ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2024 року
м. Київ
справа № 440/305/19
адміністративне провадження № К/990/17053/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Мацедонської В. Е.,
суддів: Білак М. В., Губської О. А.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, - Кременчуцької міської ради Полтавської області, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року (головуючий суддя Алєксєєва Н. Ю.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року (головуючий суддя П`янова Я. В., судді: Присяжнюк О. В., Спаскін О. А.)
І. Суть спору
У січні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, - Кременчуцької міської ради Полтавської області, у якому просив стягнути середній заробіток за увесь час затримки остаточного розрахунку при звільненні станом на дату прийняття судового рішення і яка станом на 14 січня 2019 року складає 418 658,60 грн.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 29 лютого 2016 року його було звільнено з роботи, при цьому виплату належних йому сум при звільнені роботодавець здійснив лише 04 березня 2016 року, у зв`язку з чим він звернувся до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 02 червня 2016 року у справі № 524/3067/16-ц на користь позивача було стягнуто 2 358,64 грн середнього заробітку за період з 29 лютого 2016 року по 04 березня 2016 року. Посилаючись на те, що вказане рішення було виконано тільки 12 квітня 2017 року, позивач уважає, що повний розрахунок Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області з ним не провів, у зв`язку з чим він має виплатити йому середній заробіток за увесь час затримки, тобто з дня звільнення по день розгляду цієї справи.
ІІ. Установлені фактичні обставини справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх ухвалення
Відповідно до розпорядження Автозаводської районної у місті Кременчуці ради Полтавської області від 29 лютого 2016 року № 68-0 ОСОБА_1 звільнено з посади голови Автозаводської районної ради у зв`язку з ліквідацією установи, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України 29 лютого 2016 року.
Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 02 червня 2016 року у справі № 524/3067/16-ц на користь позивача було стягнуто 2 358,64 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 лютого 2016 року по 04 березня 2016 року.
Остаточний розрахунок з позивачем здійснено 12 квітня 2017 року
Уважаючи, що позивач має право на компенсацію за несвоєчасний розрахунок при звільненні, 18 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 122, 123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: позивачем пропущено строк для звернення до суду та не надано заяви про поновлення такого строку.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу, оскільки причини пропуску строку на звернення до суду, які зазначив позивач у своєму клопотанні, є неповажними.
Постановою Верховного Суду від 25 червня 2019 року ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку.
27 серпня 2019 позивач направив до суду заяву про поновлення строків звернення до суду, зазначивши, що у період з 12 квітня 2017 року по 23 січня 2019 року у ОСОБА_1 загострилася хвороба і він був обмежений у русі та проходив курси лікування. Надав виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за 2011-2019 роки.
Ухвалою суду від 02 вересня 2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду оригіналу позовної заяви з доданими до неї документами, примірника позовної заяви з доданими до неї матеріалами для відповідача.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, прийнято рішення розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 30 листопада 2021 року ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року у справі № 440/305/19 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Полтавського окружного адміністративного суду.
Верховний Суд дійшов висновку, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п?ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України. Верховний Суд зазначив, що відкриваючи провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції уважав вказані обставини позивача щодо перебування його на довготривалому лікуванні достатніми для висновку про те, що позов поданий у строк, установлений законом. Водночас, залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, аргументи позивача, якими він обґрунтовував поважність причин пропуску строку звернення, у свої ухвалі не зазначив, та не навів мотивів, з яких він за тих самих обставин дійшов протилежних висновків щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року адміністративну справу прийнято до провадження. Вирішено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
19 липня 2022 року від представника Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з пропущенням позивачем строку на звернення до суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року, клопотання Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки остаточний розрахунок з ОСОБА_1 відповідачем здійснено 12 квітня 2017 року, останнім днем для подачі позову є 12 травня 2017 року, однак позивач звернувся до суду лише 18 січня 2019 року (згідно з відбитком поштового штампу на конверті), тобто з суттєвим порушенням строку, визначеного статтею 122 КАС України.
Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо безпідставності посилання позивача на те, що у нього не було можливості звернутися до суду із адміністративним позовом, ураховуючи те, що він в період з 12 квітня 2017 року по 23 січня 2019 року, у зв`язку із загостренням хвороби, був обмежений в русі та проходив курси лікування, про що надано виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого), оскільки зазначена виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого) свідчить про те, що позивач знаходився в цей період на дистанційному обліку у сімейного лікаря, проводився стаціонар на дому під наглядом сімейного лікаря. Судами першої та апеляційної інстанції зазначено, що амбулаторне лікування - це лікування, що проводиться на дому або при відвідуванні самими хворими лікувального закладу (на відміну від стаціонарного лікування, яке здійснюється із переміщенням пацієнта в лікарню); стаціонарне лікування - це госпіталізація пацієнта та надання кваліфікованої допомоги з подальшим спостереженням за його загальним станом. Тобто, перебуваючи на амбулаторному та стаціонарному лікуванні в період з 12 квітня 2017 року по 23 січня 2019 року, позивач не був позбавлений можливості звернутись до суду за станом здоров`я, оскільки не був госпіталізований до медичного закладу, хоча і отримував лікування. Проходження позивачем курсів лікування мали тимчасовий характер та не пов`язані із постійним перебуванням особи у медичному закладі. Виписка із медичної карти амбулаторного хворого носить інформаційний характер щодо діагнозу основного захворювання, супутніх захворювань, короткий анамнез, діагностичні дослідження, перебіг хвороби, проведене лікування, лікувальні і трудові рекомендації та не засвідчує тимчасову непрацездатність особи. З виписки з медичної карти амбулаторного хворого не вбачається, що позивач знаходився у стані, який дійсно не дозволяв йому звернутися до суду за захистом свого порушеного права у встановлені процесуальним законом строки. При цьому позивач не був позбавлений права скористатися правом на отримання правничої допомоги з приводу складення позовної заяви та підготовки відповідних документів для звернення до суду, відповідних доказів позивачем до матеріалів справи не надано. Під час лікування позивач письмово звертався до відповідача з проханням про поновлення його на посаді, подавав власноруч підписані адміністративні позови, відзиви, відповідні клопотання, заяви та касаційні скарги, що також підтверджує можливість останнього звернутись до суду у строки, передбачені КАС України, під час проходження лікування. Крім того, той факт, що позивачу встановлено другу групу інвалідності з 27 вересня 2011 року не є безумовною обставиною поважності пропуску строку звернення до суду.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
08 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі частини другої статті 328 КАС України.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 січня 2024 року визначено склад колегії суддів: Мацедонська В. Е. (головуючий суддя), Білак М. В., Губська О. А.
ІV. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, і направити справу для продовження розгляду до Полтавського окружного адміністративного суду.
На обґрунтування вимог скаржник посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції безпідставно не врахували та не надали належної оцінки доводам позивача щодо поважності причин пропуску строку на звернення до суду з цим позовом у зв`язку з довготривалою хворобою. Також позивач стверджує, що розглядаючи цю справу суди попередніх інстанцій допустили надмірний формалізм при оцінці обставин справи, не вникали в характер захворювання позивача.
Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області подав відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач просить відмовити у її задоволенні, ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Стверджує, що проходження позивачем курсів лікування мали тимчасовий характер та не пов`язані з постійним перебуванням особи у медичному закладі. При цьому, позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою.