ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2024 року
м. Київ
справа № 480/7781/23
адміністративне провадження № К/990/39238/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування постанови, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року, постановлену у складі судді Шевченко І.Г., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року, ухвалену у складі колегії суддів: Ральченка І.М. (доповідач), Чалого І.С., Катунова В.В.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просила:
1.1. визнати протиправними та скасувати постанову старшого державного виконавця Ковпаківського ВДВС у м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) Ясенок І.Ю. від 23 березня 2020 року НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 81680,21 грн та від 23 березня 2020 року № 20379630 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 55609,19грн;
1.2. визнати протиправними та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Ричкаля С.П. від 16 грудня 2020 року № 63947797 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 81680,21 грн виконавчого збору та від 16 грудня 2020 року № 63947462 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 55609,19 грн виконавчого збору.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків протягом 10 днів з моменту отримання копії цієї ухвали, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку на звернення з позовом до суду із зазначенням у ній інших підстав та наданням доказів поважності його пропуску.
2.1. В мотивувальній частині вказаної ухвали зазначено, що згідно даних комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" представник позивача у цій справі - ОСОБА_3 також представляв інтереси ОСОБА_2, як позивача, в Сумському окружному адміністративному суді у справі №480/6070/21 щодо оскарження постанов Ковпаківського відділу Державної виконавчої служби м.Суми від 23.03.2020 ВП 30448538 та від 23.03.2020 ВП №20379493 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 81680,21 грн. та 55518,19 грн. відповідно, а також постанов відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) від 16.12.2020 року № ВП 63947885 та від 18.12.2020 року № ВП 63950053, позовні вимоги якого було задоволено. При цьому, у вказаному рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року у справі №480/6070/21 зазначено, що ОСОБА_3 подавалися письмові пояснення, в яких останній вказував, що незважаючи на наявність постанов про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_2, виконавчим органом виносились аналогічні постанови про стягнення виконавчого збору із його дружини - ОСОБА_1, солідарного боржника за виконавчими листами Ковпаківського районного суду м. Суми №1806-2-345/11 від 22.01.2011 та № 2-1342/2010 від 17.01.2020. Тобто, стягується виконавчий збір у подвійному розмірі, що є прямим порушенням норм чинного законодавства України. Таким чином, ОСОБА_3 ще під час розгляду справи №480/6070/21 знав про стягнення також з ОСОБА_1 виконавчого збору. Відтак позивач мала можливість дізнатися від свого представника - ОСОБА_3 про існування спірних постанов щонайменше під час укладення з ним договору про надання правової допомоги - 26.06.2023, у зв`язку з чим посилання представника позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду на те, що позивач дізналася про оскаржувані у цій справі від ОСОБА_2 лише 12.07.2023 суд оцінює їх критично та не приймає до уваги.
3. На виконання вказаної ухвали представник позивача подав заяву про поновлення строку на судове оскарження, в якій наголосив, що відносини між позивачем та ним виникли 26 червня 2023 року після підписання договору про надання правової допомоги, однак, вказане не означає, що інформація по справі №480/6070/21, де адвокатом здійснювалось представництво інтересів іншого клієнта - ОСОБА_2, підлягала розголошенню, а обставини справи та документальні докази, які збирає адвокат, не можуть ґрунтуватися на спогадах, та на матеріалах справи, що стосуються іншого клієнта. У зв`язку з цим стверджує, що про спірні виконавчі провадження позивач дізналась лише після ознайомлення її представника з матеріалами спірних виконавчих проваджень та зняття з них фотокопій. Відмітив, що процесуальна дія, як отримання даних комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" щодо справ, які супроводжував представник позивача в статусі адвоката за попередні періоди, нормами КАС України, що регулюють порядок прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі, не передбачено. Таким чином, з посиланням на ухвалу у справі №480/4837/21, в якій суддею було заявлено самовідвід, просив, з метою недопущення сумнів у неупередженості та об`єктивності судді під час розгляду цієї справи, поновити позивачу пропущений строк звернення до суду з цією позовною заявою.
4. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
5. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не був позбавлений права звернення до суду у строк, передбачений положеннями ст. 287 КАС України, а наведені у заяві про поновлення строку обставини пропуску строку звернення до суду не є поважними, інших підстав для поновлення строку судом не встановлено.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подала касаційну скаргу, в якій посилається неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.
7. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
8. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що про існування оскаржуваних постанов державного виконавця Позивачка дізналась лише 12 липня 2023 року від свого представника - адвоката Петрищева О.О. після ознайомлення останнього з матеріалами виконавчих проваджень. До цього моменту у жодний спосіб вона не отримувала будь-якої інформації про них (ні безпосередньо від державних виконавців, ні з даних АСВП), а відповідно не знала про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачем було здійснено добровільне погашення боргу безпосередньо на рахунок стягувача - ТОВ "КАРГО ПРОМ", жодних заходів примусового стягнення боргу, передбачених ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження", враховуючи добровільність погашення боргу, за вказаними виконавчими провадженнями проведено не було. Правомірність і обґрунтованість сподівання позивачки на закінчення вказаних виконавчих проваджень без стягнення виконавчого збору підтверджується і тим фактом, що державними виконавцями оскаржувані постанови щодо стягнення виконавчого збору у строки, встановлені законом, винесені не були. Так, зазначені вище постанови про стягнення виконавчого збору були прийняті не одночасно з постановами про відкриття виконавчого провадження (31.05.2010 року та 04.05.2013 року), а лише 23.03.2020 року. При цьому, постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.12.2020 року НОМЕР_2 та НОМЕР_1 були винесені на підставі п.9 .1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з виконанням рішення суду боржником у повному обсязі. Позивачці державним виконавцем вказані оскаржувані постанови нарочно не вручалися, поштовим відправленням чи у будь-який інший спосіб вона їх не отримувала.
8.1. Також позивач зазначає, що за відсутності у сторін виконавчого провадження нормативно закріпленого обов`язку відстежувати самостійно стан виконавчого провадження, в тому числі за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження, а також за відсутності доказів направлення боржнику виконавцем оскаржуваних постанов (документів виконавчого провадження), висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неповажність наведених позивачкою причин пропуску відповідного процесуального строку є неправомірними. Ненаправлення державним виконавцем таких документів може свідчити про порушення прав Позивачки бути обізнаною про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню її прав та інтересів.
8.1.1. Скаржник звертає увагу, що предметом оскарження у даній справі є саме рішення, дії та бездіяльність державного виконавця, безпосередньо пов`язані з порушенням прав боржника щодо своєчасного інформування про вчинені виконавчі дії. Відсутність такого інформування є підставою для поновлення строку на оскарження дій виконавця у судовому порядку. Також, на стадії прийняття рішення про відкриття провадження у справі у суду першої інстанції відсутній доступ до матеріалів вказаних виконавчих проваджень, а отже він фактично не мав можливості перевірити обставини належного інформування сторони виконавчого провадження державним виконавцем. Однак, суди першої та апеляційної інстанцій обмежились лише посиланням на те, що неотримання скаржником відповідних постанов державного виконавця не перешкоджало своєчасному зверненню за захистом своїх порушених прав з огляду на відкритий доступ до АСВП, та дійшли необгрунтованого висновку щодо відсутності підстав для визнання наведених
8.2. Крім того, скаржник зазначила, що висловлена судами імовірна можливість ОСОБА_1 отримати від свого адвоката відомості про оскаржувані постанови державних виконавців саме 26.06.2023 року (в день укладання договору про надання правової допомоги) жодним чином не означає, що Позивачка в цей день "дізналась або могла дізнатись про порушення своїх прав та свобод", оскільки така можливість не залежала від її волі. Також зазначила, що представництво адвокатом інтересів чоловіка позивачки в іншій справі №480/6070/21 та його обізнаність щодо наявності спірних постанов, не свідчить про можливість адвоката розголошувати адвокатську таємницю. При цьому, скаржник звертає увагу, що Укладення договору про надання правової допомоги було здійснено саме у зв`язку із окремим виконавчим провадженням №70956962 (щодо стягнення заборгованості з оплати комунальних послуг), що не стосується даної справи. На виконання вказаного договору адвокатом було направлено відповідний запит до органів ДВС - для отримання інформації про виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 . Отримання інформації щодо інших спірних проваджень (за якими були винесені оскаржувані постанови державних виконавців щодо стягнення виконавчого збору) по цьому запиту мало випадковий характер. Тому оцінка судами першої та апеляційної інстанції даних обставин як незрозумілих та таких, що піддаються сумніву, є помилковою, необґрунтованою і не повинна покладатися в основу правової позиції суду у справі.
8.3. Також, позивач зазначає, що позиція суду першої інстанції щодо залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху у зв`язку із наявністю даних В комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" про участь її представника у інших судових засіданнях, де згадувалось про наявність аналогічних виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_1, не відповідає принципам адміністративного судочинства України та явно порушує принцип рівності усіх учасників справи перед законом і судом, принципи змагальності та диспозитивності.
8.4. Крім того, скаржник звертає увагу, що при розгляді іншої справи № 480/4837/21 суддею Сумського окружного адміністративного суду Шевченко І.Г. було постановлено ухвалу про самовідвід у зв`язку з дружніми стосунками з в.о. заступника начальника Управління начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Тимофєєвою Тетяною Іванівною, що в свою чергу викликає сумнів у неупередженості судді при розгляді клопотань про поновлення строку на звернення до суду по даній справі за позовом ОСОБА_1 .
9. Відповідачі своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалися, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду.
IV. Джерела права й акти їх застосування
10. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
11. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
12. Згідно з частиною другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
13. Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
14. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.
15. Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина перша статті 287 КАС України).
16. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.