Постанова
Іменем України
24 січня 2024 року
м. Київ
справа № 529/1108/21
провадження № 51-6612км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
потерпілого ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілого ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Полтавського апеляційного суду від 15 травня
2023 року у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Диканського районного суду Полтавської області від 07 вересня
2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь:
- КП "Полтавська обласна клінічна лікарня ім. Скліфосовського" - витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_8 у розмірі 54 814,40 грн;
- потерпілого ОСОБА_8 - франшизу в розмірі 2600 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 13 800 грн та моральну шкоду у розмірі 28 174,39 грн;
- держави - витрати на проведення експертиз у розмірі 8924,24 грн.
Вирішено долю речових доказів.
Як установлено судом та детально викладено у вироку, ОСОБА_6
29 вересня 2021 року приблизно о 14:00, керуючи автомобілем САЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі вул. Миру в с. Стасі Полтавського району Полтавської області, порушив вимоги п. 10.1. Правил дорожнього руху (далі - ПДР), оскільки перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав з узбіччя на зустрічну смугу руху дороги, де допустив зіткнення з мотоциклом марки ИЖЮ5к під керуванням потерпілого ОСОБА_8 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_8 згідно з висновком судово-медичної експертизи від 04 листопада 2021 року № 1141 отримав численні тілесні ушкодження, які належать до тяжких за ознакою небезпеки для життя.
Полтавський апеляційний суд 15 травня 2023 року скасував вирок місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням та ухвалив новий вирок.
Уважав ОСОБА_6 засудженим за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
В іншій частині вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, і заперечення на касаційну скаргу
Засуджений у касаційній скарзі просить скасувати вирок суду апеляційної інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження закрити з підстав недоведеності вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджений стверджує, що апеляційний суд належним чином не перевірив його доводи про те, що наявні в матеріалах кримінального провадження докази, в тому числі показання свідків
ОСОБА_10 та ОСОБА_11, не доводять його винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Суд також не дав оцінки його показанням про те, що безпосереднє зіткнення автомобіля під його керуванням з мотоциклістом відбулося на його смузі руху, а не як указано обвинувальному акті, що він виїхав з узбіччя зустрічної смуги руху. На переконання засудженого, у його діях відсутні порушення ПДР та, навпаки, водій мотоцикла не дотримався правил і на великій швидкості в`їхав у його автомобіль, який стояв.
Таким чином, на переконання скаржника, ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції не дотримався приписів статей 91-94, 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), чимдопустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу засудженого потерпілий ОСОБА_8 не погоджується з викладеними у скарзі доводами, вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а винуватість засудженого підтверджується належними та допустимими доказами. Просить суд касаційну скаргу відхилити, а вирок апеляційного суду залишити без зміни. Стверджує, що засуджений не визнав себе винуватим під час розглядів справи в судах попередніх інстанцій, жодного разу не вибачився перед ним за вчинене, не надав належної критичної оцінки своїм діям та не відшкодував збитків, завданих кримінальним правопорушенням. Крім цього, потерпілий ставить питання про стягнення із засудженого на його користь додаткових витрат на правову допомогу.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
Засуджений та його захисник підтримали доводи касаційної скарги і просили її задовольнити.
Потерпілий та його представник заперечували щодо задоволення касаційної скарги засудженого і просили її відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без зміни.
Прокурор заперечувала щодо задоволення касаційної скарги засудженого та просила її відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого, його захисника, думку потерпілого, представника потерпілого і прокурора та перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів уважає, що вона не підлягає задоволенню на таких підставах.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.