ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 908/1445/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників сторін:
позивача - не з`явилися,
відповідача-1 - Гурильова А. С. (самопредставництво),
відповідача-2 - не з`явилися,
прокуратури - Гусарової А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Зозуля Василя Анатолійовича
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 (колегія суддів: Чус О. В. - головуючий, Дармін М. О., Кощеєв І. М.) у справі
за позовом виконувача обов`язки керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області в інтересах держави в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області
до: 1) Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, 2) Фізичної особи - підприємця Зозуля Василя Анатолійовича
про визнання незаконним і скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Виконувач обов`язки керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі - Широківська сільська рада) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастру) та Фізичної особи-підприємця Зозуля Василя Анатолійовича (далі - ФОП Зозуль В. А.), з урахуванням письмової уточненої позовної заяви від 07.09.2020, просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ від 09.12.2015 № 8-856/27-15-СГ ГУ Держгеокадастру "Про передачу в оренду земельної ділянки";
- визнати недійсним договір оренди землі б/н від 10.12.2015, укладений між ГУ Держгеокадастру та Зозулем Василем Анатолійовичем, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис про інше речове право № 12533288 щодо оренди земельної ділянки площею 19,7600 га, кадастровий номер 2322184600:03:001:2035, що розташована на території Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту, припинивши право оренди ФОП Зозуля В. А., зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.12.2015 за номером запису про інше речове право № 12533288;
- зобов`язати ФОП Зозуля В. А. повернути земельну ділянку площею 19,7600 га, кадастровий номер 2322184600:03:001:2035, що розташована на території Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту на користь територіальної громади, в особі Широківської сільської ради (далі - спірна земельна ділянка).
1.2. Позовні вимоги Прокурора обґрунтовані тим, що у клопотанні до ГУ Держгеокадастру Зозуль В. А. не обґрунтував розмір земельної ділянки та не зазначив перспективи діяльності фермерського господарства; ГУ Держгеокадастру, приймаючи наказ щодо передачі Зозулю В. А. земельної ділянки державної форми власності в користування, не пересвідчилось у дійсному волевиявленні заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та можливості самостійно обробляти земельну ділянку. Прокурор також зазначав про те, що Зозулем В. А. не створено фермерського господарства; Зозуль В. А. на момент прийняття оскаржуваного наказу вже реалізував своє право на пільгове отримання земельної ділянки державної власності у користування для ведення фермерського господарства, отримавши, зокрема, згідно з рішенням п`ятнадцятої сесії Бердянської районної ради народних депутатів від 31.03.1994 № 4 земельну ділянку площею 36,02 га для ведення фермерського господарства, що розташована на території Долинської сільської ради, про що видано Державний акт на право постійного користування землею від 31.05.1994 серії ЗП 000001. Прокурор зазначав, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру від 09.12.2015 № 8-857/27-15-СГ Зозуль В. А. набув право оренди на земельну ділянку площею 33,0900 га на території Лукашівської сільської ради за межами населеного пункту на 49 років для ведення фермерського господарства. За твердженням Прокурора, на підставі оспорюваного наказу Зозуль В. А. набув право оренди на спірну земельну ділянку, що суперечить вимогам статей 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство", статті 123 та частини 2 статті 124 Земельного кодексу України. З урахуванням того, що договір оренди землі від 10.12.2015 є похідним від незаконного наказу ГУ Держгеокадастру від 09.12.2015 № 8-856/27-15-СГ, тому, на думку Прокурора, такий договір відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України слід визнати недійсним з моменту його вчинення, оскільки він укладений з порушенням вимог статей 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство", статей 123, 124, 134 Земельного кодексу України. Посилаючись на положення статті 1212 Цивільного кодексу України, статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Прокурор зазначив про необхідність припинення права оренди ФОП Зозуля В. А.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.01.2021 (судді: Проскуряков К. В. - головуючий, Дроздова С. С., Корсун В. Л.) у задоволенні позовних вимог Прокурора відмовлено.
