ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2024 року
м. Київ
справа № 334/921/22
провадження № 61-13257св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2023 року у складі судді Коломаренко К. А. та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 липня 2023 року у складі колегії суддів: Трофимової Д. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який було уточнено, до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позовна заява мотивовано тим, що на підставі договору дарування від 30 березня 2012 року він набув право власності на 1/4 частину житлового будинку по АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:002:0300.Зазначений будинок та земельна ділянка фактично розділені на два домоволодіння, одним з яких користується він, а другим - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожному з яких належить по 1/4 частині вищевказаного житлового будинку.
Позивач вказував, що після набуття права власності на частину житлового будинку, у період з серпня 2012 року по травень 2013 року він встановив паркан відповідно до визначених меж земельної ділянки. Всередині 2013 року відповідачі на своїй частині домоволодіння, яка межує з його частиною домоволодіння, встановили шиферну конструкцію для відведення атмосферних опадів, яка встановлена із нахилом у бік його домоволодіння, внаслідок чого атмосферні опади стікають на паркан та його частину земельної ділянки. У подальшому, протягом 2016 року і по сьогоднішній день він намагався переконати відповідачів у необхідності обладнання стоку атмосферних опадів необхідними для цього інженерно-технічними заходами, зокрема, обладнати жолоба для відводу дощової і талої води, що запобігатиме їх стіканню на територію його домоволодіння, або приведення стану домоволодіння відповідачів у попередній стан. Проте відповідачі на його звернення не реагували, в усних бесідах з цього приводу поводять себе категорично та агресивно. Таким чином, атмосферні опади, які стікають на територію його домоволодіння з боку відповідачів, призводять до підтоплення його земельної ділянки, що завдає йому незручностей у її використанні, а також до псування встановленого ним паркану.
Позивач зазначав, що ним було ініційовано проведення судової будівельно-технічної експертизи, за результатами проведення якої експерт дійшов наступних висновків: 1. Навіс шиферний, а саме: сторона навісу (довга), що проходить вздовж паркану, знаходиться над парканом, не обладнана організованим (зовнішнім водостоком) водовідведенням, що не запобігає стіканню атмосферних опадів з цієї сторони навісу на територію суміжної ділянки, що порушує вимоги пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій". 2. Навіс шиферний необхідно облаштувати, згідно з пунктом 10.1. В.2.6-220:2017 "Покриття будівель та споруд", організованим водовідведенням за допомогою спеціальних водозбірних лотків, водоприймальних воронок і систем водовідвідних трубопроводів, для запобігання стіканню атмосферних опадів на частину земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 .
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд:
- зобов`язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні ним земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:04:002:0300, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 облаштувати навіс шиферний, який знаходиться на території земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:002:0300, згідно з пунктом 10.1. В.2.6-220:2017 "Покриття будівель та споруд", організованим водовідведенням за допомогою спеціальних водозбірних лотків, водоприймальних воронок і систем водопровідних трубопроводів, для запобігання стіканню атмосферних опадів на частину земельної ділянки, яка знаходить у його у користуванні.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що для встановлення обставин, чи має місце порушення прав позивача діями відповідачів, необхідно, зокрема, встановити, чи на земельній ділянці позивача встановлено паркан, чи встановлений паркан належить позивачеві, чи саме діями відповідачів порушені права позивача, а також досліджуючи землевпорядну документацію, перевірити відповідність фактичного розташування частини земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 та частини земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідачів, відповідно до правовстановлюючих документів і документації із землеустрою на ці земельні ділянки, що є компетенцією експертів у відповідній галузі.Проте з наданих позивачем доказів перевірити відповідність фактичного розташування частини земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні та частини земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідачів, відповідно до правовстановлюючих документів і документації із землеустрою на ці земельні ділянки неможливо, оскільки в повному обсязі позивачем вказаної землевпорядної документації суду не надано.
З висновку експерта від 16 червня 2022 року № 294-22 за результатами проведення за заявою позивача судової будівельно-технічної експертизи не вбачається, чи надавалася експерту вказана документація у повному обсязі, а також неможливо встановити, чи проводив експерт дослідження земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні відповідачів, та облаштування на ній будь-яких конструкцій водовідведення. Водночас позивачем під час судового розгляду справи відповідне клопотання про призначення експертизи з вимогою зобов`язання відповідачів надати доступ до їх частини земельної ділянки, для проведення дослідження, не заявлялося. За таких обставин, районний суд вважав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення саме його прав та саме діями відповідачів. Крім того, окрім позивача та відповідачів, користувачем вказаної земельної ділянки є ОСОБА_5, як власник 1/4 частини домоволодіння, проте до вказаної особи позивачем вимоги не пред`явлено і не залучено до участі у справі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 12 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2023 року залишено без змін.
Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також вказав, що увисновку експерта від 16 червня 2022 року № 294-22 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, проведеної за заявою позивача, експертом зроблено висновки, виходячи із того, що у користуванні позивача перебуває 1/2 частина земельної ділянки, тоді як ОСОБА_1 є землекористувачем 1/4 частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Отже, вказаний висновок експерта від 16 червня 2022 року № 294-22 є неналежним доказом.
Крім того, як вірно встановлено районному судом, окрім позивача та відповідачів, користувачем вказаної земельної ділянки є ОСОБА_5, як власник 1/4 частини домоволодіння, проте її не було залучено до участі у справі. За таких обставин, висновку суду першої інстанції про недоведеність позову є правильними, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні статей 76-81 ЦПК України на підтвердження заявлених позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Ленінського районного суду м. Запоріжжя. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У жовтні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2024 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 липня 2023 року призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин справи. Стороною позивача не ініціювалося питання про залучення ОСОБА_5 до участі у справі в якості третьої особи, оскільки вирішення цієї справи не могло безпосередньо вплинути на її права, свободи інтереси або обов`язки. Водночас суд мав право з власної ініціативи залучити ОСОБА_5 до участі у справі в якості третьої особи, обґрунтувавши яким чином рішення у цій справі може вплинути на право та обов`язки останньої (частина третя статті 53 ЦПК України).
Позивачем надано суду землевпорядну документацію, виготовлену за участі позивача та відповідачів, документи, які підтверджують встановлення саме позивачем паркану, який зазнає пошкоджень від неправомірних дій відповідачів, судову будівельно-технічну експертиз, яка доводить факт порушень прав позивача і спричинення йому майнової шкоди. Зазначені докази судом першої інстанції не досліджувалися та були проігноровані, а судом апеляційної інстанції цим доказам не надано належної правової оцінки. При цьому судами не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 червня 2018 року у справі № 127/14658/14, провадження № 61-2599св18.
Апеляційний суд дійшов висновку, що висновок експерта від 16 червня 2022 року № 294-22 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, є неналежним доказом, оскільки експертом було зроблено висновки, виходячи із того, що у користуванні позивача перебуває 1/2 частина земельної ділянки, тоді як ОСОБА_1 є землекористувачем 1/4 частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Проте, такий висновок апеляційного суду є помилковим, оскільки предметом дослідження судової будівельно-технічної експертизи було встановлення факту наявності або відсутності інженерно-технічних заходів, що запобігають стіканню атмосферних опадів з однієї частини земельної ділянки на іншу. Земельна ділянка відповідно до технічної документації розділена на дві частини Р1 та Р2, при цьому землекористувачем 1/2 частини земельної ділянки Р1 є позивач. Оскільки дослідження експерта проводилося за ініціативою позивача, а відповідачі відмовилися надавати доступ до своєї земельної ділянки, експерт обмежився дослідженням частини земельної ділянки Р1, частина якої перебуває у користуванні позивача, на якій відповідно наявні наслідки підтоплення та пошкодження паркану. Тому дослідження частини земельної ділянки Р2, зважаючи на специфіку поставленого експерту питання було недоцільним.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшли відзиви представників ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_6, ОСОБА_7 на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, в яких зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. ОСОБА_1 вказує на те, що суд відмовив у позові начебто з тих підстав, що позивач не ініціював залучення до участі у справі неповнолітньої співвласниці 1/4 частини домоволодіння, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:002:0300, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте суд лише вказав, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, але останній не довів, з яких підстав він стверджує, що зазначений будинок та земельна ділянка розділені на два домоволодіння, одним з яких користується позивач, а другою - відповідачі, і не враховано інтереси неповнолітньої співвласниці та не залучено її до участі у справі. Таким чином, порушуються права неповнолітньої дитини. Вважають, що цим позовом позивач намагався узаконити самовільно збудований ним на вказаній земельній ділянці капітальний паркан, на який не набув права власності, чим чинить перешкоди іншим співвласникам у користуванні їх майном. З поданих позивачем до суду документів неможливо встановити, яка частина паркану та земельної ділянки була залита водою від дій відповідачів, чи належить ця частина земельної ділянки та частина паркану, які були залиті водою, саме позивачу, а не ОСОБА_5 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 30 березня 2012 року набув право власності на 1/4 частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:00260300.
Власниками вказаного будинку також є ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, кожному з яких належить по 1/4 частині житлового будинку.
Згідно з висновку експерта від 16 червня 2022 року № 294-22 за результатами проведеної за заявою позивача судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення експертизи були поставлені наступні запитання: 1. Чи забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів будівель та споруд з частини земельної ділянки у користуванні ОСОБА_2, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель (шиферних конструкцій) на частину земельної ділянки у користуванні ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 відповідно до пункту 6.1.41 ДБН Б2.2-12:2019? 2. Якщо не забезпечене, то якими саме інженерно-технічними заходами має бути облаштовано водовідведення, що запобігатиме стіканню атмосферних опадів на частину земельної ділянки у користуванні ОСОБА_1 .?
За результатами дослідження судовий експерт, серед іншого, дійшов наступних висновків: Навіс шиферний, а саме: сторона навісу (довга), що проходить вздовж паркану, знаходиться над парканом, не обладнана організованим (зовнішнім водостоком) водовідведенням, що не запобігає стіканню атмосферних опадів з цієї сторони навісу на територію суміжної ділянки, що порушує вимоги пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій". Відповідно до дослідницької частини по питанню № 2, експерт зробив висновок, що навіс шиферний необхідно облаштувати, згідно з пунктом 10.1. В.2.6-220:2017 "Покриття будівель та споруд", організованим водовідведенням за допомогою спеціальних водозбірних лотків, водоприймальних воронок і систем водовідвідних трубопроводів, для запобігання стіканню атмосферних опадів на частину земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 .