ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2024 року
м. Київ
справа № 216/2147/17
провадження № 61-3288св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А., учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2023 року у складі колегії суддів: Остапенко В. О., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті"(далі - ТОВ "Порше Мобіліті") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 03 грудня 2013 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 50011308, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати відповідачеві кредит у сумі 325 090,00 грн, що на дату укладення договору складало еквівалент 39 395,30 дол. США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням - для придбання автомобіля марки "Аudі", модель "Q7", кузов НОМЕР_1, об`єм двигуна 2 967 куб. см, рік випуску 2013, а відповідач зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути відповідачеві кредит у повному обсязі. Умовами кредитного договору було визначено розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником, та порядок нарахування відсотків за їх користування.
Також, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 12 грудня 2013 року між сторонами укладено договір застави транспортного засобу № 50011308, згідно з яким автомобіль марки "Аudі", модель "Q7", кузов НОМЕР_1, передано ТОВ "Порше Мобіліті" в заставу.
У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору 09 квітня 2015 року на адресу відповідача направлено вимогу щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості, яку останній добровільно не сплатив.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2017 року скасовано рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року у справі № 216/6556/15-ц та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 03 грудня 2013 року № 50011308, яка станом на 12 серпня 2015 року становила 586 953,98 грн та склалася зі заборгованості за кредитом - 490 887,34 грн, штрафу - 65 018,04 грн, страхових виплат - 31 048,60 грн, звернено стягнення на предмет застави: автомобіль марки "Аudі", модель "Q7", кузов НОМЕР_1, шляхом його реалізації на прилюдних торгах з початковою ціною в розмірі 650 180,03 грн.
Позивач вказував на те, що станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором, стягнута вказаним рішенням апеляційного суду, не сплачена, звернення на предмет застави не здійснено, тому з відповідача на його користь підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 43 251,88 грн за період нарахування з 15 березня 2017 року до 20 лютого 2020 року на суму боргу 490 887,34 грн; та втрати від інфляційних процесів у розмірі 123 507,25 грн за період нарахування з 15 березня 2017 року до 20 лютого 2020 року на суму боргу 490 887,34 грн та сукупного індексу інфляції - 1,2516.
Крім того, позивач зазначав, що з відповідача на його користь підлягають стягненню і страхові платежі, які залишилися некомпенсованими відповідачем на виконання пунктів 5.5, 5.6 кредитного договору, а саме: страхові платежі за періоди: серпень-вересень 2015 року на суму 7 958,31 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 05 серпня 2015 року (платіжне доручення від 06 серпня 2015 року № 50008629); за вересень-жовтень 2015 року на суму 8 035,70 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 03 вересня 2015 року (платіжне доручення від 04 вересня 2015 року № 50008900); за жовтень-листопад 2015 року на суму 7 775,05 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 09 жовтня 2015 року (платіжне доручення від 09 жовтня 2015 року № 50009305); за листопад-грудень 2015 року на суму 8 398,57 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 06 листопада 2015 року (платіжне доручення від 06 листопада 2015 року № 50009628); за грудень 2015 року - січень 2016 року на суму 8 669,08 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 07 грудня 2015 року (платіжне доручення від 08 грудня 2015 року № 50010004); за січень-лютий 2016 року на суму 8 597,16 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 11 сiчня 2016 року (платіжне доручення від 11 сiчня 2016 року № 46); за лютий-березень 2016 року на суму 9 464,18 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 05 лютого 2016 року (платіжне доручення від 08 лютого 2016 року № 50007514); за березень-квітень 2016 року на суму 9 677,01 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 09 березня 2016 року (платіжне доручення від 10 березня 2016 року № 50007882); за квітень-травень 2016 року