2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Прокурора, місцевий господарський суд зазначив, що законодавством не було обмежено кількість земельних ділянок, які може отримати в оренду особа для створення фермерського господарства без проведення земельних торгів, а можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Суд першої інстанції наголосив на тому, що положення статті 7 Закону України "Про фермерське господарство", статей 123 та 134 Земельного кодексу України не обмежують кількість земельних ділянок, які громадянин може отримати для створення фермерського господарства. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на дату прийняття оскаржуваного наказу та на дату укладення спірного договору оренди землі Зозуль В. А. використав своє право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду, а отже, Прокурором не доведено порушення Зозулем В. А. та ГУ Держгеокадастру статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство" та статей 116, 118, 123, 134 Земельного кодексу України щодо отримання безоплатно в користування спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Суд першої інстанції, дослідивши доводи Прокурора щодо неналежної перевірки ГУ Держгеокадастру зазначених Зозулем В. А. у заяві про отримання земельної ділянки в оренду даних, зауважив, що Закон України "Про фермерське господарство" містив вичерпний перелік кваліфікуючих вимог до фермера та до його заяви, проте доказів того, в якому порядку та в якому обсязі органи Держгеокадастру були зобов`язані здійснювати відповідну перевірку зазначених заявником даних, Прокурором суду не надано. Суд першої інстанції зазначив, що відповідач-2 не створив фермерське господарство, а здійснює господарську діяльність як фізична особа - підприємець відповідно до вимог Закону України "Про фермерське господарство". Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач-1 при прийнятті наказу від 09.12.2015 № 8-856/27-15-СГ щодо передачі Зозулю В. А. в оренду земельної ділянки діяв відповідно до вимог чинного на той час законодавства.
Суд першої інстанції зауважив, що Прокурором не доведено наявності інших, окрім Зозуля В. А., бажаючих осіб у грудні 2015 отримати спірну земельну ділянку в оренду, то доводи Прокурора щодо обов`язковості проведення земельних торгів у формі аукціону, за результатами яких мав укладатися спірний договір, є безпідставними, а тому у суду відсутні підстави для висновку про нікчемність спірного договору оренди землі від 10.12.2015.
Щодо застосування позовної давності до позовних вимог Прокурора суд першої інстанції зазначив, що право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого Прокурор звернувся до суду, не порушено, тому немає підстав для застосування строку позовної давності у цій справі.
2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 рішення Господарського суду Запорізької області від 18.01.2021 скасоване; прийнято у справі № 908/1445/20 нове рішення, яким позов Прокурора задоволено частково: визнано недійсним договір оренди землі б/н від 10.12.2015; зобов`язано ФОП Зозуля В. А. повернути територіальній громаді в особі Широківської сільської ради спірну земельну ділянку.
2.4. Постановою Верховного Суду від 13.06.2023 у справі 908/1445/20 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 скасовано, а справу № 908/1445/20 передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
Верховний Суд, ухвалюючи постанову, констатував, що суд апеляційної інстанції не проаналізував належним чином усі доводи Прокурора щодо дотримання ним положень законодавства щодо позовної давності, у тому числі не з`ясував моменту початку перебігу строку позовної давності у спірних правовідносинах.
2.5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 рішення Господарського суду Запорізької області від 18.01.2021 у справі № 908/1445/20 скасоване. Прийнято нове рішення про часткове задоволення позову Прокурора.
Визнано недійсним договір оренди землі б/н від 10.12.2015, укладений між ГУ Держгеокадастру та Зозулем В. А., на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис про інше речове право № 12533288 щодо оренди земельної ділянки площею 19,7600 га, кадастровий номер 2322184600:03:001:2035, що розташована на території Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту.
Вирішено витребувати з володіння ФОП Зозуля В. А. на користь територіальної громади в особі Широківської сільської ради земельну ділянку площею 19,7600 га, кадастровий номер 2322184600:03:001:2035, що розташована на території Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту.
