ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2024 року
м. Київ
справа № 338/505/22
провадження № 61-15784св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Богородчанська селищна рада Івано-Франківського районуІвано-Франківської області, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2023 року в складі судді Решетова В. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року в складі колегії суддів: Луганської В. М., Баркова В. М., Девляшевського В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання протиправними і скасування рішення, встановлення опіки та призначення опікуна, відібрання дитини.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 15 червня 2022 року виконавчий комітет Богородчанської селищної ради прийняв рішення, яким її онука - малолітнього ОСОБА_3 (дитину-сироту), ІНФОРМАЦІЯ_1, влаштовано під опіку його діда ОСОБА_2 .
Вона вважає таке рішення незаконним, оскільки воно ухвалено без всебічного з`ясування фактичних обставин, без врахування наявності кількох потенційних опікунів та не спрямоване на забезпечення якнайкращих інтересів дитини.
Вказала, що вона є бабою малолітнього ОСОБА_3, проживала разом з ним та його батьками у с. Урзуф Донецької області, вони вели спільне господарство. У дитини з нею склався тісний зв`язок, вона була поруч з онуком всі 3,5 роки з самого моменту його народження.
Перед початком збройного нападу на Україну у лютому 2022 року вона перебувала у м. Харкові та не встигла виїхати до с. Урзуф. Єдиним хто міг вивезти дитину був відповідач ОСОБА_2, а тому саме він її забрав.
У подальшому вона виїхала до Федеративної Республіки Німеччини, щоб у випадку небезпеки вивезти у безпечне місце онука. У період перебування за кордоном вона постійно спілкувалась з онуком за допомогою відеозв?язку.
Після смерті матері хлопчика, ОСОБА_4, у травні 2022 року вона повернулась в Україну, на даний час проживає в м. Івано-Франківську.
Зазначила, що дитина постійно виявляє бажання спілкуватись та проводити час з нею, дуже її любить та прив`язана до неї. Вона, на відміну від відповідача, має бажання та сили забезпечити дитині належний розвиток, знає уподобання та таланти хлопчика, вміє їх розвинути. Крім того, вона має педагогічну освіту, є учасником бойових дій, ветераном військової служби, отримує пенсію особи з інвалідністю внаслідок війни, тобто фінансово спроможна забезпечувати малолітню дитину.
Разом із тим на утриманні ОСОБА_2, окрім малолітнього ОСОБА_3, перебувають його двоє неповнолітніх дітей, дружина. ОСОБА_2 вже тривалий час не має будь-якого доходу, не спроможний забезпечити дитині необхідний розвиток.
У зв`язку з викладеним, позивач просила суд визнати протиправними та скасувати рішення виконавчого комітету Богородчанської селищної ради від 15 червня 2022 року № 566-28/2022 про влаштування малолітнього ОСОБА_3 під опіку ОСОБА_2 ; встановити опіку над малолітнім ОСОБА_3 та призначити його опікуном ОСОБА_1 ; відібрати малолітнього ОСОБА_3 у ОСОБА_2 та передати ОСОБА_1 .
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2023 року задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року частково задоволені апеляційні скарги ОСОБА_1, змінено рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2023 року шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, керувався тим, що при наявності схожих матеріально-побутових умов проживання та позитивної характеристики обох потенційних опікунів дитини (сторін по справі), орган опіки обґрунтовано вважав доцільним призначення опікуном над малолітньою дитиною відповідача ОСОБА_2, з огляду на забезпечення найкращих інтересів дитини.
При цьому суди узяли до уваги висновки комісії з захисту прав дитини, на засіданні якої досліджувалось ставлення дитини до осіб, які подали заяви про призначення їх опікунами, а також питання до кого дитина виявляє більшу прихильність, зокрема шляхом дослідження психологічних характеристик психоемоційного стану дитини ОСОБА_3 .
Суди з`ясовували, що дитина проживала в сім`ї свого діда на час, коли стосовно неї виникли підстави щодо встановлення опіки чи піклування. Малолітній ОСОБА_3 з 24 лютого 2022 року за згоди його батьків та по теперішній час проживає у родинному колі відповідача ОСОБА_2 . Останній проявляє любов та турботу про онука, бере участь у його вихованні, утриманні та навчанні, створені відповідачем умови для проживання малолітнього онука є комфортними для хлопчика, у повній мірі можуть забезпечити його повноцінний розвиток, навчання та виховання, що підтверджується відповідними актами обстеження умов проживання та висновками органу опіки та піклування, за місцем проживання дідуся.
