ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2024 року
м. Київ
справа № 296/888/22
провадження № 61-9055св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - управління житлового господарства Житомирської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 04 квітня 2023 року у складі судді Шалоти К. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 травня 2023 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Радченка С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління житлового господарства Житомирської міської ради про визнання дій та рішення про відмову у розгляді заяви про приватизацію житла незаконними, визнання права власності на житло та зобов`язання провести приватизацію житла.
Позов мотивований тим, що з 1985 року позивач проживає у трикімнатній квартирі спільного заселення в ізольованій кімнаті площею 13,9 кв. м за адресою: квартира АДРЕСА_1 . Ця кімната виділена їй як особі з інвалідністю І групи в період роботи у Житомирському виробничому швейному об`єднанні "Полісянка" і була предметом договору найму відповідно до статті 63 ЖК України. 28 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до начальника управління житлового господарства Житомирської міської ради Гуменюка А. В. із заявою, у якій просила оформити передачу у приватну власність кімнати в комунальній квартирі АДРЕСА_1 на підставі Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків". До заяви вона також приєднала звернення до Житомирського міськвиконкому і державного архіву Житомирської області про надання копії ордеру на житло. Листом від 06 жовтня 2021 року Житомирський виконком повідомив позивача про те, що облікові справи зберігаються протягом 5-ти років після одержання громадянами жилих приміщень відповідно до пункту 24 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, корінці ордерів як документи суворої звітності у міськвиконкомі також відсутні у зв`язку зі скасуванням відповідної постанови Кабінету Міністрів України. У відповіді держархіву від 18 листопада 2021 року вказано, що рішень про виділення позивачу житла не виявлено, а ордери на зберігання не надходили. Листом відповідача від 10 січня 2022 року № 1-1770 зазначена заява про передачу житла у порядку приватизації не була прийнята до розгляду, позивачу відмовлено у приватизації житла з тих підстав, що усупереч вимогам Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян вона не надала копію ордера на житлове приміщення. ОСОБА_1 наголошувала на тому, що така відмова відповідача є незаконною, оскільки житловим законодавством, зокрема Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", не передбачено обов`язковості подання копії ордера для приватизації житла.
Позивач просила:
визнати незаконними дії і рішення відповідача про відмову у розгляді заяви про приватизацію житла - ізольованої кімнати 13,9 кв. м у квартирі спільного заселення АДРЕСА_3 державного житлового фонду на АДРЕСА_2 ;
визнати право на приватизацію вказаного житла без копії ордеру;
зобов`язати відповідача провести приватизацію житла: вчинити необхідні дії по передачі у приватну власність ізольованої кімнати 13,9 кв. м у квартирі спільного заселення АДРЕСА_3 державного житлового фонду на АДРЕСА_2 відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" без надання копії ордеру.
Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 04 квітня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 16 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 04 квітня 2023 року залишено без змін.
Рішення про відмову у задоволенні позову мотивоване тим, що:
з 1985 року ОСОБА_1 почала проживати у житловому приміщенні квартири АДРЕСА_1, яке віднесено до категорії службового житла Швейної фабрики № 1, та 28 грудня 2021 року звернулась до відповідача із заявою передачу кімнати у вказаній квартирі в приватну власність позивача;
вирішальне значення для вирішення цієї справи є питання щодо того, чи може приміщення, щодо приватизації якого заявлено вимогу, бути предметом приватизації. Спірна квартира АДРЕСА_1, відноситься до службового житла на підставі рішення виконкому Житомирської міської Ради депутатів трудящих від 11 жовтгя 1966 року № 785. Факт віднесення спірної квартири до числа службових підтверджується також довідкою (виписка з домової книги про склад сім`ї) від 23 вересня 2003 року, згідно з якою спірна квартира належить міськвиконкому, особовий рахунок відкрито на ВАТ "Полісянка" та особовим рахунком № НОМЕР_1, відкритим на ВАТ "Полісянка", в якому спірна квартира зазначена з відміткою "службова". Лише після вирішення в установленому порядку питання про виключення житла зі складу службового таке приміщення може бути об`єктом приватизації на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду". Натомість рішення про виключення спірної квартири зі складу службових у матеріалах справи відсутнє;
оскільки спірна квартира віднесена у встановленому порядку до числа службових, що виключає її з переліку об`єктів можливої приватизації, то відсутні підстави для задоволення вимог про визнання права на приватизацію спірного житла та зобов`язання відповідача провести приватизацію такого житла. Факт наявності або відсутності у позивача ордера на спірне житлове приміщення значення не має, оскільки, як установлено судом, спірна квартира віднесена до службового житла, а тому до скасування у встановленому законом порядку такого правового режиму житла спірний об`єкт не може бути приватизованим. Оскільки вимоги позивача про визнання незаконними дій рішення відповідача про відмову у розгляді заяви позивача про приватизацію спірного житла не є ефективним способом захисту прав позивача, що стосуються права на приватизацію спірного житла, тобто не є таким, що відповідають змісту відповідного права, характеру його невизнання, та спричиненим цими діяннями наслідкам, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної вимоги.
