РІШЕННЯ
Іменем України
22 січня 2024 року
м. Київ
справа №990/130/23
адміністративне провадження № П/990/130/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Загороднюка А.Г.,
суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е., Уханенка С.А., Білак М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Рудницького І.В.,
позивачки - ОСОБА_1,
представника позивачки - Мотрука М.В.,
представника Вищої ради правосуддя - Шевчука А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
Зміст позовних вимог та предмет спору
27 червня 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП), у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя №654/0/15-23 від 22 червня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Аргументи позивачки
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що приймаючи рішення від 22 червня 2023 року №654/0/15-23 відповідач безпідставно застосував норми абзацу другого пункту 14 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 21 грудня 2016 року №1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон №1798-VIII), оскільки відсутній факт неприйняття Верховної Радою України рішення за внесеним Вищою радою юстиції поданням, що є обов`язковою передумовою для застосування цієї норми.
Крім того, позивачка вказує на те, що відповідач в спірному рішенні не надав жодної оцінки діям судді, які б свідчили про вчинення нею істотного дисциплінарного проступку, а лише обмежився посиланням на чинність рішення Вищої ради юстиції від 14 квітня 2016 року №806/0/15-16 та встановлені в ньому обставини.
Також позивачка стверджує, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, застосував до позивачки дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади судді, після спливу передбаченого законом строку.
Позивачка просить врахувати вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року, як підтвердження факту відсутності в її діях складу дисциплінарного проступку. Позивачка зазначає, що постановляючи цей вирок суд виходив з того, що прокурором не надано доказів того, що під час постановлення ухвали 19 вересня 2014 року ОСОБА_1 умисно та грубо порушила норми процесуального права або ж керувалася відомостями, отриманими не в судовому засіданні або внаслідок будь-яких домовленостей.
Аргументи відповідача
У відзиві на позовну заяву відповідач доводить, що при ухваленні оскаржуваного рішення від 22 червня 2023 року №654/0/15-23 ВРП діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом №1798-VIII, таке рішення містить відповідні підстави та мотиви, а доводи позивачки є безпідставними.
Зокрема, відповідач зазначає, що саме до повноважень Вищої ради правосуддя належить вирішення питання щодо звільнення судді у разі, якщо воно не було вирішено Верховною Радою України на підставі подання Вищої ради юстиції. Водночас відповідач вказує на те, що визнання незаконною та скасування судом постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1619-VIII зумовило відновлення стадії розгляду подання, внесеного Вищою радою юстиції відповідно до її рішення №806/0/15-16. У зв`язку з цим стверджує, що при ухвалення спірного рішення ВРП цілком правомірно застосувала норми абзацу другого пункту 14 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1798-VIII.
Відповідач зауважує, що зміст оскаржуваного рішення містить посилання на визначенні законом підстави для звільнення судді (пункт 3 частини шостої статті 126 Конституції України) та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків (рішення Вищої ради юстиції від 14 квітня 2016 року №806/0/15-16 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади за порушення присяги судді).
При цьому відповідач звертає увагу на те, що в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватися обставини дисциплінарної справи щодо судді, в тому числі мотиви ВРП й оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу. На підтвердження вказаної позиції відповідач посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у її постановах у справах №9901/418/18, 9901/449/18, 9901/27/17.
Клопотання учасників справи та процесуальні дії у справі
27 червня 2023 року до Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів для розгляду позовної заяви: суддя-доповідач Желтобрюх І.Л, судді: Білоус О.В., Блажівська Н.Є., Шишов О.О., Яковенко М.М.
Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суддя-доповідач Желтобрюх І.Л. та суддя Білоус О.В. заявили самовідвід від розгляду позовної заяви з посиланням на положення пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також до відкриття провадження у справі суддя Блажівська Н.Є., з посиланням на положення пункт 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, подала заяву про самовідвід.
28 червня 2023 року ухвалою Верховного Суду задоволено заяви суддів Желтобрюх І.Л., Білоуса О.В., Блажівської Н.Є. про самовідвід та відведено вказаних суддів від розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: Загороднюк А.Г. - головуючий суддя, судді: Білак М.В., Калашнікова О.В., Шевцова Н.В., Уханенко С.А.
05 липня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження у цій справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 04 вересня 2023 року о 10 год. 15 хв.
18 липня 2023 року до Верховного Суду від представника відповідача - Шевчука Анатолія Олександровича надійшов відзив на позовну заяву разом з клопотанням про долучення доказів надіслання відзиву та доданих до нього доказів позивачці.
21 липня 2023 року до Верховного Суду від позивачки надійшла відповідь на відзив, у якій позивачка наполягала на обґрунтованості позовних вимог.
