ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2024 року
м. Київ
справа № 730/52/22
провадження № 51-4115км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника
ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2022 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 01 травня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12021270300001120 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Хороше Озеро Борзнянського району Чернігівської області, зареєстрованого та проживаючого в
АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Вступ
26 листопада 2021 року приблизно о 17:15 ОСОБА_7 перебував у стані алкогольного сп`яніння, керував трактором у зчепленні з саморобним напівпричепом у с. Хороше Озеро Ніжинського району Чернігівської області та перевозив у напівпричепі дошки разом із пасажиром ОСОБА_8 . Унаслідок неуважності керований ним трактор виїхав за межі проїзної частини, де буксируваний напівпричіп перевернувся та затиснув пасажира у результаті чого останній помер на місці події.
Суд першої інстанції кваліфікував діяння та засудив ОСОБА_7 за ч. 3
ст. 286-1 КК України.
Апеляційний суд, після розгляду апеляційної скарги захисника, вирок районного суду залишив без змін.
У поданій касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить оскаржувані судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи:
- Щодо постановлення судових рішень у цьому кримінальному провадженні з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, що призвело до ухвалення судових рішень незаконним складом суду та до порушення права засудженого на захист;
- Про обґрунтованість рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо вчинення засудженим інкримінованого йому кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння і як результат кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2022 року засуджено ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 286-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 26 листопада
2021 року приблизно о 17:15, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно несправним саморобним трактором у зчепленні з саморобним напівпричепом, не зареєстрованими у встановленому порядку, рухався у
с. Хороше Озеро Ніжинського району Чернігівської області та перевозив у напівпричепі дошки разом із пасажиром ОСОБА_8 Рухаючись по проїзній частині вулиці проявив неуважність, унаслідок чого керований ним трактор виїхав за межі проїзної частини на праве узбіччя та в кювет, де буксируваний напівпричіп перевернувся та затиснув пасажира.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди, через стискання грудей та живота, внаслідок механічної асфіксії, потерпілий помер на місці події.
У вказаній дорожній обстановці водій ОСОБА_9 порушив вимоги п. 2.3 "а", "б", п. 2.9 "а", п. 21.11 "а" Правил дорожнього руху, що стало причиною настання дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться у прямому причинному зв`язку з її наслідками - смертю пасажира ОСОБА_8 .
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 01 травня 2023 року вирок районного суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить оскаржувані судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог захисник вказує, що обвинувальний вирок щодо його підзахисного було ухвалено судом, який не мав на це повноважень, оскільки було змінено територіальну підсудність судових справ в умовах воєнного стану та визначено територіальну підсудність справ, зокрема суду, який ухвалював обвинувальний вирок за Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області, що в подальшому призвело до порушень територіальної підсудності при перегляді цього провадження в апеляційному порядку.
До того ж, на переконання захисника, кримінальне провадження у суді першої інстанції відбулося з порушенням права засудженого на захист, оскільки захист здійснювався адвокатами, які не мали на це відповідних повноважень з огляду на таке:
- в порушення ст. 54 КК України не було вирішено питання щодо заміни захисника ОСОБА_10 у зв`язку з проходженням ним військової служби та неможливістю продовжувати професійну діяльність, однак цей адвокат продовжував здійснювати захист засудженого;
- адвокат ОСОБА_11 згідно укладеного договору про надання правової допомоги не мав повноважень здійснювати захист засудженого на стадії судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
Також захисник стверджує про неефективне надання правової допомоги засудженому адвокатом ОСОБА_12, оскільки останній не знайомився з матеріалами кримінального провадження щодо ОСОБА_7 .
Захисник вважає, що апеляційний суд на зазначені порушення допущені судом першої інстанції уваги не звернув, а тому рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України і, що у ньому всупереч вимогам ст. 419 КПК України не надано належної оцінки доводам поданої апеляційної скарги, зокрема тим, які є аналогічними викладеним вище доводам касаційної скарги.
Крім цього, у касаційній скарзі захисник не оспорює висновків суду про доведеність винуватості засудженого у порушенні ним п. 2.3 "а", "б", п. 21.11 "а" Правил дорожнього руху, що стало причиною настання дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться у прямому причинному зв`язку з її наслідками - смертю пасажира ОСОБА_8, однак захисник стверджує, що безпосередньо під час ДТП його підзахисний не перебував у стані алкогольного сп`яніння, при цьому вжив алкогольний напій вже після ДТП.
Водночас судом апеляційної інстанції не було дано належної оцінки показанням свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, що спростовують вчинення засудженим ДТП у стані алкогольного сп`яніння, а показання свідка ОСОБА_15 доводять факт того, що засуджений разом із потерпілим не вжили 350 г горілки, а випили лише по 20 г.
Вказує на те, що апеляційним судом не надано належної оцінки доводам захисника, що освідування засудженого для встановлення стану алкогольного сп`яніння з подальшим відібранням його біологічних зразків було проведено за відсутності захисника, що призвело до порушення права засудженого на захист, при цьому не встановлено час коли виникли підстави для направлення засудженого на відповідне освідування.
Крім цього, вказує, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів та допит ряду свідків.
Позиції інших учасників судового провадження
До початку касаційного розгляду на адресу Верховного Суду від засудженого надійшли заяви про відмову від поданої його захисником касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій щодо нього. У подальшому в суді касаційної інстанції засуджений відмовився від поданих ним заяв і підтримав касаційну скаргу захисника.
Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу
захисника не подавалися.
У судовому засіданні захисник підтримав подану ним касаційну скаргу, а прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника, засудженого та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суду, та застосовані норми права
Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню;
3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;
4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону у цьому кримінальному провадженні, що крім іншого, могли призвести до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Щодо доводів касаційної скарги захисника про те, що обвинувальний вирок стосовно його підзахисного був ухвалений судом, який не мав на це повноважень, оскільки було змінено територіальну підсудність судових справ в умовах воєнного стану та визначено територіальну підсудність справ, зокрема суду, який ухвалював обвинувальний вирок за Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області, що в подальшому призвело до порушень територіальної підсудності при перегляді цього провадження в апеляційному порядку, то колегія суддів зазначає таке.
Так, в матеріалах провадження наявна довідка від 14 березня 2022 року складена уповноваженою на те особою про те, що на підставі Розпорядження Голови Верховного Суду від 08 березня 2022 року № 2/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану", а також з урахуванням неявки учасників кримінального провадження в судове засідання, кримінальне провадження знято з розгляду Борзнянського районного суду Чернігівської області для вирішення питання про передачу справи за підсудністю.
У подальшому відповідно до Розпорядження Голови Верховного Суду від
04 травня 2022 року № 27/0/9-22 "Про відновлення територіальної підсудності судових справ судів Чернігівської області", а саме з урахуванням наявності належних умов здійснення правосуддя судами Чернігівської області відновлено територіальну підсудність судових справ, зокрема Борзнянського районного суду Чернігівської області.
За таких обставин, колегія суддів констатує, що до Розпорядження Голови Верховного Суду від 04 травня 2022 року № 27/0/9-22 "Про відновлення територіальної підсудності судових справ судів Чернігівської області" питання передачі матеріалів цього кримінального провадження вирішено не було, а тому секретарем судових засідань Борзнянського районного суду Чернігівської області 05 травня 2022 року повідомлено сторони цього кримінального провадження про призначення судового засідання на 18 травня 2022 року
о 10:00, яке відбудеться в приміщенні Борзнянського районного суду Чернігівської області, що підтверджується відповідними телефонограмами, які містяться у матеріалах кримінального провадження (т. 1, а. п. 45, 46).
Отже, зазначені вище обставини не можуть свідчити про відсутність повноважень, як у судді Борзнянського районного суду Чернігівської області здійснювати подальший розгляд матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_7, так і у колегії суддів Чернігівського апеляційного суду, яка здійснювала перегляд вироку щодо ОСОБА_7 в апеляційному порядку.
При цьому факт не вирішення питання про передачу матеріалів кримінального провадження до відновлення роботи цим судом в умовах воєнного стану та активних бойових дій у регіоні не свідчить про упередженість судді, яка ухвалювала обвинувальний вирок щодо ОСОБА_16 .
Слід зазначити, що інших обґрунтувань, які б свідчили про будь-яку можливу упередженість судді Борзнянського районного суду Чернігівської області у цьому кримінальному провадженні, у касаційній скарзі стороною захисту не наведено.
Таким чином, доводи касаційної скарги захисника в цій частині є необґрунтованими.
Стосовно доводів захисника про те, що в порушення ст. 54 КК України не було вирішено питання щодо заміни захисника ОСОБА_10 у зв`язку з проходженням ним військової служби та неможливістю продовжувати професійну діяльність, однак цей адвокат продовжував здійснювати захист засудженого, колегія суддів наводить такі мотиви.
Статтею 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" установлено перелік обмежень щодо несумісності з діяльністю адвоката.
Зокрема, несумісною з діяльністю адвоката відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 зазначеного Закону є військова або альтернативна (невійськова) служба.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", у разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.
За змістом ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі: 1) подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності; 2) набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно адвоката за вчинення злочину, крім випадку, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 32 цього Закону; 3) накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю; 4) визнання адвоката за рішенням суду недієздатним або обмежено дієздатним.
Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: 1) з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката; 2) з підстав, передбачених п. 2 і п. 4 ч. 1 цієї статті, - з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду; 3) з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 цієї статті, -
з дня прийняття кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури відповідного рішення.
Протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України.
Слід окремо підкреслити, що відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.
Повертаючись до матеріалів цього кримінального провадження, то з них убачається, що згідно довідки від 07 квітня 2022 року № 207/22/02/26/924 адвокат ОСОБА_10 дійсно з 26 лютого 2022 року проходить службу у відповідній військовій частині та відповідно до витягу із наказу командира військової частини від 16 квітня 2022 року № 7 приступив до виконання посадових обов`язків начальника польової лазні взводу матеріально-технічного забезпечення (т. 1, а. п. 90, 91).
Однак відповідно до даних, які містяться в Єдиному реєстрі адвокатів України право на заняття адвокатською діяльністю зазначеного адвоката зупинено згідно п. 3 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність":
- з 30 листопада 2022 року по 30 січня 2023 року на підставі рішення №135/2022 дисциплінарної палати КДКА Київської області від
30 листопада 2022 року;
- з 25 січня 2023 року по 25 липня 2023 року на підставі рішення №14/2023 дисциплінарної палати КДКА Київської області від 25 січня 2023 року;