ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2024 року
м. Київ
справа № 511/1875/21
провадження № 61-4596св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейков І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватний нотаріус Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Іванова Альвіна Йосипівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного нотаріуса Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Іванової Альвіни Йосипівни на постанову Одеського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Іванової А. Й. (далі - приватний нотаріус Іванова А. Й.), в якому просила суд скасувати постанову про відмову в учиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса Іванової А. Й. від 11 червня 2021 року № 256/02-14.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є дружиною ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . При житті ОСОБА_2 залишив на її ім`я заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Івановою А. Й., зареєстрований в реєстрі 14 серпня 2020 року за № 370.
Після відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 вона звернулася до приватного нотаріуса Іванової А. Й. із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої заведено спадкову справу № 55/2020.
11 червня 2021 року приватний нотаріус Іванова А. Й. прийняла постанову № 256/02-14 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, у зв`язку з тим, що на адресу нотаріуса надійшла ухвала Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 квітня 2021 року за позовом ОСОБА_3 про визнання недійсним складеного ОСОБА_2 заповіту.
ОСОБА_1 вважає, що правовою підставою зазначеної постанови приватного нотаріус є положення статті 42 Закону України "Про нотаріат", яка передбачає відкладення та зупинення нотаріальної дії, в той час, як остаточне рішення нотаріуса прийняте на підставі статті 49 цього Закону. Отже, постанова приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії суперечить вимогам чинного законодавства України та порушує її цивільні права і законні інтереси, тому підлягає скасуванню через відсутність законних підстав для її винесення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 травня 2022 року, прийнятим у складі судді Гринчак С. І., у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що постанова приватного нотаріуса про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 станом на 11 червня 2021 року є правомірною, оскільки нотаріальна діяльність в якості свого предмета має безспірні справи щодо реалізації цивільних прав. Як наслідок, нотаріус позбавлений можливості самостійно встановити розмір (склад) спадкового майна померлого ОСОБА_2, за умови наявності спору між особами, які подали заяву про прийняття спадщини, який розглядається у порядку цивільного судочинства та результати вирішення якого можуть безпосередньо вплинути на нього.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 травня 2022 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Постанову приватного нотаріуса Іванової А. Й. про відмову в учиненні нотаріальної дії від 11 червня 2021 року № 256/02-14 скасовано.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що приватний нотаріус Іванова А. Й., приймаючи оскаржувану постанову, помилково ототожнила поняття відмови у вчиненні виконавчої дії та відкладення/зупинення вчинення виконавчої дії.
Так, отримавши від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право ОСОБА_1 на спадщину, відповідач повинна була зупинити вчинення нотаріальної дії до вирішення справи судом, а не відмовляти у вчиненні нотаріальної дії до вирішення справи судом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У березні 2023 року приватний нотаріус Іванова А. Й. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просила суд скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що відповідно до вимог пункту 9 частини першої статті 49 Закону України "Про нотаріат" нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, крім інших передбачених підстав, також і "в інших випадках, передбачених законом", у даному випадку таким іншим випадком, передбаченим законом, є стаття 42 Закону України "Про нотаріат", згідно з якою у разі наявності отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом, наслідком такого зупинення є невчинення нотаріальної дії до вирішення справи судом (тобто нотаріальна дія не вчиняється до вирішення справи судом), і як наслідок таке невчинення нотаріальної дії фіксується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії із зазначенням підстав, адже законодавчо, крім документа передбаченого статтею 49 Закону України "Про нотаріат", а саме постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, не передбачено винесення нотаріусом постанови про відкладення або зупинення вчинення нотаріальної дії. Отже, чинним законодавством України не передбачено такого процесуального документа, як постанова про зупинення вчинення нотаріальної дії.
Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії була винесена безпосередньо на письмову вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, що прямо передбачено вимогами статті 49 Закону України "Про нотаріат".
Підставою касаційного оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: щодо дій нотаріуса, які мають вчинятися при застосуванні статей 42, 49 Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін як таку, що ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У травні 2023 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У травні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2, який залишив на ім`я ОСОБА_1 заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Івановою А. Й. та зареєстрований 14 серпня 2020 року в реєстрі за № 370.
08 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Іванової А. Й. із заявою про прийняття спадщини за заповітом, на підставі чого нотаріусом заведено спадкову справу № 55/2020.
02 квітня 2021 року ОСОБА_3, в рамках зазначеної спадкової справи, було подано заяву про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом на майно, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, щодо якого наявне розпорядження за заповітом.
06 квітня 2021 року приватний нотаріус Іванова А. Й. винесла постанову № 139/02-14 про відмову у вчиненні нотаріальних дій, відповідно до якої відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, щодо якого наявне розпорядження за заповітом.
06 травня 2021 року приватний нотаріус Іванова А. Й. отримала ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 квітня 2021 року у справі 511/427/21 про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним та витребування у приватного нотаріуса Іванової А. Й. копії спадкової справи № 55/2020, заведеної після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
08 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Іванової А. Й. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2
11 червня 2021 року приватний нотаріус Іванова А. Й. винесла постанову № 256/02-14 про відмову у вчиненні нотаріальних дій - видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 до вирішення судом справи за позовом ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга приватного нотаріуса Іванової А. Й. підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.