В решті позовних вимог Прокурора - відмовлено.
2.6. Суд апеляційної інстанції зазначив, що з порушенням статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України та статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство" ГУ Держгеокадастру при прийнятті наказу про передачу в оренду Зозулю В. А. спірної земельної ділянки не встановило волевиявлення заявника на створення фермерського господарства з урахування перспектив його діяльності, не перевірило наявність власних матеріальних та трудових ресурсів для обробітку землі. Суд апеляційної інстанції констатував, що Зозуль В. А., звертаючись з клопотанням про передачу в оренду спірної земельної ділянки, не обґрунтував належним чином необхідності одержання землі такої значної площі з урахуванням можливості її обробітку, не вказав перспектив діяльності фермерського господарства, наявності в нього техніки для обробітку землі, не зазначив про кількість членів фермерського господарства та наявності у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, а додане до клопотання обґрунтування розмірів земельної ділянки має загальний характер та не містить будь-якої конкретики, що свідчить про відсутність у заявника волевиявлення та можливостей для ведення фермерського господарства, раціонального використання земельних ділянок відповідно до норм та мети Закону України "Про фермерське господарство".
Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ГУ Держгеокадастру, прийнявши наказ про передачу в оренду земельної ділянки Зозулю В. А., порушило порядок, визначений Законом України "Про фермерське господарство", щодо надання земельних ділянок громадянам для ведення фермерського господарства, відтак оспорюваний наказ не відповідає вимогам закону.
Суд апеляційної інстанції також установив, що на підставі рішення чотирнадцятої сесії Бердянської районної ради народних депутатів № 4 від 31.03.1994 Зозулю В. А. надано земельну ділянку площею 36,02 га для ведення фермерського господарства, що розташована на території Долинської сільської ради, про що видано Державний акт на право постійного користування землею серії ЗП 000001 № 59 від 31.05.1994. Тому суд апеляційної інстанції зазначив, що Зозуль В. А. не мав правомірних (справедливих) сподівань на отримання землі в оренду поза конкурсом, проте застосував пільговий порядок для отримання спірної земельної ділянки без достатніх для цього підстав.
Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірна земельна ділянка передана Зозулю В. А. із порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", і це свідчить про незаконність наказу ГУ Держгеокадастру від 09.12.2015 № 8-856/27-15-СГ "Про передачу в оренду земельної ділянки" та згідно зі статтями 203, 215, 216 Цивільного кодексу України є підставою для визнання недійсним договору оренди землі б/н від 10.12.2015 та повернення спірної земельної ділянки на користь територіальної громади в особі Широківської сільської ради. При цьому суд апеляційної інстанції, враховуючи правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, зазначив, що виданий ГУ Держгеокадастру наказ від 09.12.2015 № 8-856/27-15-СГ вже реалізований та вичерпав свою дію фактом його виконання внаслідок укладення між Зозулем В. А. і ГУ Держгеокадастру договору оренди та переходу до відповідача-2 права оренди на спірну земельну ділянку, тому такий наказ не є правовстановлюючим документом, а вимога про визнання його незаконним не відповідає належному способу захисту. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги Прокурора про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру від 09.12.2015 № 8-856/27-15-СГ.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що позивачем та відповідачем-2 під час розгляду справи було зроблено заяву про застосування строків позовної давності до вимог Прокурора. Суд апеляційної інстанції встановив, що Прокурор звернувся до господарського суду з позовом у цій справі - 05.06.2020, спірний наказ видано ГУ Держгеокадастру 09.12.2015, а договір оренди землі укладено між відповідачами 10.12.2015, тому строки позовної давності закінчилися 09.12.2018, а Прокурор звернувся до господарського суду з пропуском строку позовної давності.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що позивач вказував, що строк позовної давності за позовними вимогами Прокурора вимогам сплив 09.12.2018, проте під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позиція позивача змінилася, він підтримує вимоги Прокурора та вважає поважними причини пропуску ним позовної давності.