на суму 9 484,26 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 08 квiтня 2016 року (платіжне доручення від 08 квiтня 2016 року № 50008191); за травень-червень 2016 року на суму 9 187,10 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 10 травня 2016 року (платіжне доручення від 11 травня 2016 року № 50008547); за червень-липень 2016 року на суму 9 123,10 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 10 червня 2016 року (платіжне доручення від 14 червня 2016 року № 50008934); за липень-серпень 2016 року на суму 9 062,86 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 11 липня 2016 року (платіжне доручення від 14 липня 2016 року № 50009232); за серпень-вересень 2016 року на суму 9 057,39 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 05 серпня 2016 року (платіжне доручення від 05 серпня 2016 року № 50009499); за вересень-жовтень 2016 року на суму 9 720,91 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 05 вересня 2016 року (платіжне доручення від 07 вересня 2016 року № 50009863); за жовтень-листопад 2016 року на суму 9 431,41 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 05 жовтня 2016 року (платіжне доручення від 06 жовтня 2016 року № 50010241); за листопад-грудень 2016 року на суму 9 330,93 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 07 листопада 2016 року (платіжне доручення від 10 листопада 2016 року № 50010711); за грудень 2016 року - січень 2017 року на суму 9 403,95 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 09 грудня 2016 року (платіжне доручення від 12 грудня 2016 року № 50011102); страховий платіж за січень-лютий 2017 року на суму 9 856,62 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 10 сiчня 2017 року (платіжне доручення від 11 сiчня 2017 року № 37); за лютий-березень 2017 року на суму 9 856,62 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 10 лютого 2017 року (платіжне доручення від 13 лютого 2017 року № 402); за березень-квітень 2017 року на суму 9 831,07 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 10 березня 2017 року (платіжне доручення від 13 березня 2017 року № 707); за квітень-травень 2017 року на суму 9 841,65 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 10 квiтня 2017 року (платіжне доручення від 11 квiтня 2017 року № 1029); за травень-червень 2017 року на суму 9 659,49 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 10 травня 2017 року (платіжне доручення від 12 травня 2017 року № 1284); за червень-липень 2017 року на суму 9 549,97 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 09 червня 2017 року (платіжне доручення від 12 червня 2017 року № 1551); за липень-серпень 2017 року на суму 9 476,95 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 12 липня 2017 року (платіжне доручення від 14 липня 2017 року № 1833); за серпень-вересень 2017 року на суму 9 391,17 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 09 серпня 2017 року (платіжне доручення від 11 серпня 2017 року № 2108); за вересень-жовтень 2017 року на суму 9 491,56 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 12 вересня 2017 року (дебетове повідомлення від 13 вересня 2017 року); за жовтень-листопад 2017 року на суму 9 681,39 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 12 жовтня 2017 року (дебетове повідомлення від 13 жовтня 2017 року); за листопад-грудень 2017 року на суму 9 719,72 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 09 листопада 2017 року (дебетове повідомлення від 10 листопада 2017 року); за грудень 2017 року - січень 2018 року на суму 9 893,86 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 12 грудня 2017 року (дебетове повідомлення від 13 грудня 2017 року); за січень-лютий 2018 року на суму 10 289,22 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 10 сiчня 2018 року (дебетове повідомлення від 10 сiчня 2018 року); за лютий-березень 2018 року на суму 9 867,57 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 12 лютого 2018 року (дебетове повідомлення від 13 лютого 2018 року); за березень-квітень 2018 року на суму 9 462,36 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 13 березня 2018 року (дебетове повідомлення від 14 березня 2018 року); за квітень-травень 2018 року на суму 9 518,94 грн без ПДВ, на підставі рахунку від 17 квiтня 2018 року (дебетове повідомлення від 17 квiтня 2018 року). Загальна сума грошових коштів, що підлягають компенсації витрат позивача на страхування предмета застави, становить 307 765,11 грн без ПДВ.
