ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2024 року
м. Київ
справа № 822/3041/17
адміністративне провадження № К/9901/39969/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Ханової Р.Ф., Васильєвої І.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду у складі судді Шевчука О.П. від 30 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Совгири Д.І., суддів Курка О.П., Полотнянка Ю.П. від 30 січня 2018 року у справі за позовом Головного управління ДФС у Хмельницькій області до Публічного акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод" про зупинення видаткових операцій на рахунках шляхом накладення арешту на кошти та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2017 року Головне управління ДФС у Хмельницькій області (далі - позивач, Управління) звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод" (далі - відповідач, Товариство), в якому просило зупинити видаткові операції на рахунках Товариства шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться в банках, та зобов`язати платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого.
Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначало, що за відповідачем обліковується несплачений податковий борг в розмірі 3526210,47 грн., у зв`язку з чим податковим керуючим складено акт опису майна у податкову заставу. У відповідності до статті 91 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та на підставі Положення про проведення перевірок стану збереження майна платників податків, яке перебуває в податковій заставі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2017 року №584 (далі - Положення №584), податковим керуючим повідомлено платника податків про проведення перевірки стану збереження заставного майна, яку, однак не вдалося реалізувати через відсутність зв`язку із ліквідатором Товариства та посадових осіб за його місцезнаходженням, відтак складено акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень, що у відповідності до пункту 91.4 статті 91 ПК України є підставою для звернення до суду з вимогою про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов`язання останнього виконати законні вимоги податкового керуючого.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 30 листопада 2017 року, яка залишена без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року, позов задовольнив.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що Товариство перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених ПК України, адже не надало можливості здійснення перевірки стану збереження майна платників податків, яке перебуває в податковій заставі, що згідно пункту 91.4 статті 91 ПК України дає підстави для застосування наслідків, про які просить контролюючий орган.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а також порушення процесуальних норм, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Свою позицію по суті обґрунтовує тим, що Товариство перебуває в ліквідаційній процедурі за рішенням власників, тому вважає, що приписи статті 97 ПК України, згідно яких майно платника податків у такому випадку використовується у черговості, визначеній відповідно до законодавства, зокрема статті 112 Цивільного кодексу України, є спеціальними та підлягають переважному застосуванню до відповідача у порівнянні з іншими нормами цього Кодексу, відтак зупинення видаткових операцій на рахунках, на яких акумулюються кошти підприємства, що ліквідується, призводить до порушення порядку черговості задоволення вимог кредиторів.
Управління у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Судами встановлено, що Товариство перебуває на податковому обліку в Управлінні, з 28 грудня 2015 року згідно відомостей з ЄДРПОУ знаходиться в стані припинення за рішенням засновників.
За відповідачем обліковується несплачений податковий борг в розмірі 3526210,47 грн., у зв`язку з чим контролюючим органом сформовано податкову вимогу від 09 січня 2013 року №2, яка вручена Товариству 16 січня 2013 року.
Рішенням заступника начальника ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області від 03 серпня 2015 року №16936/10/22-25-23 вирішено передати майно Товариства у податкову заставу та здійснити його опис.
Податковим керуючим складено акт опису майна у податкову заставу від 03 серпня 2015 року №9.
У відповідності до пункту 91.3 статті 91 ПК України та Положення №584, згідно подання заступника начальника управління - начальника відділу стягнення та роботи з безхазяйним майном території обслуговування ДПІ у м. Хмельницькому податковим керуючим 05 вересня 2017 року оформлено повідомлення №2/25 про перевірку стану збереження майна Товариства (код ЄДРПОУ 00373400; адреса: вул. Заводська, 59, м. Хмельницький), що перебуває у податковій заставі, та призначено перевірку на 18 вересня 2017 року. Вказане повідомлення направлено відповідачу засобами поштового зв`язку та отримано ним 11 вересня 2017 року.
Листом від 14 вересня 2017 року вих. №5/09 ліквідатор Товариства повідомив контролюючий орган про неможливість забезпечення здійснення перевірки стану збереження майна з огляду на перебування його у відпустці та відсутність за місцезнаходженням підприємства посадових осіб, просив перенести перевірку на іншу дату після 10 жовтня 2017 року.
Листом від 10 жовтня 2017 року вих. №14803/10/22-01-17-03-22 Управління повідомило ліквідатора Товариства, що перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, перенесено на 13 жовтня 2017 року. Лист направлено засобами поштового зв`язку та отримано адресатом 12 жовтня 2017 року.
Податковим керуючим 13 жовтня 2017 року з метою проведення перевірки стану збереження заставного майна здійснений вихід за податковою адресою Товариства.
Проте через відсутність зв`язку із ліквідатором Товариства та посадових осіб за його місцезнаходженням здійснити відповідну перевірку не вдалося, про що складений акт від 13 жовтня 2017 року №2/25 про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податковим керуючим.
Наведені обставини стали підставою для звернення контролюючого органу до суду із цим позовом про зупинення видаткових операцій на рахунках.
Так, відповідно до підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Пунктом 88.1 статті 88 ПК України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.