ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2024 року
м. Київ
справа № 816/1810/17
адміністративне провадження № К/9901/34048/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області на постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 (суддя Бойко С.С.) та Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 (головуючий суддя - Любчич Л.В., судді: Спаскін О.А., Сіренко О.І.) у справі №816/1810/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Салекс Абсолют" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Салекс Абсолют" (далі - позивач, Товариство) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, Управління) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2017 №0009751401, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510,00 грн. та №0009761401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 167 313,00 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018, адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.10.2017 №0009761401, №0009751401.
Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, надавши правову оцінку обставинам справи, з урахуванням наявних у ній матеріалів та норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшли переконання щодо правомірності віднесення Товариством до складу загальновиробничих - витрати на ремонт кабельних ліній та на придбання послуг у ФОП ОСОБА_1 ; також встановили надання позивачем до перевірки усіх первинних бухгалтерських документів, що використовуються Товариством у бухгалтерському обліку, регістрів фінансової, статистичної та іншої звітності, пов`язаної з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки (про які буде вказано далі у цій постанові) та неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення процесуальних норм з вказівкою на неповне з`ясування усіх обставин справи, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Як встановлено судами, в період з 14.08.2017 по 11.09.2017 Управлінням проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2017, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за той же період.
За результатами перевірки складено акт від 18.09.2017 №1221/16-31-14-01-10/36345921 яким, зокрема, зафіксовано недотримання Товариством вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 4 П(С)БО 7 "Основні засоби", пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 141027,00 грн.
Такі висновки ґрунтуються на встановленні в ході перевірки завищення собівартості продукції за рахунок включення до загальновиробничих витрат вартості:
- робіт, які було виконано ТОВ "Укрмережбудмонтаж" з ремонту ЛЕП 6 кВ на суму 498 984,00 грн. (без податку на додану вартість), які, на переконання Управління, є модифікацією, модернізацією об`єкта основних фондів з метою продовження терміну його корисної експлуатації, та відповідно не підлягають відображенню у складі рядку 2050 "Собівартість реалізованої продукції" звіту Ф-2;
- послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_1 по ремонту основних засобів на загальну суму 284502,00 грн., згідно укладених договорів №8.12/15 від 18.12.2015 та №8.12/16 від 08.12.2016, хоча документами не підтверджено їх надання з огляду на дефектність актів виконання робіт, непредставлення актів прийняття-передачі будівельних матеріалів та малоцінних, швидкозношуваних предметів, недостатність трудових ресурсів.
На підставі зазначеного акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення від 02.10.2017 №0009761401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 167 313,00 грн., в тому числі за основним платежем на 141027,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на - 26286,00 грн.
Окрім цього, на підставі акту від 18.09.2017 № 1017/16-31-14-01-10/36345921 відмови у наданні документів та завірених копій первинних документів винесено податкове повідомлення - рішення від 02.10.2017 №0009751401, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510,00 грн. за порушення вимог пунктів 85.2, 85.4 статті 85 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями, позивач скористався правом звернення до суду із цим позовом.
Щодо податкового повідомлення рішення від 02.10.2017 №0009761401 суди зазначили наступне.
В частині другій статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
За положенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Отже господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду й відображають реальність таких операцій, повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Судами встановлено, що Товариством укладено з ФОП ОСОБА_1 договори підряду, за умовами яких останній зобов`язується на власний ризик виконати за плату поточні ремонтні роботи приміщень позивача від 18.12.2015 №18.12/15 - по АДРЕСА_1 та від 08.12.2016 №08.12/16 - по АДРЕСА_1 .
На переконання судів виконання ФОП ОСОБА_1 робіт за вказаними договорами підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунками-фактурами, листами про надання дозволів на його перебування та перебування його працівників на території товариства, а оплата - платіжними дорученнями.
При цьому, суди звернули увагу, що згідно пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні, станом на 31.03.2017 обліковувалась дебіторська заборгованість по ФОП ОСОБА_1 в розмірі 223 694,82 грн., однак станом на 01.09.2017 заборгованість між суб`єктами господарювання вже була відсутня.
Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено акти прийому-передачі, згідно яких Товариство передало ФОП ОСОБА_1 матеріали, необхідні для проведення ремонтних робіт, та акти списання товарів.
Придбання позивачем відповідних матеріалів підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, чеками.
Матеріали справи також містять технічні завдання, згідно яких ФОП ОСОБА_1 виконувались ремонтні роботи.
Що ж до посилань контролюючого органу на неможливість здійснення ФОП ОСОБА_1 господарських операцій із позивачем з огляду на недостатність трудових ресурсів, то останні ґрунтуються виключно на оцінці податкової інформації, що не є, у даному випадку, за встановлених обставин справи, визначальним для вмотивованих висновків; до того ж, як зазначили суди, позивач на їх спростування подав докази, у тому числі складені вказаним контрагентом, щодо виконання підрядних робіт, зокрема, розрахунки доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум отриманого з них податку (Форма 1 ДФ) за 1 квартал 2016 року, за 2 квартал 2016 року, за 1 квартал 2017 року.