ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2024 року
м. Київ
справа № 807/152/18
касаційне провадження № К/9901/61294/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 (суддя Маєцька Н.Д.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018 (головуючий суддя - Сеник Р.П., судді - Нос С.П., Хобор Р.Б.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.04.2017 форми "В1" №0001311303, від 26.04.2017 форми "В1" №0002371306.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, яким йому зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та нараховано штрафні санкції, з підстав необґрунтованості висновків контролюючого органу про протиправність включення платником до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених платником в ціні придбаних транспортних засобів, оскільки придбані транспортні засоби використовуються ним у власній господарській діяльності, їх придбання підтверджується належними первинними документами.
Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 22.03.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018, позов задовольнив повністю, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 05.04.2017 №0001311303, від 26.04.2017 №0002371306.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені платником у вартості придбаних транспортних засобів, що використовуються в його господарській діяльності, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.
Управління, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи). Скаржник доводить, що позивачем порушено положення пункту 200.1, підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в частині завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2017 року на суму 78518,00 грн та за грудень 2016 року на суму 128045,00 грн внаслідок безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених платником в ціні придбаних транспортних засобів, оскільки такі транспортні засоби позивач придбав для власних потреб, не пов`язаних з його господарською діяльністю, як фізичної особи-підприємця.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень першої та апеляційної інстанцій, просить залишити їх без змін, а скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.10.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.01.2024 визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні та призначив попередній розгляд справи у судовому засіданні на 25.01.2024.
Відповідачем заявлено клопотання про процесуальну заміну відповідача згідно з частиною першою статті 52 КАС України відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537, від 30.09.2020 №893, наказів ДПС України від 30.09.2020 №529, від 24.12.2020 №755.
Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача - Головного управління ДФС у Закарпатській області його процесуальним правонаступником - Головним управлінням ДПС у Закарпатській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 44106694).
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом в період з 06.03.2017 по 20.03.2017 проведено документальну планову виїзну перевірку платника щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів та виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 27.03.2017 №128/07-16-13-03/2338503031 (далі - акт перевірки), яким встановлено, зокрема, порушення пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 ПК України в частині завищення задекларованої суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок банку за грудень 2016 року в сумі 128045,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 05.04.2017 форми "В1" №0001311303, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 128045,00 грн та нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 32011,25 грн.
Крім того, з 04.03.2017 по 10.03.2017 контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку платника з питань достовірності декларування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за січень 2017 року, за результатами якої складено акт від 18.04.2017 №260/07-16-13-03/2338503031 (далі - акт), яким встановлено, зокрема порушення пункту 198.3 статті 198, підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 ПК України в частині завищення задекларованої суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок банку за січень 2017 року в сумі 78518,00 грн та порушення пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 ПК України в частині завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за січень 2017 року в сумі 402164,00 грн.
За наслідками зазначеної проведеної перевірки та на підставі акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 26.04.2017 форми "В1" №0002371306, яким платнику зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 78518,00 грн та нараховано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 39259,00 грн.
Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу про неможливість включення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у ціні придбаних транспортних засобів, оскільки суб`єктом права власності згідно з чинним законодавством України на придбані автотранспортні засоби є фізична особа (громадянин), а не фізична особа-підприємець.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що термін особа для цілей розділу V вищевказаного кодексу, зокрема, вживається в такому значенні: фізична особа - підприємець, яка або є платником податків і зборів, встановлених цим Кодексом, крім єдиного податку; або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату податку на додану вартість; або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає включення податку на додану вартість до складу єдиного податку, і добровільно переходить у встановленому цим Кодексом порядку на сплату єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату податку на додану вартість; юридична особа, фізична особа, фізична особа - підприємець, яка ввозить товари на митну територію України.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктами "а", "в" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; ввезення товарів на митну територію України.
За правилами пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Загальний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість для осіб, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, визначений статтею 198 ПК України.
Підпунктом "ґ" пункту 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.