ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2024 року
м. Київ
справа № 825/1982/18
касаційне провадження № К/9901/60470/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Пасічник С.С.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 (суддя Заяць О.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 (головуючий суддя - Губська Л.В., судді - Епель О.В., Федотов І.В.) у справі за позовом Головного управління ДФС у Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідемстрой" про накладення арешту,
УСТАНОВИВ:
Головне управління ДФС у Чернігівській області (далі - позивач, Управління, контролюючий орган) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідемстрой" (далі - відповідач, Товариство, платник), в якому, просило накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства на суму 65115,00 грн, що знаходяться на відкритих рахунках у банках.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує податки до бюджету, а у зв`язку з відсутністю у нього майна, за рахунок якого може бути здійснено погашення боргу, наявні підстави для накладення арешту на його кошти та інші цінності з метою погашення вказаного податкового боргу.
Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 19.06.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018, у задоволені позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що реалізація права контролюючого органу звернутися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків, у разі відсутності майна, можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Управління звернулося до суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема, підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94, підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
В обґрунтування підстав оскарження Управління посилається на неврахування судами висновків викладених у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №820/2312/17, від 31.07.2018 у справі №2а/0470/13212/12, від 15.05.2018 у справі №820/7896/14, у межах яких було надано правову оцінку застосуванню підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України у взаємозв`язку з пунктом 94.2 статті 94 ПК України.
У касаційній скарзі позивач зазначає, що підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження.
Скаржник доводить неврахування судами наявності у позивача двох умов, необхідних для звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника, а саме: наявності у платника податкового боргу та відсутності майна для погашення такого боргу.
Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивач зазначає, що заходи по погашенню податкового боргу щодо відповідача, що вчиненні контролюючим органом, не призвели до погашення податкового боргу, та відповідач у межах своїх повноважень з метою погашення боргу відповідача відповідно до положень підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України має право звернутися до суду з позовом щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податку, що знаходяться в банку в межах адміністративного судочинства.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.09.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.01.2024 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 24.01.2024.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2024 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку у справі визначено склад колегії суддів: Бившева Л.І. - головуючий суддя, судді - Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2024 у зв`язку з перебуванням судді Хохуляка В.В. у відпустці у справі визначено склад колегії суддів: Бившева Л.І. - головуючий суддя, судді - Пасічник С.С., Ханова Р.Ф.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, в підтвердження наявності у відповідача податкового боргу станом на 24.04.2018 в розмірі 65115,00 грн (по податку на прибуток в сумі 24311,00 грн, по податку на додану вартість в сумі 40804,00 грн), позивачем надано до суду податкову декларацію з податку на прибуток від 26.02.2018 № 9299213388 (термін сплати 11.03.2018 на суму 24311,00 грн) та податкові декларації з податку на додану вартість від 18.09.2017 (термін сплати 30.09.2017 на суму 10,00 грн), від 19.11.2017 (термін сплати 30.11.2017 на суму 34401,00 грн), від 18.12.2017 (термін сплати 30.12.2017) на суму 2488,00 грн, від 11.02.2018 (термін сплати 02.03.2018) на суму 3905,00 грн.
Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з наступного.
Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 ПК України.
Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.
Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.
Згідно із пунктом 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).
Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.