ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2024 року
м. Київ
справа № 640/24095/19
касаційне провадження № К/990/30100/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2022 року (головуючий суддя - Каракашьян С.К.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Горяйнов А.М.; судді: Пилипенко О.Є., Файдюк В.В.)
у справі № 640/24095/19
за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"
до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2019 року Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - СМУ ДПС по РВПП, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 вересня 2019 року № 0007654616 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2 461 834,50 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 375 171,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що господарські операції позивача з визначеними в акті перевірки контрагентами підтверджені належними первинними документами, які свідчать про формування показників податкової звітності та відображають реальність господарських операцій.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2022 року, позов задоволено.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що у позивача наявні всі первинні документи, на підставі яких задекларовані податкові зобов`язання з податку на додану вартість, складені контрагентами податкові накладні відповідають вимогам законодавства стосовно форми і порядку їх оформлення, придбані товари використані позивачем у власній господарській діяльності.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, СМУ ДПС по РВПП звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2022 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з його контрагентами.
Ухвалою від 16 січня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційної скаргою контролюючого органу.
Відзив на касаційну скаргу від позивача не надійшов, що, з огляду на частину четверту статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судовими інстанціями встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2017 року, валютного законодавства за період з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено акт від 05 серпня 2019 року № 96/28-10-46-17/00178353.
Відповідно до висновків названого акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення, зокрема, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 93 444 791,00 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на порушення позивачем норм податкового законодавства, що стосуються віднесення сум сплаченого постачальникам у ціні товару податку на додану вартість до складу податкового кредиту, у зв`язку з непідтвердженням реальності здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРИКА" (далі - ТОВ "АГРИКА") та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОРТЕХІНВЕСТ" (далі - ТОВ "ГОРТЕХІНВЕСТ").
На підставі вказаного акта перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 вересня 2019 року № 0007654616, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 139 955 904,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 93 303 936,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 46 651 968,00 грн.
Вказане рішення контролюючого органу є предметом оскарження в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2 461 834,50 грн за податковим зобов`язанням та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 375 171,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії в оскаржуваній частині, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.