29 серпня 2023 року до Верховного Суду надійшла заява представника відповідача - Шевчука Анатолія Олександровича про участь в усіх судових засіданнях у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
04 вересня 2023 року розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Уханенка С.А.
06 вересня 2023 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року № 1502/0/78-23 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями визначено склад колегії суддів: Загороднюк А.Г. - головуючий суддя, судді: Губська О.А., Єресько Л.О., Уханенко С.А., Білак М.В.
25 вересня 2023 року ухвалою Верховного Суду призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 23 жовтня 2023 року о 10 год. 30 хв.
Цього ж дня іншою ухвалою Верховного Суду задоволено заяву представника відповідача - Шевчука Анатолія Олександровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів. Постановлено, зокрема, забезпечити участь представника відповідача - Шевчука Анатолія Олександровича у розгляді справи № 990/130/23, засідання у якій призначено на 23 жовтня 2023 року о 10 год. 30 хв. та у всіх подальших засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
23 жовтня 2023 року від представника Спілки професійних журналістів м. Києва Поліщука Юрія Владиславовича надійшли заяви про участь у судовому засіданні з розгляду справи № 990/130/23 в порядку статті 10 Кодексу адміністративного судочинства України. Представник Спілки професійних журналістів м. Києва Поліщук Ю.В. був присутнім у судових засіданнях з розгляду цієї справи 23 жовтня 2023 року та 04 грудня 2023 року.
23 жовтня 2023 року суддею Єресько Л.О., з посиланням на положення пункт 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, подала заяву про самовідвід.
23 жовтня 2023 року ухвалою Верховного Суду задоволено заяву судді Єресько Л.О. про самовідвід та відведено вказану суддю від розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: Загороднюк А.Г. - головуючий суддя, судді: Губська О.А., Мацедонська В.Е., Уханенко С.А., Білак М.В.
31 жовтня 2023 року ухвалою Верховного Суду призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 04 грудня 2023 року о 10 год. 30 хв.
04 грудня 2023 року протокольною ухвалою Верховного Суду задоволено клопотання представника відповідача про долучення доказів надіслання відзиву та доданих до нього доказів позивачці та долучено до матеріалів справи докази надіслання відзиву та доданих до нього доказів позивачці; оголошено перерву в розгляді справи до 22 січня 2024 року о 16 год. 30 хв.
У судовому засіданні 22 січня 2024 року сторони підтримали свої доводи та аргументи, висловлені в заявах по суті справи.
Установлені судом обставини справи
Указом Президента України "Про призначення суддів" від 05 червня 2000 року №762/2000 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Старокиївського районного суду м. Києва строком на п`ять років
Указом Президента України "Про переведення суддів місцевих судів міста Києва" від 23 жовтня 2001 року №1004/2001 позивачку переведено на посаду судді новоутвореного Печерського районного суду міста Києва.
Постановою Верховної Ради України "Про обрання суддів" від 08 липня 2005 року №2790-IV ОСОБА_1 обрано суддею місцевого Печерського районного суду міста Києва безстроково.
У жовтні 2014 року до Вищої кваліфікаційної комісії України (далі - ВККС) надійшло звернення адвоката Титича В.М. щодо поведінки судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 при здійсненні правосуддя.
05 жовтня 2015 року ВККС прийнято рішення №2426/дн-15 про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 5 частини 5 статті 126 Конституції України.
14 квітня 2016 року Вищою радою юстиції прийнято рішення №806/0/15-16 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді".
30 червня 2016 року Вищою радою юстиції до Верховної Ради України направлено подання №64/0/12-16 про звільнення судді з посади у зв`язку з порушенням присяги судді ОСОБА_1 .
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 квітня 2018 року, яке набрало законної сили, у справі №800/286/16 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ВККС, про визнання незаконним та скасування рішення від 14 квітня 2016 року №806/0/15-16.
29 вересня 2016 року Верховною Радою України прийнято постанову №1619-VIII "Про звільнення судді", якою відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України позивачку звільнено з посади судді Печерського районного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року, яке набрало законної сили, у справі №800/519/16 задоволено позов ОСОБА_1 до Верховної Ради України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вища рада правосуддя, про визнання незаконною та скасування постанови; визнано протиправною та скасовано постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1619-VIII "Про звільнення судді", якою звільнено ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.
В подальшому, до Вищої ради правосуддя надійшов лист Верховної Ради України від 04 листопада 2021 року №04-26/17-2021/340341, яким надіслано подання Вищої ради юстиції від 30 червня 2016 року №64/0/12-16 про звільнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади за порушення присяги.
22 червня 2023 року Вищою радою правосуддя прийнято рішення №654/0/15-23 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Не погоджуючись з рішенням Вищої ради правосуддя від 22 червня 2023 року №654/0/15-23, позивачка звернулася з цим позовом до суду.