Враховуючи відсутність правових підстав для задоволення позову в частині позовних вимог до ГУ Держгеокадастру про визнання незаконним та скасування наказу від 09.12.2015 № 88-856/27-15-СГ, апеляційний суд зазначив, що не досліджує питання застосування строку позовної давності до вимог в цій частині позову до відповідача-1. Проте щодо вимог Прокурора про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 10.12.2015 та зобов`язання повернути спірну земельну ділянку власнику суд апеляційної інстанції зауважив, що момент початку перебігу строку позовної давності повинен відліковуватися з моменту, коли про порушення прав або про особу, яка їх порушила, дізнався або мав можливість дізнатися відповідний орган державної влади. Суд апеляційної інстанції встановив, що виконувач обов`язки керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 07.12.2018 звертався до Запорізького районного суду Запорізької області з позовом в інтересах держави до ГУ Держгеокадастру, Зозуля В. А. про визнання незаконним та скасування наказу від 09.12.2015 № 8-856/27-15-СГ, визнання недійсним договору оренди землі б/н від 10.12.2015, зобов`язання Зозуля В. А. повернути спірну земельну ділянку на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру. Ухвалою Запорізького районного суду від 01.08.2019, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 29.10.2019 у справі № 317/4077/18, провадження за позовом Прокурора було закрито з посиланням на пункт 1 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства). Встановивши, що Прокурор вчиняв дії щодо захисту порушеного права у межах справи № 317/4077/18, суд апеляційної інстанції визнав поважними причини пропуску строку для пред`явлення позовних вимог Прокурором та зазначив про наявність підстав для його поновлення.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що, виходячи з мети позову, його обґрунтування, вимогу Прокурора про зобов`язання ФОП Зозуля В. А. повернути у відання територіальної громади в особі Широківської сільської ради земельну ділянку слід розуміти як вимогу про витребування цієї ділянки з володіння відповідача-2 на користь власника. При цьому суд апеляційної інстанції послався на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18. Суд апеляційної інстанції зауважив, що зміни в адміністративно-територіальному устрої під час провадження у справі та перехід права розпорядження певними земельними ділянками від держави до територіальної громади не впливають на можливість задоволення цього позову та виконання рішення суду на користь належного суб`єкта (територіальної громади).
Щодо вимоги про припинення права оренди ФОП Зозуля В. А., зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.12.2015 № 12533288, суд апеляційної інстанції зазначив, що договір оренди землі від 10.12.2015 є підставою для припинення відповідного права відповідно до закону та не вимагає додаткового визнання судом права таким, що припинилося, тому в цій частині позовних вимог Прокурора слід відмовити.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що у цій справі № 908/1445/20 втручання держави ґрунтується на законі, є виправданим обставинами спірних правовідносин, спрямоване на задоволення суспільного, публічного інтересу (захисту прав власності територіальної громади Широківської сільської ради), тобто переслідує легітимну мету (контроль за раціональним використанням сільськогосподарських земель, які є обмеженим природним ресурсом). З огляду на недобросовісність поведінки як ГУ Держгеокадастру, так і Зозуля В. А. суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що втручання у право Зозуля В. А. на мирне володіння та користування спірною ділянкою та її повернення у володіння власника будуть пропорційними зазначеній легітимній меті та не становитимуть для відповідача-2 надмірного тягаря.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. ФОП Зозуль В. А. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі № 908/1445/20 в частині задоволення позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
3.2. ФОП Зозуль В. А., звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування статті 261 Цивільного кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 908/1447/20, від 13.06.2023 у справі № 908/1445/20, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 27.08.2020 у справі № 922/1948/19, від 14.03.2023 у справі № 922/1796/19, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16; висновки щодо необхідності застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 12.01.2022 у справі № 520/13586/18.