Суди врахували, що у дитини сформувались сталі соціальні зв`язки, дитина інтегрована в сім`ю та має друзів. При передачі дитини позивачу ОСОБА_1 будуть порушені стійкі, усталені зв`язки дитини з оточенням, звичним та бажаним для хлопчика середовищем, що не буде відповідати найкращим інтересам малолітньої дитини. Зміна оточення та соціального середовища може негативно вплинути на психологічно-емоційний стан дитини, тому призначення опікуном малолітньої дитини його діда ОСОБА_2 відповідає принципу найкращих інтересів дитини, що є пріоритетним для вирішення цієї справи.
Разом із тим обставини щодо спільного безперервного проживання позивачки з дитиною з моменту її народження та до лютого 2022 року не підтвердились у ході судового засідання з огляду на безпосередню участь позивача в антитерористичній операції та тривалі відрядження.
Змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав на помилковість висновку суду першої інстанції про переважне право ОСОБА_2 бути опікуном дитини, оскільки на момент вирішення питання про опікунство дитина проживала з ним, разом з тим це не вплинуло на правильність висновку суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року в справі № 2-о-73/2012, від 26 січня 2023 року в справі № 164/812/21, від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц, від 28 січня 2021 року в справі № 380/3398/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник оскаржує судові рішення з передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав (вказує на порушення судами норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України)).
Касаційна скарга мотивована тим, що орган опіки та піклування під час прийняття рішення про надання опіки відповідачу проігнорував факт проживання однією сім`єю баби разом із онуком до початку повномасштабної війни, не узявши до уваги ні показання позивача, ні інших осіб, які такі обставини підтвердили.
Крім того, суди не звернули уваги на те, що баба відігравала важливу роль у житті онука, постійно перебувала у полі його зору із часу його народження, а тому відібрання дитини у неї може негативно вплинути на емоційний стан дитини.
Суди не дослідили та не надали належної правової оцінки висновку органу опіки та піклування про встановлення опіки.
Суди також зробили неправильні висновки щодо однакових матеріально-побутових умов проживання сторін у справі, не порівнявши їх та не врахувавши, що площа належного відповідачу будинку менша, ніж орендованої позивачем квартири.
Відсутність постійного заробітку у відповідача унеможливлює влаштування дитини у його сім`ю.
У грудні 2023 року Богородчанська селищна рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області та ОСОБА_2 подали відзиви на касаційну скаргу, мотивовані незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.
Відзив Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області мотивований тим, що при призначенні опікуна орган опіки брав до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним, особисті якості особи-опікуна, його здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини. Водночас орган опіки врахував, що переважне право серед кількох осіб, які бажають стати опікунами чи піклувальниками над однією і тією ж дитиною, надається особам, у сім`ї яких проживає дитина на час, коли стосовно неї виникли підстави щодо встановлення опіки чи піклування.
На обґрунтування доводів відзиву ОСОБА_2 зазначив, що аргументи касаційної скарги зводяться до неправильного встановлення судами фактичних обставин, які на переконання позивача мають значення для розгляду справи. Натомість при вирішення спору в цій справі суди повно та всебічно такі обставини встановили та надали належну оцінки поданим сторонами доказам у їх сукупності. Позивач не навела жодних аргументів, які б підтвердили порушення органом опіки та піклування конкретних норм Закону України "Про охорону дитинства" та інших нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини. Суди попередніх інстанцій повно установили обставини передання дідові дитини її батьками, а також підставно узяли до уваги лист померлої матері дитини, у якому вона висловила свою волю на перебування дитини саме в родині ОСОБА_2, виховання у якій, серед близьких та рідних людей сприятиме найкращому розвитку дитини.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
З народження малолітній ОСОБА_3 був зареєстрований в АДРЕСА_1, однак фактично мешкав разом зі своїми батьками у АДРЕСА_2 та на АДРЕСА_3 .
