ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2024 року
м. Київ
Справа № 465/2150/17
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/811/16/23
Провадження № 51 - 4696 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6
та його захисника адвоката ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014070160000704 від 18 травня 2014 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Липники Пустомитівського району Львівської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, такого, що на підставі ст. 89 КК України судимості не має,
за ст. 115 ч. 2 пп. 4, 6, 12, ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2, пп. 4, 6, 12, 13,
ст. 115 ч. 2 пп. 1, 4, 6, 12, 13, ст. 187 ч. 4 КК України,
за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від
21 листопада 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 травня 2023 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 21 листопада 2022 року ОСОБА_6 засуджено:
- за ст. 115 ч. 2 пп. 1, 4, 6, 12, 13 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 пп. 4, 6, 12, 13 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна;
- за ст. 187 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з моменту його фактичного затримання 22 червня 2014 року.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 5 357 гривень 14 копійок процесуальних витрат за проведення судових експертиз.
Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_6 та особи, кримінальне провадження щодо якої закрито, на користь потерпілого ОСОБА_8 200 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 300 000 гривень моральної шкоди.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 травня 2023 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника ОСОБА_7 залишено без задоволення, вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 21 листопада 2022 року щодо ОСОБА_9 скасовано та кримінальне провадження закрито на підставі ст. 284 ч. 1 п. 5 КПК України у зв`язку зі смертю обвинуваченого. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.
17 травня 2014 року ОСОБА_6 та особа, кримінальне провадження щодо якої закрито, маючи намір уникнути погашення боргу за замовлені спиртні напої в сумі 100 гривень та повернення речей особи, кримінальне провадження щодо якої закрито, а саме мобільного телефону та банківської картки, які утримувала у себе ОСОБА_10, що працювала барменом у кафе-барі " ІНФОРМАЦІЯ_2", розташованому за адресою:
АДРЕСА_2, вступили у попередню змову на вчинення розбійного нападу на ОСОБА_10 та її умисне вбивство з корисливих мотивів. У період часу з 23 години 35 хвилин 17 травня 2014 року по 00 годин 35 хвилин 18 травня 2014 року
ОСОБА_6 та особа, кримінальне провадження щодо якої закрито, через службовий вхід потрапили до приміщення зазначеного кафе-бару, де, діючи умисно, з корисливих мотивів напали на ОСОБА_10 . Особа, кримінальне провадження щодо якої закрито, схопила ОСОБА_10 за шию і завдала удар ножем у живіт, а після чого, утримуючи та долаючи опір ОСОБА_10, тривалий час завдавала множинні удари ножем по всьому тілу, усвідомлюючи, що заподіює сильного нестерпного болю та особливі мучення. У цей час ОСОБА_6 з метою подолання опору ОСОБА_10 утримував її руками. Заливши ОСОБА_10 на підлозі особа, кримінальне провадження щодо якої закрито, забрала з барної стійки свої мобільний телефон та банківську картку, після чого з особливою жорстокістю завдала ножем удар в ділянку лівої половини обличчя ОСОБА_10, при цьому залишивши ніж у голові, та зняла з руки ОСОБА_10 два перстні. Такими злочинними діями ОСОБА_10 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, що спричинили її смерть.
Крім того, 13 червня 2014 року приблизно о 03 годині 00 хвилин ОСОБА_6 та особа, кримінальне провадження щодо якої закрито, будучи особами, які раніше вчинили умисне вбивство, в приміщенні будинку АДРЕСА_3, в стані алкогольного сп`яніння, діючи за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном напали на ОСОБА_11 . Особа, кримінальне провадження щодо якої закрито, ногою завдав удар у голову ОСОБА_11, а ОСОБА_6 почав завдавати множинні удари кулаками йому по голові. Після чого особа, кримінальне провадження щодо якої закрито, з особливою жорстокістю кухонним ножем завдав ОСОБА_11 множинні удари по тулубу та горнятком по голові, а ОСОБА_6 продовжував завдавати множинні удари ногами по голові лежачому ОСОБА_11, від яких останній втратив свідомість та перестав рухатись. Присутня ОСОБА_12 просила припинити злочинні дії, однак
ОСОБА_6 почав завдавати їй множинні удари руками і ногами по голові, скакав ногами на голові, переслідуючи реалізацію злочинного умислу на вбивство та усвідомлюючи, що заподіює особливі мучення та страждання. У цей час особа, кримінальне провадження щодо якої закрито, з особливою жорстокістю завдала удари ножем ОСОБА_12 у різні частини тіла. Одночасно ОСОБА_6, взявши виделку та ножиці, завдав ними удари в різні частини тіла ОСОБА_12, яка від отриманих травм померла. Вважаючи, що вони вчинили всі необхідні дії для позбавлення життя ОСОБА_11 та ОСОБА_12, ОСОБА_6 та особа, кримінальне провадження щодо якої закрито, не довели свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки ОСОБА_11 залишився живим без свідомості і йому надали кваліфіковану медичну допомогу. Під час вказаних дій, ОСОБА_6 та особа, кримінальне провадження щодо якої закрито, заволоділи ланцюжком та перстнем з металу жовтого кольору, які належали ОСОБА_12, а також мобільним телефоном марки "Sertec". У подальшому з метою знищення слідів злочину, особа, кримінальне провадження щодо якої закрито, виходячи з будинку, увімкнула газ на газовій плиті для виникнення пожежі.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_6 та в його інтересах захисник
ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просять змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 : - у частині обвинувачення за епізодом розбійного нападу на
ОСОБА_10 та її умисного вбивства кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 закрити за недоведеністю його винуватості; - у частині обвинувачення за епізодом умисного вбивства ОСОБА_12 та замаху на вбивство ОСОБА_11 дії ОСОБА_6 перекваліфікувати на ст. 115 ч. 1, ст. 185 ч. 1 КК України і пом`якшити покарання. Указують на відсутність доказів винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень щодо ОСОБА_10, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_6 ґрунтуються на припущеннях. Зокрема зазначають, що слідчий експеримент щодо ролі
ОСОБА_6 у вчиненні злочинів щодо ОСОБА_10 не проводився, а інші докази не підтверджують його винуватість. Вважають, що відсутні також докази умислу ОСОБА_6 на вчинення розбійного нападу та вбивства ним ОСОБА_11 і ОСОБА_12, корисливого мотиву у нього не було, вбивство ОСОБА_12 .
ОСОБА_6 вчинив раптово, після чого у нього виник умисел на заволодіння майном. Вважають, що суди першої та апеляційної інстанцій не мотивували свого рішення про призначення ОСОБА_6 покарання у виді довічного позбавлення волі і таке покарання вважають занадто суворим. Захисник зазначає, що в обвинувальному акті в порушення вимог ст. 291 ч. 2 п. 5 КПК України відсутнє формулювання обвинувачення, що унеможливлює здійснення якісного і повного захисту. Засуджений указує на те, що вбивства ОСОБА_10 він не вчиняв,
ОСОБА_11 він також не чіпав, а вчинення вбивства ОСОБА_12 він визнає і щиро розкаюється у цьому.
Заперечень на касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника
ОСОБА_7 від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні висловили доводи на підтримання своїх касаційних скарг та просили їх задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційні засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 необґрунтованими та просив залишити їх без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до
ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи касаційних скарг про незаконність та необґрунтованість засудження ОСОБА_6 за ст. 115 ч. 2 пп. 4, 6, 12, ст. 187 ч. 4 КК України за епізодом розбійного нападу на ОСОБА_10 та її умисного вбивства є обґрунтованими.
Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "indubioproreo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах "Ірландія проти Сполученого Королівства", "Яременко проти України", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Кобець проти України").
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
Відповідно до вимог ст. 440 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 КПК України, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати (ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України).
Із вироку вбачається, що ОСОБА_6 заперечив свою причетність до вчинення кримінальних правопорушень щодо ОСОБА_10 та на підставі ст. 63 Конституції України відмовився надавати показання за цим епізодом.
Свої висновки про винуватість ОСОБА_6 у розбійному нападі на ОСОБА_10 та її умисному вбивстві з особливою жорстокістю, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, суд першої інстанції у вироку обґрунтував наступними доказами: - показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_13 ; - даними, які містяться в протоколах огляду місця події від 18 травня 2014 року; - даними, які містяться в протоколі огляду трупа від 18 травня 2014 року; - даними, які містяться в протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від
17 червня 2014 року; - висновком судово-медичної експертизи від 18 травня
2014 року № 86; - висновком судово-медичної криміналістичної експертизи від
01 серпня 2014 року № 42-МК; - висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 09 липня 2014 року № 10/213.
Проте, свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_13 не були очевидцями події і своїми показаннями у суді підтвердили лише факт вбивства ОСОБА_10 і перебування ОСОБА_6 з особою, кримінальне провадження щодо якої зарито, у день вбивства ІНФОРМАЦІЯ_3 року в приміщенні кафе-бару " ІНФОРМАЦІЯ_2".
Згідно з висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 09 липня
2014 року № 10/213 генетичні ознаки слідів крові людини та епітеліальних клітин на клинку ножа, епітеліальних клітин на руків`ї ножа збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками потерпілої ОСОБА_10 .
Тобто, слідів ОСОБА_6 на знарядді злочину не виявлено, а також відсутні докази наявності слідів злочину на одязі ОСОБА_6 .