Крім того, ФОП Зозуль В. А. у касаційній скарзі посилається на правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 07.06.2017 у справі № 910/27025/14, від 11.05.2016 у справі № 910/3723/14, постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 20.06.2018 у справі № 391/1056/14-ц, від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 10.05.2018 у справі № 914/1708/17, від 22.05.2018 у справі № 922/1084/17, від 19.11.2019 у справі № 910/16827/17.
3.3. Запорізька обласна прокуратура у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі № 908/1445/20 - без змін. Запорізька обласна прокуратура вважає доводи ФОП Зозуля В. А. безпідставними та необґрунтованими, й такими, що спростовуються матеріалами справи.
3.4. ГУ Держгеокадастру у відзиві, надісланому до Верховного Суду 10.01.2024 через систему "Електронний суд", просить поновити строк на подання відзиву на касаційну скаргу та задовольнити касаційну скаргу ФОП Зозуля В. А. з підстав, викладених у касаційній скарзі.
Колегія суддів установила, ухвалою Верховного Суду від 11.12.2023 встановлено учасникам строк для подання відзивів на касаційну скаргу до 29.12.2023. Клопотання ГУ Держгеокадастру про поновлення строку на подання відзиву мотивоване тим, що наказом ГУ Держгеокадастру від 07.04.2022 № 48 посадова особа відділу, до виконання обов`язків якої належить, зокрема, представництво у судах, виведена у простій внаслідок запровадження в Україні режиму воєнного стану. Станом на момент подання відзиву на касаційну скаргу у відділі ГУ Держгеокадастру виконували службові обов`язки два працівники (начальник та головний спеціаліст), що унеможливило якісне та у повному обсязі виконання завдань відділу.
Верховний Суд, розглянувши зазначене клопотання ГУ Держгеокадастру, дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку для подання відзиву на касаційну скаргу, оскільки доводи, викладені у клопотанні, не свідчать про наявність поважних причин для пропуску такого строку.
3.5. Інші учасники справи не скористалися наданим процесуальним законом правом на подання відзиву на касаційну скаргу ФОП Зозуля В. А.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 08.12.2015 до ГУ Держгеокадастру звернувся Зозуль В. А. з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 19,7600 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, з кадастровим номером 2322184600:03:001:2035, терміном на 49 років відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 123 Земельного кодексу України.
4.2. Разом із цим клопотанням Зозуль В. А. надав письмове обґрунтування щодо оренди спірної земельної ділянки, в якому зазначив, що ця земельна ділянка перебувала в оренді СФГ "Бірюза", на цей час СФГ "Бірюза" розірвало договір оренди у зв`язку з неможливістю орендувати вказану земельну ділянку. Зозуль В. А. також зазначав, що має досвід у сфері ведення фермерського господарства та бажає вирощувати на оспорюваній земельній ділянці сільськогосподарські культури, а після отримання земельної ділянки в оренду зобов`язується використовувати її за цільовим призначенням.
4.3. Розглянувши клопотання Зозуля В. А., ГУ Держгеокадастру видало наказ від 09.12.2015 № 8-856/27-15-СГ "Про передачу в оренду земельної ділянки", відповідно до якого вирішило передати в оренду Зозулю В. А. спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства строком на 49 років.
4.4. На підставі цього наказу між ГУ Держгеокадастру (орендодавець) та громадянином Зозулем В. А. (орендар) укладено договір оренди землі від 10.12.2015, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства загальною площею 19,7600 га, кадастровий номер 2322184600:03:001:2035, яка знаходиться на території Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту. Відповідно до пункту 6 цього договору договір укладено строком на 49 років.
4.5. Згідно з пунктом 14 договору оренди землі від 10.12.2015 передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.
4.6. Відповідно до пункту 38 договору оренди землі від 10.12.2015 визначено, що цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації права оренди в порядку, встановленому чинним законодавством.
4.7. На підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 22.12.2018 та наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 22.12.2018 № 8-2315/15-18-СГ земельну ділянку з кадастровим номером 2322184600:03:001:2035 площею 19.7600 га передано в комунальну власність Широківської сільської об`єднаної територіальної громади в масиві земель загальною площею 2037,0838 га.
