ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2024 року
м. Київ
справа № 160/14384/22
адміністративне провадження № К/990/25786/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Радишевської О.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року (головуючий суддя - Іванов С.М., судді: Чередниченко В.Є., Шальєва В.А.)
у справі №160/14384/22
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У вересні 2022 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 28 лютого 2018 року по 30 серпня 2022 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 лютого 2018 року по 30 серпня 2022 року.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав про те, що при звільненні з військової служби йому не виплачено індексацію грошового забезпечення та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій. На виконання судових рішень 30 березня 2021 року виплачено грошову компенсацію, а 31 серпня 2022 року - повну суму індексації грошового забезпечення. Оскільки така затримка у остаточному розрахунку викликана протиправною бездіяльністю відповідача, то належним і ефективним способом захисту порушеного права є стягнення середнього заробітку відповідно до вимог статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (КЗпП України).
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 лютого 2018 року по 30 серпня 2022 року включно.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 лютого 2018 року по 30 серпня 2022 року включно.
4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 лютого 2018 року по 30 серпня 2022 року включно та прийнято в цій частині нову постанову.
Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 10 000 грн.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року залишено без змін.
5. Позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 14 серпня 2015 року по 27 лютого 2018 року проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .
8. При звільненні йому не виплачено індексації грошового забезпечення та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
9. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі №160/10314/20 визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
10. На виконання судового рішення відповідачем 30 березня 2021 року виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у сумі 6 582,31 грн, що підтверджується роздруківкою повідомлення про надходження коштів на банківський рахунок та довідкою №1917 від 26 жовтня 2022 року.
11. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року у справі №160/10315/20 визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 01 грудня 2015 року по 27 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 27 лютого 2018 року включно в сумі 85 902,80 грн із застосуванням місяця для обчисленні індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.
12. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі №160/10315/20 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року змінено та викладено абзаци другий і третій рішення в такій редакції: "Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 01 грудня 2015 року по 27 лютого 2018 року. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 27 лютого 2018 року включно". В іншій частині рішення суду залишено без змін.
13. На виконання судових рішень у справі №160/10315/20 відповідачем розраховано суму індексації грошового забезпечення та 31 серпня 2021 року виплачено 4 758,97 грн, що підтверджується роздруківкою повідомлення про надходження коштів на банківський рахунок та довідкою №1917 від 26 жовтня 2022 року.
14. Не погодившись із сумою виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 звернувся до суду та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року, у справі №160/23071/21 визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування грудня 2015 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 грудня 2015 року по 27 лютого 2018 року включно. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 27 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
15. На виконання судових рішень у справі №160/23071/21 відповідачем 31 серпня 2022 року виплачено на користь позивача суму індексації грошового забезпечення у розмірі 79 681,25 грн, що підтверджується роздруківкою повідомлення про надходження коштів на банківський рахунок та довідкою №1917 від 26 жовтня 2022 року.
16. ОСОБА_1 уважає, що відповідач своєчасно не здійснив виплату всіх сум, які належали до виплати під час звільнення, а тому, відповідно до статті 117 КЗпП України, має право на середній заробіток за весь час затримки виплати, а саме за період з 28 лютого 2018 року по 30 серпня 2022 року, однак відповідач нарахування та виплату не здійснив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІII. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначав про допущену відповідачем бездіяльність, яка полягає у непроведенні повного та належного остаточного розрахунку при звільненні зі служби 27 лютого 2018 року.
18. Виходячи із системного тлумачення положень статей 233, 116, 117 КЗпП України, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року по справі №4-рп/2012, а також правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 та від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, суд першої інстанції дійшов висновку, що з моменту звільнення у роботодавця виникає обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов`язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 КЗпП України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто реальне виконання цього обов`язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).
19. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи в частині позовних вимог нове рішення, виходив з того, що, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
20. З урахуванням встановленого судом розміру одноденного заробітку позивача (186,27 грн) та кількості робочих днів затримки розрахунку (1 125), середній заробіток позивача за весь період затримки повного розрахунку становить 209 553,75 грн. Проте з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
21. Так, враховуючи розмір простроченої заборгованості з виплати грошової компенсації та індексації при звільненні, дату звернення позивача до суду з цим позовом та розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат, суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованим визначення розміру грошової компенсації у сумі 10 000 грн.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
22. Позивач на обґрунтування касаційної скарги вказував на невідповідність постанови суду апеляційної інстанції нормам матеріального та процесуального права.
23. У постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 Верховний Суд навів механізм розрахунку істотності частки середнього заробітку, а саме: розмір середнього заробітку прямо пропорційно залежить від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 09 березня 2023 року у справі № 520/899/21, від 05 квітня 2023 року у справі № 560/13719/21.
24. Водночас середній заробіток позивача судом апеляційної інстанції розраховано в сумі 209 553,75 грн, проте при зменшенні суми середнього заробітку не застосовано метод, визначений Верховним Судом, а суб`єктивно без будь-яких обґрунтувань визначено суму 10 000 грн. Отже, судом апеляційної інстанції проігноровано висновки Верховного Суду, викладені у справах № 480/3105/19, № 520/899/21 та № 560/13719/21 щодо порядку визначення суми середнього заробітку, належного до виплати, відповідно до вимог статей 116, 117 КЗпП України.
25. За підрахунком позивача, виходячи з принципу пропорційності та керуючись визначеним Верховним Судом алгоритмом розрахунку частки заборгованості для розрахунку суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, належна до виплати сума складає 170 681,53 грн (209 553,75 грн х 81,45%), що є достатнім для захисту порушених прав.
26. Також вказував на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики зі спірного питання, а справа має виняткове значення для позивача.
27. Відповідач не скористався правом надіслати відзив на касаційну скаргу.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
29. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а також у зв`язку з наявністю обставин, наведених у підпункті "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
30. Спірні правовідносини склалися щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та застосуванні критеріїв зменшення розміру відшкодування.
31. Відповідно до статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
32. Абзацом першим частини першої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
33. Частинами другою-четвертою статті 9 цього Закону встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
34. Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
35. Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.