Слідчі експерименти з ОСОБА_6 та особою, кримінальне провадження щодо якої закрито, не проводились і у вироку не зазначено, якими саме доказами підтверджуються фактичні обставини, встановлені судом, щодо ролі ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень відносно ОСОБА_10 .
Інші докази обвинувачення суд визнав неналежними та недопустимими.
За таких обставин, враховуючи встановлені судом обставини та сукупність наведених у вироку доказів, колегія суддів вважає, що висунуте обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень щодо ОСОБА_10 не доведено поза розумним сумнівом, а тому в суду першої інстанції були відсутні підстави для ухвалення обвинувального вироку в цій частині. Суд апеляційної інстанції не встановив та не усунув зазначеного порушення, залишивши доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника ОСОБА_7 про недоведеність винуватості ОСОБА_6 у порушення вимог ст. 419 КПК України без належної перевірки.
Отже, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судових рішень, та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягав застосуванню, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 пп. 1, 2 КПК України є підставою для скасування таких рішень.
Таким чином, вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду в частині засудження ОСОБА_6 за ст. 115 ч. 2 пп. 4, 6, 12, ст. 187 ч. 4 КК України за епізодом розбійного нападу на ОСОБА_10 та її умисного вбивства з особливою жорстокістю, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність підлягають скасуванню, а кримінальне провадження в цій частині - закриттю на підставі ст. 440, ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_6 в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Разом з тим, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості
ОСОБА_6 у вчиненні розбійного нападу, закінченого замаху на вбивство ОСОБА_11 та умисного вбивства ОСОБА_12 з особливою жорстокістю, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, відповідає встановленим обставинам і підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом доказами.
Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування всіх обставин кримінального правопорушення та на підтвердження винуватості ОСОБА_6 обґрунтовано послався на наступні докази.
Сам ОСОБА_6 у суді надав показання про те, що в ніч з 12 на 13 червня
2014 року він з особою, кримінальне провадження щодо якої закрито, вживали алкогольні напої разом із ОСОБА_11 у будинку останнього, де була присутня також ОСОБА_12 . Під час розмови виник конфлікт і особа, кримінальне провадження щодо якої закрито, першою завдала удар в обличчя ОСОБА_11 . Від шуму прокинулась ОСОБА_12, він стягнув її з дивану та вирвав у неї з рук ножиці і завдав ними удар в голову, а саме у скроню ОСОБА_12 . Скільки ще ударів завдавав не пам`ятає. Коли вийшов з будинку, то викинув ніж та ножиці. Після цього він та особа, кримінальне провадження щодо якої закрито, викликали таксі та їздили по ломбардах, намагаючись здати викрадені речі. З таксистом розрахувались викраденим мобільним телефоном.
Суд першої інстанції надав належну оцінку та врахував показання потерпілого ОСОБА_11, які він надав у ході судового слідства до ухвалення попереднього вироку від 18 травня 2015 року, безпосередньо дослідивши аудіозапис з його допитом, оскільки на час розгляду кримінального провадження в суді потерпілий ОСОБА_11 помер. Так, ОСОБА_11 суду повідомив про обставини вчинення кримінальних правопорушень щодо нього та його співмешканки ОСОБА_12 . Зазначив, що в ніч з 12 на 13 червня 2014 року ОСОБА_6 та особа, кримінальне провадження щодо якої закрито, які перебували у стані алкогольного сп`яніння прийшли до нього додому. Він їх не запрошував до себе додому в такий пізній час і про мету їх приходу не здогадувався. Він, ОСОБА_6 та особа, кримінальне провадження щодо якої закрито, в кімнаті на першому поверсі будинку вживали алкогольні напої, ОСОБА_12 лежала біля них на дивані. Без причини
ОСОБА_6 вдарив його ногою по голові, від чого він втратив свідомість. Коли прийшов до тями, то побачив як особа, кримінальне провадження щодо якої закрито, наносить йому удари ножем у живіт. Де знаходилась ОСОБА_12 він вже не бачив, а її син ОСОБА_14 перебував на другому поверсі будинку, про що ОСОБА_6 та особа, кримінальне провадження щодо якої закрито, не знали. Від болю він знову втратив свідомість і прийшов до тями вже в лікарні. Під час зазначених подій у нього зник мобільний телефон, цінні речі ОСОБА_12 та деякі інші речі. На відеозаписі з камер спостереження ломбарду "Скарбниця" у ході досудового розслідування він впізнав належний його співмешканці ланцюжок.