З 24 лютого 2022 року, на прохання батьків дитини, у зв`язку з військовою агресією проти України, дитина проживає разом зі своїм дідом ОСОБА_2, який є мешканцем АДРЕСА_4, однак у зв`язку із воєнними подіями на території України тимчасово проживає в с. Саджава Івано-Франківського району Івано-Франківської області.
Батьки дитини були військовослужбовцями Збройних Сил України та загинули під час виконання бойових завдань м. Маріуполі Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно.
Відповідно до наказу служби у справах дітей та рішення Богородчанської селищної ради від 18 та 27 травня 2022 року малолітній ОСОБА_3 взятий на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та йому надано статус дитини-сироти.
Згідно із наказом служби у справах дітей Богородчанської селищної ради від 18 травня 2022 року та рішення виконавчого комітету Богородчанської селищної ради від 15 червня 2022 року, малолітній ОСОБА_3 влаштований тимчасово, до вирішення питання остаточного влаштування дитини, в сім`ю дідуся ОСОБА_2 .
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2, які є рідними бабою та дідом дитини по батьковій лінії, звернулися до служби у справах дітей Богородчанської селищної ради із заявами про встановлення опіки над онуком та надали документи, що підтверджували їх можливість бути опікуном відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до наказів служби у справах дітей Богородчанської селищної ради від 18 та 30 травня 2022 року № 47-ОД ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно взято на облік потенційних опікунів.
Як слідує з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини Богородчанської селищної ради від 08 червня 2022 року, на порядку денному перебувало питання влаштування ОСОБА_3 під опіку діда ОСОБА_2 або під опіку бабусі ОСОБА_1 . Присутні були ознайомлені з матеріалами справи, були заслухані ОСОБА_1, її представник ОСОБА_6, ОСОБА_7, в обговоренні взяли участь члени комісії та було прийнято рішення про перенесення даного питання, оскільки ОСОБА_1 не була ознайомлена з документами, які були подані ОСОБА_2, а також не подала в повній мірі власні документи.
Як слідує з висновку служби у справах дітей Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області від 14 червня 2022 року, служба у справах дітей досліджувала питання умови проживання, сімейний стан та стан здоров`я, дохід потенційних опікунів малолітнього, його баби і діда ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Також вивчена психологічна характеристика психоемоційного стану дитини та сімейних відносин відносно малолітнього ОСОБА_3, складеної на підставі обстеження, яке проводилось 26 травня 2022 року Центром психологічної допомоги дітям "Серденько", яка показала, що найбільш значним членом сім`ї для дитини є дідусь. Хлопчик проявляє позитивне ставлення до діда, відчуває емоційну прихильність та постійну потребу у взаємодії. Вказує на те, що йому подобається проводити час з дідусем.
Служба у справах дітей вважає, що кожна із сторін може бути опікуном над дитиною, оскільки може надати дитині належні умови проживання, виховання та забезпечити дитині всебічний розвиток. Проте, при визначенні опікуна над дитиною враховують особисті якості особи, стан її здоров`я, здатність до виховання, а також бажання самої дитини. Для дитини в сім`ї важливим є забезпечення стабільності і безпеки. Стабільність дає сім`я, яка має сталі традиції та звичаї, яка дотримується певного режиму та порядку, де члени сім`ї мають стабільний стан здоров`я, дохід та можуть забезпечити базові потреби дитини з дня в день. Часта зміна форми влаштування та переміщення дитини негативно впливає на саму дитину. Дитина не може виступати заміною втрачених рідних, вона не призначені для заповнення порожнечі. Враховуючи викладене, Служба у справах дітей вважає, що влаштування малолітнього ОСОБА_3 під опіку дідуся ОСОБА_2 буде відповідати інтересам дитини та забезпечить право дитини на виховання у сім`ї.
Згідно із витягом з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини Богородчанської селищної ради від 15 червня 2022 року при розгляді вказаних заяв були присутні ОСОБА_1, її представники: ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_2 . В обговоренні брали участь члени комісії, які ознайомилися із доданими документами, заслухали ОСОБА_1 та ОСОБА_7, винесли питання про призначення опіки над дитиною на голосування, під час якого рішення про призначення ОСОБА_2 опікуном було прийнято одноголосно.