4.8. Згідно з рішенням Широківської сільської ради від 11.02.2019 на підставі зазначених документів прийнято у комунальну власність Широківської сільської ради (об`єднаної територіальної громади) земельні ділянки та за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07.05.2019 проведено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за територіальною громадою сіл і селищ в особі Широківської сільської ради.
4.9. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, в розділі актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право № 12533288 міститься запис від 15.12.2015: підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі від 10.12.2015, орендар: Зозуль В. А., реєстраційний номер картки платника податків: НОМЕР_1, орендодавець: Держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, опис об`єкта іншого речового права: земельна ділянка загальною площею 19,7600 га, кадастровий номер: 2322184600:03:001:2035.
4.10. Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з рішенням Бердянської районної ради народних депутатів Бердянського району Запорізької області від 31.03.1994 № 4 Зозулю В. А. передано в постійне користування для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 36,02 га на території Долинської сільської ради Бердянського району.
4.11. 21.04.2020 до Запорізької місцевої прокуратури № 2 з Державного архіву Запорізької області надійшло рішення чотирнадцятої сесії Бердянської районної ради народних депутатів від 31.03.1994 № 4, оформлене протоколом № 15, яким Зозулю В. А. надано в постійне користування для ведення фермерського господарства землю (колгосп ім. Смирнова, поле № 1, ґрунтозахисна сівозміна).
4.12. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру, визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку на користь територіальної громади в особі Широківської сільської ради.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, Прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково з огляду на таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Широківської сільської ради про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру, визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між відповідачами, та повернення земельної ділянки.
5.4. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
5.5. Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
5.6. За змістом частин 1-3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2, 3 статті 134 Земельного Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
5.7. Стаття 123 Земельного кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.
5.8. За змістом частини 3 статті 134 Земельного кодексу України земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34 (для сінокосіння і випасання худоби), 36 (для городництва) та 121 (для ведення фермерського господарства; для ведення особистого селянського господарства, для ведення садівництва; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); для індивідуального дачного будівництва; для будівництва індивідуальних гаражів) цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.
5.9. Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство", який є спеціальним нормативно-правовим актом.
5.10. Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
5.11. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.
5.12. Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство". Нею передбачені процедура звернення, вимоги до змісту заяви для отримання у власність або в оренду земельної ділянки державної чи комунальної власності з метою ведення фермерського, строк розгляду такої заяви, умови щодо передання земельних ділянок лісового та водного фондів.
5.13. Згідно зі статтею 8 Закону України "Про фермерське господарство" після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.
5.14. Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19).
5.15. Відповідно до статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.
5.16. За змістом положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як фізична особа - громадянин України із метою створення фермерського господарства.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц.
5.17. Апеляційний господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги Прокурора, зазначив, що з порушенням статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України та статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство" ГУ Держгеокадастру при прийнятті наказу про передачу в оренду Зозулю В. А. спірної земельної ділянки не встановило волевиявлення заявника на створення фермерського господарства з урахування перспектив його діяльності, не перевірило наявність власних матеріальних та трудових ресурсів для обробітку землі. Суд апеляційної інстанції констатував, що Зозуль В. А., звертаючись з клопотанням про передачу в оренду спірної земельної ділянки, не обґрунтував належним чином необхідності одержання землі такої значної площі з урахуванням можливості її обробітку, не вказав перспектив діяльності фермерського господарства, наявності в нього техніки для обробітку землі, не зазначив про кількість членів фермерського господарства та наявності у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, а додане до клопотання обґрунтування розмірів земельної ділянки має загальний характер та не містить будь-якої конкретики, що свідчить про відсутність в нього волевиявлення та можливостей для ведення фермерського господарства, раціонального використання земельних ділянок відповідно до норм та мети Закону України "Про фермерське господарство".