ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/1362/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Бакуліна С.В., Губенко Н.М.
за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.,
представники учасників справи у судове засідання не з`явилися
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Львівобленерго"
на ухвалу Господарського суду Львівської області
(суддя - Гоменюк З.П.)
від 07.07.2023
та постанову Західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Гриців В.М., судді - Зварич О.В., Орищин Г.В.)
від 26.10.2023
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго"
до ОСОБА_1
про стягнення 19 961, 38 грн
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Львівобленерго" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за необліковану електричну енергію у сумі 19 961, 38 грн.
2. Позов обґрунтовано допущеним відповідачем порушенням Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, щодо самовільного підключення електроустановок, про що складено акти. За наслідками розгляду актів комісією Товариства прийнято протокольні рішення, якими відповідачу визначено обсяг та вартість необлікованої електроенергії та суму завданих збитків.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 01.01.2019 року Фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1 звернувся до Товариства із заявою-приєднання до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про надання послуг з розподілу електричної енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 .
4. ОСОБА_1 на момент укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії здійснював підприємницьку діяльність та був зареєстрований, як фізична особа-підприємець.
5. 27.04.2021 зареєстровано припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1
6. 04.11.2022 працівники Товариства провели перевірку об`єктів ОСОБА_1, за наслідком якої встановили порушення, передбачене пунктами 5.5., 8.4.2. ПРРЕЕ.
7. 21.12.2022 відбулося засідання комісії Товариства з розгляду актів про порушення, за наслідками якого прийнято рішення, якими відповідачу визначено обсяг та вартість необлікованої електроенергії та суму завданих збитків, внаслідок порушення ПРРЕЕ.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
8. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.07.2023, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2023, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.
9. Судові рішення мотивовані таким:
- на момент складання актів про порушення (04.11.2022), у яких визначено період нарахування за необліковану електроенергію з 13.10.2022 по 04.11.2022, а також на момент звернення з позовом до суду, ОСОБА_1 не мав статусу підприємця, не діяв як ФОП, відповідно, відносини, які виникли між сторонами спору, не є господарськими;
- підлягає застосуванню висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14.03.2018 у справі № 593/793/14-ц, що громадянин, який мав статус суб`єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі у такому процесі. Також наведено висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, що з 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем; у постанові від 17.05.2018 у справі № 910/11188/17, що спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції;
- дії зі складання актів виникли після припинення статусу підприємця у відповідача, а тому відсутні підстави вважати, що зобов`язання, яке виникло між сторонами, є господарським і не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства судом загальної юрисдикції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10. 30.11.2023 Товариство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та надіслати справу для продовження розгляду до Господарського суду Львівської області.
11. Касаційна скарга обґрунтована порушенням норм пункту 1 частини третьої статті 2, частини першої статті 20, частини першої статті 45, частини четвертої статті 236 ГПК України та частини першої статті 173 ГК України та не врахуванням таких висновків Великої Палати Верховного Суду:
- з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін (постанова від 05.06.2019 у справі № 904/1083/18);
- виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, правильний є висновок про належність спору до господарської юрисдикції (постанова від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18);
- критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин (постанова від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20).
12. Скаржник вважає, що судами помилково враховано висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14.03.2018 у справі № 593/793/14-ц.
13. Відповідач не подав відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
14. Розглянувши подану касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.
15. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 23.03.2021 у справі 367/4695/20).
16. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
17. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.03.2018 у справі №593/793/14-ц, висновки якої врахував суд першої інстанції, аналізуючи положення частини першої статті 3, частини першої статті 15, статті 30 ЦПК України, частини першої статті 1, статей 12, 21, 41 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 (до набрання чинності нових редакцій процесуальних кодексів) вказала, що громадянин, який мав статус суб`єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі у такому процесі.
18. Верховний Суд зазначає, що вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду зробила щодо норм процесуального права, які були чинні на момент звернення з позовом та час вирішення спору у наведеній справі, а саме в редакції, чинній до 15.12.2017.