Аргументи учасників
13 червня 2023 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 04 квітня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що:
суди попередніх інстанцій не розглянули позовні вимоги по суті;
позов заявлений з тих підстав, що, неправомірно відмовляючи у приватизації житла, відповідач мотивував своє рішення відсутністю копії ордера на вселення. Проте підставою для відмови у задоволенні позовних вимог суди вказали належність спірної квартири є до категорії службових;
представник відповідача Вікторія Гущина, яка підписала відзив на позов, не надала доказів, які підтверджують її право на представництво відповідача відповідно до закону. Неправомочним представником було надані копії письмових доказів, на підставі яких ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову;
суди вийшли за межі позовних вимог, надавши оцінку факту, чи може спірна квартира бути предметом приватизації. Проте, відмовляючи у праві на приватизацію житла, відповідач посилався саме на відсутність копії ордера і саме це рішення оспорюється позивачем;
спроба суб`єкта владних повноважень легалізувати ухвалене рішення шляхом подання додаткових доказів на підтвердження іншої підстави для відмови порушує принципи юридичної визначеності, належного урядування та відповідає ознакам "свавільного" рішення, що ставить особу (суб`єкта приватного права) в нерівне становище та створює ситуацію непередбачуваності, невизначеності та незахищеності. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу і такі помилки, за загальним правилом, не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (постанова Верховного Суду від 15 листопада 2019 року у справі № 820/1916/18);
у справі відсутні докази на підтвердження того, що на момент отримання позивачем житлового приміщення воно було службовим;
в апеляційній скарзі позивач заявляла клопотання про витребування у Житомирського міськвиконкому журналу обліку службових жилих приміщень та корінця ордеру на службове житло на ім`я позивача, проте апеляційний суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження це клопотання не вирішив;
суди повинні були встановити, чи є спірне житло службовим згідно зі статтею 118 ЖК України, чи видавався позивачу спеціальний ордер на службове житло відповідно до статті 122 ЖК України. Позивач зазначала, що кімната у квартирі спільного заселення не надавалася їй як службова. Більше того, спірна кімната не могла бути виділена як службова, оскільки позивач працювала швеєю-мотористкою, однак ця посада не входить до переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення. Копія ордеру на вселення була здана на зберігання в житлово-експлуатаційну організацію, тому вона відсутня у позивача. У міськвиконкомі та в архіві вказаний ордер не зберігся. За таких обставин відповідачем не надано доказів прийняття виконавчим комітетом місцевої ради рішення про включення спірного житла до числа службових місцевої ради і видання позивачу спеціального ордеру на службове житло. Позивач проживає у квартирі державного житлового фонду місцевої ради і має право на приватизацію займаної кімнати.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2024 року відзив управління житлового господарства Житомирської міської ради, підписаний Гущиною В. С., в повернуто без розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 вказала, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справах № 761/3063/16-ц, № 591/6623/16-ц, від 17 листопада 2021 року у справі № 287/33/18-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім цього, ОСОБА_1 зазначила, що: апеляційний суд необґрунтовано відхилив її клопотання про витребування доказів; суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що рішенням виконкому Житомирської міської Ради депутатів трудящих від 01 жовтня 1966 року № 785 надано квартири громадянам міста Житомира в новому житловому будинку на АДРЕСА_2, у тому числі квартиру АДРЕСА_3 . Відповідно до додатку № 1 до рішення квартира АДРЕСА_3 рахується службовою з видачею ордера швейної фабрики № 1.
З 19 грудня 1985 року ОСОБА_1 почала проживати у квартирі АДРЕСА_1, що підтверджується довідками ТОВ УК "Полісся" від 10 грудня 2021 року та Управління ведення реєстру ТГ Житомирської міськради від 27 липня 2021 року.
19 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до міського голови міста Житомира Сухомлина С. із заявою, в якій повідомляла, що з 1985 року проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_4, яка була виділена міськвиконкомом для швейної фабрики № 1 і відповідно до документів є службовою, та просила дозволу на приватизацію квартири.
01 червня 2021 року листом заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Шевчук О. повідомлено ОСОБА_1, що квартири віднесені до числа службових згідно із законом не підлягають приватизації, роз`яснено, що заявниця може отримати житло в приватну власність після скасування режиму службового житла.
28 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до начальника Управління житлового господарства міської ради із заявою, у якій просила оформити передачу в приватну власність кімнати у комунальній квартирі за адресою проживання: АДРЕСА_4, яку вона займає на умовах найму.
Листом начальника Управління житлового господарства міської ради від 10 січня 2022 року повідомлено ОСОБА_1, що питання приватизації квартири АДРЕСА_3 не може бути прийнято до розгляду, оскільки вона не виконала вимоги житлового законодавства щодо подання копії ордера на жиле приміщення (а. с. 19).
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження
№ 61-2417сво19)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).
ЄСПЛ вказує на те, що в справах за участі органів державної влади суди повинні перевіряти дотримання принципу належного урядування. ЄСПЛ вказав на те, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Lelas v. Croatia", № 55555/08, ЄСПЛ, від 20 травня 2010 року). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються ("Gashi v. Croatia", № 32457/05, ЄСПЛ, від 13 грудня 2007 року). В контексті скасування помилково наданого права на майно, принцип "належного урядування" покладає на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку ("Moskal v. Poland", № 10373/05, ЄСПЛ, від 15 вересня 2009 року).