Потерпілий ОСОБА_15 суду повідомив, що в ніч з 12 на 13 червня
2014 року він знаходився на другому поверсі будинку. Він прокинувся від криків його матері ОСОБА_12 на першому поверсі і почув сторонні голоси, серед яких впізнав ОСОБА_6, оскільки той неодноразово приходив до ОСОБА_11 . Через вікно на другому поверсі він бачив як з будинку вийшов ОСОБА_6 та особа, матеріали кримінального провадження щодо якої закрито. Спустившись на перший поверх будинку, він побачив свою матір мертвою, всю в крові, а
ОСОБА_11 лежав і кашляв кров`ю. У кухні він відчув запах газу та побачив відкриту конфорку, на якій вогонь не горів. Після чого він побіг до сусідів, які викликали працівників поліції. Під час зазначених подій зникли деякі речі. На відеозаписі з камер спостереження ломбарду "Скарбниця" у ході досудового розслідування він впізнав належний його матері ланцюжок.
Потерпіла ОСОБА_16 у суді підтвердила факт насильницької смерті її племінниці ОСОБА_12 . На відеозаписі з камер спостереження ломбарду "Скарбниця" у ході досудового розслідування вона впізнала належний її племінниці ланцюжок, який не є виробом з дорогоцінного металу.
Свідок ОСОБА_17, який працює водієм таксі, у суді надав показання про те, що в ніч з 12 на 13 червня 2014 року він возив ОСОБА_6 та особу, матеріали кримінального провадження щодо якої зарито, у ломбард за адресою: АДРЕСА_4, де на їх прохання намагався здати ланцюжок, який вони йому дали, пояснивши, що вони не мають з собою документів. Працівник ломбарду повідомив, що ланцюжок не з дорогоцінного металу. Після чого він возив їх до іншого ломбарду за адресою: м. Львів, вул. Князя Романа, 7, де
ОСОБА_6 та особа, матеріали кримінального провадження щодо якої закрито, самі ходили до ломбарду, проте ланцюжок також не прийняли. Він завіз
ОСОБА_6 та особу, матеріали кримінального провадження щодо якої закрито, у с. Липники Пустомитівського району Львівської області. Оскільки грошей було недостатнього для розрахунку за послуги таксі, з ним розрахувались мобільним телефоном марки "Sertec", який 18 червня 2014 року вилучили працівники поліції. У ході досудового розслідування він впізнав ОСОБА_6 та особу, матеріали кримінального провадження щодо якої закрито.
Свідок ОСОБА_18 у суді підтвердив, що до нього о 06 годині ранку 13 червня
2014 року прийшов сусід ОСОБА_15 та повідомив, що у них дома трагедія. Коли вони разом зайшли до будинку, то він побачив мертву ОСОБА_12, яка лежала на підлозі закривавлена обличчям донизу, а ОСОБА_11 лежав на ліжку також весь закривавлений. Після чого, він викликав працівників поліції та швидку медичну допомогу.
Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку на дані, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_6 від 24 червня 2014 року з фототаблицею та відеозаписом до нього, в ході якого ОСОБА_6 на місці події в будинку за адресою:
АДРЕСА_3, розповів та продемонстрував обставини вчинення кримінальних правопорушень щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_12, а саме як він та особа, кримінальне провадження щодо якої закрито, завдавали ударів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ножем, ножицями та виделкою, а також руками та ногами, зірвали з шиї ОСОБА_12 ланцюжок, з пальця перстень та в кімнаті ще взяли мобільний телефон. Указував, що при виході з будинку вони відкрили газову конфорку. При вказаних подіях він пошкодив собі ножем руку. У подальшому він та особа, матеріали кримінального провадження щодо якої закрито, їздили на таксі по ломбардах м. Львова, щоб здати викрадені прикраси. Зазначив, що за послуги таксиста розрахувались викраденим мобільним телефоном.
Зазначену слідчу дію проведено та результати оформлено з дотриманням вимог статей 104, 105, 106, 240 КПК України уповноваженою особою - слідчим СУ ГУ МВС України у Львівський області ОСОБА_19, за письмовою згодою власника помешкання ОСОБА_20, у присутності двох понятих, за участю захисника
ОСОБА_21, двох статистів, лікаря судово-медичного експерта, спеціаліста-криміналіста, слідчого ОСОБА_22 та прокурора ОСОБА_23 . Всі учасники зазначені у протоколі і в ньому наявні всі їх підписи. Заяв та зауважень від учасників слідчої дії не надходило.
Відеозапис слідчого експерименту був належно досліджений судом першої інстанції, відповідно до якого ОСОБА_6 самостійно без будь-якого втручання показував всі обставини вчинення кримінальних правопорушень щодо
ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Такий порядок проведення слідчого експерименту відповідає висновку про застосування норми права, який міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року в справі № 740/3597/17, відповідно до якого показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту. Заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту. Легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного, обвинуваченого досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому.