ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2024 року
м. Київ
справа № 140/10841/21
адміністративне провадження № К/990/15445/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року (головуючий суддя - Ковальчук В.Д.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Качмар В.Я.; судді - Большакова О.О., Затолочний В.С.)
у справі № 140/10841/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Редрок"
до Головного управління ДПС у Волинській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Редрок" (далі - ТОВ "Редрок"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 липня 2021 року № 0040160703 та від 13 липня 2021 року № 0040190703.
Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 22 листопада 2021 року позов задовольнив повністю. При цьому стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області 4500,00 грн понесених витрат за надання правничої допомоги.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 07 квітня 2022 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ГУ ДПС у Волинській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2022 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на списанні та реалізації платником піддонів в кількості 3667 шт., які вироблені в березні 2021 року, без складання податкових накладних та відображення в податкових зобов`язаннях факту їх реалізації. Крім того, зазначає про порушення позивачем термінів реєстрації податкових накладних від 16 березня 2021 року № 121, від 16 березня 2021 року № 329, від 19 березня 2021 року № 1, від 19 березня 2021 року № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками придбання активної електроенергії в Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут". Поміж іншого, звертає увагу на те, що заявлена ТОВ "Редрок" сума на правничу допомогу є завищеною та необґрунтованою.
Верховний Суд ухвалою від 22 серпня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Волинській області.
26 жовтня 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Редрок" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 11 червня 2021 року № 4853/07-03/41312568.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на: встановлення на основі вибіркового співставлення даних первинних документів з виробництва та реалізації піддонів за березень 2021 року списання та реалізацію піддонів в кількості 3667 шт., які вироблені в березні 2021 року, без складання податкових накладних та відображення в податкових зобов`язаннях факту їх реалізації; порушення термінів реєстрації податкових накладних від 16 березня 2021 року № 121, від 16 березня 2021 року № 329, від 19 березня 2021 року № 1, від 19 березня 2021 року № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних; завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками придбання активної електроенергії в Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" на загальну суму 8685,43 грн на підставі податкової накладної від 31 березня 2021 року № 2200946, складеної з порушеннями.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 13 липня 2021 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0040160703, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника в банку в березні 2021 року, в розмірі 942829,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 94282,90 грн; № 0040190703, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 520640,00 грн за основним платежем та 52064,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
За приписами пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.