ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2024 року
м. Київ
справа № 807/1019/16
касаційне провадження № К/9901/285/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,
розглянув у письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 (головуючий суддя - Гудим Л.Я., судді - Довгополов О.М., Святецький В.В.) у справі за позовом Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області про визнання протиправними дій,-
УСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" (далі у тексті - позивач, Підприємство, платник) звернулось до суду з позовом до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області (далі у тексті - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними дії Інспекції по проведенню камеральної перевірки щодо своєчасної сплати податку на прибуток та частині чистого прибутку, що підлягає сплаті до загального бюджету, за період з 01.01.2014 по 31.07.2014, результати якої оформлені актом від 04.08.2016 №18/07-01-12-02.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на порушення контролюючим органом положень статей 75, 77, 78, 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), частини 2 статі 19 Конституції України. Позивач зазначив про відсутність у контролюючого органу правових підстав для проведення камеральної перевірки з питань своєчасної сплати податку на прибуток, оскільки зазначені питання є предметом документальної перевірки.
Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 04.10.2017 позов задовольнив, визнав протиправними дії Інспекції по проведенню камеральної перевірки щодо своєчасності сплати податку на прибуток та частини чистого прибутку Підприємства, результати якої оформлені актом від 04.08.2016 №18/07-01-12-02.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача по проведенню камеральної перевірки щодо своєчасної сплати податку на прибуток та частині чистого прибутку, що підлягає сплаті до загального бюджету, за період з 01.01.2014 по 31.07.2014, є протиправними, оскільки перевірка своєчасності сплати цього податку повинна бути предметом виключно документальної перевірки.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 12.12.2017 скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на дату вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи), не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору, а дії контролюючого органу щодо проведення камеральної перевірки та викладення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства не порушують його прав та законних інтересів.
Позивач, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник доводить, що предметом спору у даній справі є дії відповідача по проведенню камеральної перевірки своєчасності сплати податкових зобов`язань, а не акт перевірки. Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи даний спір, дійшов до хибного висновку про безпідставність позовних вимог про визнання протиправними дій податкового органу по проведенню камеральної перевірки внаслідок відсутності порушеного права, з тих мотивів, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України, не зумовлює будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялась, тому його висновки не можуть бути предметом спору.
Також, у касаційній скарзі позивач просить стягнути на його користь з відповідача судові витрати.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить відмовити позивачу у задоволенні касаційної скарги.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.01.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.01.2024 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 25.01.2024.
Відповідачем заявлено клопотання про процесуальну заміну відповідача згідно з частиною першою статті 52 КАС України, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537, від 30.09.2020 №893, наказів ДПС України від 30.09.2020 №529, від 24.12.2020 №755.
Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача - Ужгородську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області - його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Закарпатській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 44106694).
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено камеральну перевірку відповідача щодо своєчасної сплати податку на прибуток та частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до загального бюджету за період з 01.10.2014 по 31.07.2016, за результатами якої складено акт від 04.08.2016 №18/07-01-12-02.
За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку, що дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату податку на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.07.2016 та частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до загального бюджету за період з 01.10.2014 по 31.07.2016, за що передбачена відповідальність пунктом 126.1 статті 126 глави 11 розділу ІІ ПК України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.