Відповідно до акта депутата Мангушської селищної ради Праведнікова М. Є. від 13 червня 2022 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5, ОСОБА_4 та онуком ОСОБА_3 в період з 2014 до 2018 років проживали за адресою: АДРЕСА_2, а з 2018 року до 2022 року - за адресою: Урзуф.
На даний час ОСОБА_1 одноособово орендує квартиру, яка розташована на АДРЕСА_5, що підтверджується договором оренди квартири від 25 травня 2022 року.
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 від 27 травня 2022 року у вказаному помешканні створені належні умови для проживання та виховання дитини.
ОСОБА_2 перебуває у шлюбі з ОСОБА_10, спільно виховують двох дочок ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_2 є власником житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_4 . Згідно із актом обстежень умов проживання від 06 червня 2022 року, наданого службою у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, житло, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, розміщене на першому поверсі одноповерхового будинку, складається з п`яти кімнат, умови проживання задовільні, в кімнатах є необхідні меблі та побутова техніка, підключене газопостачання та водовідведення, санітарно-гігієнічний стан відповідає нормам, є присадибна ділянка. Для малолітнього ОСОБА_3 передбачена окрема кімната. Крім членів сім`ї ОСОБА_2, в будинку також проживає ОСОБА_13, 1941 року народження.
У зв`язку з війною ОСОБА_2 проживає із сім`єю на АДРЕСА_6 . Згідно з актами обстеження умов проживання від 19 травня та 3 червня 2022 року будинок знаходиться в задовільному стані, в будинку чисто та прибрано, в кімнатах є необхідні меблі та побутова техніка. В будинку створено належні умови для виховання та утримання дитини, дід ОСОБА_2 піклується про малолітнього ОСОБА_3, дбає про здоров`я дитини, бере на себе відповідальність за збереження життя і здоров`я дитини. Стосунки в сім`ї добрі, доброзичливі, дружні.
Відповідно до психологічної характеристики психоемоційного стану дитини та сімейних відносин ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, складеної на підставі обстеження, яке проводилося 26 травня 2022 року Центром психологічної допомоги дітям "Серденько", малолітній ОСОБА_3 відкритий, веселий, активний та комунікабельний, охоче йде на контакт, проявляє інтерес до запропонованих завдань. Спілкування активне, емоційний фон під час обстеження врівноважений. Обсяг словникового запасу відповідає віковій нормі. Поведінка дитини спокійна, адекватна. Хлопчик прагне активності та домінування, не проявляє агресії. Легко виконує прохання і настанови, які супроводжуються поясненням. Хлопчик розказує про себе та свою сім`ю. Каже, що живе з дідусем і ОСОБА_16, вони приділяють йому увагу, граються з ним, не сварять. У хлопчика також є бабуся, зі слів дитини вона до нього "зараз не телефонує, бо зайнята". Діагностика сімейних відносин показала, що найбільш значним членом сім`ї для дитини є дідусь. Хлопчик проявляє позитивне ставлення до дідуся, відчуває емоційну прихильність та постійну потребу у взаємодії. ОСОБА_3 вказує на те, що йому подобається проводити час з дідусем. Бабусю та ОСОБА_19 дитина відносить до своєї сім`ї. До бабусі хлопчик ставиться позитивно, але надмірної емоційної прихильності не відчуває.
Згідно із листом, написаним власноруч ОСОБА_4 та завіреним заступником командира полку " ІНФОРМАЦІЯ_4", остання вказала, що за спільною згодою з батьком дитини у перший день початку війни російської федерації проти України, 24 лютого 2022 року вона передала малолітнього сина ОСОБА_3 під опіку подружжю ОСОБА_2 та ОСОБА_10 .
Вказано, що " …станом на сьогоднішній день, 22 квітня 2022 року, ситуація в місті Маріуполь напружена, я залишаюсь на військовій службі, не знаю, чи зможу повернутись додому. У зв`язку з вищевказаним, цим листом я виражаю свою волю та прошу залишити опіку над своєю дитиною ОСОБА_3 подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_10 до мого повернення додому. Мій син вже 56 днів знаходиться в цій родині, він почуває себе щасливим, між ними встановився добрий контакт".
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржувані судові рішення відповідають з таких підстав.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.