ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2024 року
м. Київ
справа № 524/1740/22
провадження № 61-15029св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - комунальне підприємство "Полтавський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер Полтавської обласної ради",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Вільна профспілка міста Кременчука,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду у складі колегії суддів: Лобов О. А., Дорош А. І., Триголов В. М., від 12 вересня 2023 року.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У березні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
КП "Полтавський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер Полтавської обласної ради", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Вільна профспілка міста Кременчука, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука у складі судді Андрієць Д. Д.від 14 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
3. Визнано незаконним та скасовано наказ № 96-ос від 16 лютого
2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади біолога клініко-діагностичної лабораторії КП "Полтавський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер Полтавської обласної ради".
4. Поновлено ОСОБА_1 на посаді біолога клініко-діагностичної лабораторії КП "Полтавський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер Полтавської обласної ради" з 02 березня 2022 року.
5. Стягнуто з КП "Полтавський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер Полтавської обласної ради" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 84 864 грн.
6. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Основний зміст та мотиви оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
7. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 квітня 2023 року.
8. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційну скаргу було залишено без руху для надання обґрунтувань пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука
від 14 квітня 2023 року. Однак позивачкою не наведено поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження. Матеріали справи містять розписку про отримання ОСОБА_2 копії оскаржуваного рішення саме 25 квітня 2023 року, а тому доводи позивачки про те, що вона отримала копію оскаржуваного рішення лише 08 травня 2023 року не є підставою для поновлення пропущеного строку.
Узагальнені доводи касаційної скаргита її рух у суді касаційної інстанції
9. 17 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, а справу направити на розгляд до апеляційного суду.
10. Підставою касаційного оскарженняухвали Полтавського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року заявниця зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що негативно вплинуло на її права.
11. Заявниця стверджує, що 08 травня 2023 року вона вперше отримала рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 квітня
2023 року, повний текст якого було складено 18 квітня 2023 року, засобами поштового зв`язку, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Заявниця наполягає на тому, що вона не отримувала копію оскарженого рішення суду першої інстанції 25 квітня
2023 року. Якщо припустити, що вона отримала копію судового рішення 25 квітня 2023 року, то Автозаводський районний суд м. Кременчука не направляв би їй повторно 01 травня 2023 року копію рішення засобами поштового звʼязку після його отримання безпосередньо у суді. Заявниця також звертає увагу на те, що у суді першої інстанції існує проблема з нестачею конвертів та паперу, а тому висновок апеляційного суду про те, що вона отримала оскаржене рішення саме 25 квітня 2023 року не відповідає дійсності, оскільки вона його отримала лише 08 травня 2023 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
12. Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 524/1740/22.
13. 10 січня 2024 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу
№ 524/1740/22 розподілено судді-доповідачеві.
14. Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2024 рокусправу
№ 524/1740/22 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15. У березні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
КП "Полтавський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер Полтавської обласної ради", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Вільна профспілка міста Кременчука, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
16. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука у складі судді Андрієць Д. Д.від 14 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
17. Визнано незаконним та скасовано наказ № 96-ос від 16 лютого
2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади біолога клініко-діагностичної лабораторії КП "Полтавський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер Полтавської обласної ради".
18. Поновлено ОСОБА_1 на посаді біолога клініко-діагностичної лабораторії КП "Полтавський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер Полтавської обласної ради" з 02 березня 2022 року.
19. Стягнуто із КП "Полтавський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер Полтавської обласної ради" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 84 864 грн.
20. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
21. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
22. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для надання обґрунтувань пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 квітня 2023 року і сплати судового збору.
23. 28 липня 2023 року на виконання вимог ухвали суду від 03 липня
2023 року ОСОБА_1 направила суду заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження.
24. В обґрунтування причин пропуску строку вказала на неотримання нею копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції 25 квітня 2023 року, а отримання його поштою лише 08 травня 2023 року. Стверджувала, що інформація про отримання копії рішення 25 квітня 2023 року не відповідає дійсності. Також ОСОБА_1 надала квитанцію про сплату судового збору.
25. Апеляційним судом встановлено, що 14 квітня 2023 року судом першої інстанції проголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення суду за присутності позивачки, повний текст оскаржуваного рішення судом складено 18 квітня 2023 року.
26. У матеріалах справи міститься розписка про отримання ОСОБА_2 копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції 25 квітня 2023 року.
Позиція Верховного Суду
27. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.
28. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.