Джерела права та акти їхнього застосування
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 131 Конституції України (в редакції, яка діяла до 30 вересня 2016 року) було передбачено, що в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить, зокрема, внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.
Відповідно до частини п`ятої статті 126 Конституції України (у зазначеній редакції) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, зокрема, у разі порушення суддею присяги.
Частиною першою статті 128 Конституції України (у зазначеній редакції) було передбачено, що перше призначення на посаду професійного судді строком на п`ять років здійснюється Президентом України, а всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково.
Порядок звільнення судді з посади на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України від 07 липня 2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №2453-VI).
Відповідно до частини першої статті 111 цього Закону суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п`ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.
Після набрання 30 вересня 2016 року чинності законами України №1402-VIII та від 02 червня 2016 року №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон №1401-VIII) встановлено новий порядок та підстави звільнення суддів з посад.
За змістом пункту 4 частини першої статті 131 Конституції України (у редакції, чинній після 30 вересня 2016 року) ухвалення рішення про звільнення судді з посади належить до повноважень ВРП.
Відповідно до частини другої статті 112 Закону №1402-VIII рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом №1798-VIII.
Так, статтею 3 названого Закону до повноважень ВРП віднесено, зокрема, ухвалення рішення про звільнення судді з посади.
Пунктом 14 розділу III цього ж Закону визначено, що матеріали та подання ВРЮ про звільнення суддів, за якими до набрання чинності Законом № 1401-VIII не прийнято рішення Президентом України чи Верховною Радою України, передаються до ВРП для ухвалення рішення про звільнення суддів з посад з підстав, зазначених у поданнях. Рішення про звільнення судді з посади ухвалюється ВРП у пленарному складі без виклику судді, щодо якого розглядається питання про звільнення. Регламентом ВРП може бути передбачена спрощена процедура розгляду цього питання.
Суддя, щодо якого до набрання чинності Законом №1401-VIII ВРЮ внесено подання про його звільнення з посади за порушення ним присяги і рішення щодо якого не було прийнято Президентом України чи Верховною Радою України, звільняється з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Згідно із частинами першою та шостою статті 56 Закону №1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.
Відповідно до частини другої статті 57 Закону №1798-VIII рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Оцінка доводів учасників справи та висновки Верховного Суду
Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що за процедурою, чинною станом на час установлення ВРЮ обставин порушення суддею ОСОБА_1 присяги судді, органом, уповноваженим вирішити питання про звільнення його з посади із цієї підстави, була Верховна Рада України, оскільки саме цей орган обрав його на посаду судді безстроково.
За результатами розгляду подання Вищої ради юстиції Верховна Рада України могла підтримати це подання, прийнявши постанову про звільнення судді за порушення присяги, або не підтримати його, якщо, приміром, кількість народних обранців, які голосували за звільнення судді з посади, була недостатньою для прийняття такого рішення. При цьому Верховна Рада України не мала повноважень переоцінювати зроблені у рішенні Вищої ради юстиції висновки про порушення суддею присяги, встановлювати факти порушень чи обирати вид відповідальності, оскільки це було віднесено до виключних повноважень Вищої ради юстиції.
Проте в обох наведених випадках процедура вирішення питання щодо звільнення судді з посади набувала ознак завершеності, а відповідне подання Вищої ради юстиції ставало реалізованим унаслідок його розгляду уповноваженим органом та прийняття на його підставі остаточного рішення.
Як убачається з матеріалів справи, Вища рада юстиції відповідно до її рішення від 14 квітня 2016 року №806/0/15-16, законність якого перевірив і підтвердив суд, внесла до Верховної Ради України подання про звільнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади за порушення присяги.
Верховна Рада України підтримала зазначене подання, прийнявши постанову від 29 вересня 2016 року №1619-VIII, якою звільнила суддю з посади.
Однак рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №800/519/16, яке набрало законної сили, визнано протиправною та скасовано постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1619-VIII з підстав порушення Верховною Радою України процедури звільнення позивачки з посади судді.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 березня 2020 року у справі №9901/777/18 (пункт 67) сформувала висновок, що в разі визнання судом незаконним рішення / дій, прийнятого / вчинених Верховною Радою України за результатами розгляду подання Вищої ради юстиції про звільнення судді з посади за порушення присяги, незалежно від того, підтримав парламент таке подання і прийняв постанову про звільнення судді, чи ні (порушення вимог закону (зокрема, процедури) можуть мати місце в будь-якому із цих двох випадків), зазначена процедура не може вважатися завершеною, а подання розглянутим.
За таких обставин, внаслідок визнання незаконною та скасування судом постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1619-VIII, відповідне подання Вищої ради юстиції не може вважатися реалізованим, що обумовлює відновлення стадії його розгляду уповноваженим органом.