З огляду на наведені обставини, з урахуванням уточнень, ТОВ "Порше Мобіліті" просило суд стягнути з відповідача заборгованість та збитки за кредитним договором, а саме: 3 % рiчних у сумi 43 251,88 грн, iнфляцiйнi втрати в сумi 123 507,25 грн, збитки у виглядi витрат на страхування предмета застави в сумi 307 765,11 грн, а також судовий збір у розмірі 7 117,86 грн та 6 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Центрально-Мiського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 лютого 2022 року у задоволенні позовних вимог ТОВ "Порше Мобіліті" відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволеннi позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2017 року у справі № 216/6556/15-ц позивачу відмовлено у стягненні з відповідача інфляційних витрат та 3 % річних у порядку статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у зв`язку з подвійним застосуванням штрафних санкцій, тому такі не підлягають стягненню і у цій справі.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що стягнення страхових платежів за період із серпня 2015 року до квітня 2017 року, які не компенсовані відповідачу, не може бути упущеною вигодою та не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ "Порше Мобіліті" задоволено. Рішення Центрально-Мiського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 лютого 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким частково задоволено позов ТОВ "Порше Мобіліті". Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Мобіліті" три проценти річних за прострочення грошового зобов`язання у сумi 43 251,88 грн за період нарахування з 15 березня 2017 року до 20 лютого 2020 року та збитки у виглядi витрат на страхування предмета застави в сумi 307 765,11 грн. В iншiй частинi в задоволеннi позовних вимог вiдмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що висновки суду першої інстанції про те, що відсотки за прострочення грошового зобов`язання не підлягають стягненню, оскільки рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2017 року у справі № 216/6556/15-ц позивачу відмовлено у стягненні з відповідача інфляційних витрат та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України у зв`язку з подвійним застосуванням штрафних санкцій, є помилковим оскільки предметом спору в цій справі є стягнення з відповідача відсотків від простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України, за період з 15 березня 2017 року до 20 лютого 2020 року у зв`язку з несвоєчасним виконанням судового рішення від 14 березня 2014 року, в той час як при розгляді справи № 216/6556/15-ц за позовом ТОВ "Порше Мобіліті" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставне майно предметом спору були 3 % річних у зв`язку з несвоєчасним виконанням умов кредитного договору. Апеляційний суд дійшов свого висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "Порше Мобіліті" про стягнення з відповідача відсотків від простроченої суми, згідно зі статтею 625 ЦК України, за період з 15 березня 2017 року до 20 лютого 2020 року в розмірі 43 251,88 грн, є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у виглядi витрат на страхування предмета застави в сумi 307 765,11 грн, з огляду на те, що такі збитки фактично понесені позивачем та перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з виконанням умов кредитного договору від 03 грудня 2013 року № 50011308, укладеного між сторонами.
Водночас відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача iнфляцiйних втрат у сумi 123 507,25 грн, апеляційний суд виходив із того, що у цій справі відповідач допустив порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, тому передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки такі втрати вже відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У березні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатШвець М. В., із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, з урахуванням уточнень, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині стягнення з нього збитків у вигляді витрат на страхування предмета застави та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині.
Як на підставу касаційного оскарження заявник вказує на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права без урахування правових висновків Верховного Суду, висловлених у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 06 березня 2019 року у справі № 638/22416/14-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 610/1440/14-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 610/1440/14-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 1522/6244/12, від 20 січня 2020 року у справі № 372/2091/15-ц, від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, від 11 червня 2020 року у справі № 464/4017/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Також заявник посилається на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема існує потреба в ухваленні Верховним Судом правового висновку щодо застосування статті 22 ЦК України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Водночас касаційна скарга ОСОБА_1 містить посилання на те, що оскаржуване судове рішення підлягає касаційному оскарженню з підстав, передбачених підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:
- не звернув увагу на те, що витрати на страхування предмета застави, які поніс позивач, не є збитками;
- не врахував, що пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором у травні 2015 року, позивач змінив строк дії кредитного договору, тож у відповідача не було обов`язку страхувати автомобіль (предмет застави після травня 2015 року);
- проігнорував, що позивач страхував автомобіль (предмет застави) на власний розсуд, оскільки щодо правовідносин позивача та відповідача, пов`язаних з кредитом та заставою, тривали спори;
- не звернув увагу на те, що вина відповідача у несплаті страхових платежів відсутня.
У травні 2023 року ТОВ "Порше Мобіліті" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначило про необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
Крім того, у вказаному відзиві ТОВ "Порше Мобіліті" навело попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які воно понесло/планує понести у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.
Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ТОВ "Порше Мобіліті" про стягнення 3 % рiчних та iнфляцiйних втрат, то оскаржувану постанову апеляційного суду в цій частині Верховний Суд не переглядає.
Верховний Суд перевіряє оскаржувану постанову апеляційного суду лише щодо вирішення позовної вимоги ТОВ "Порше Мобіліті" про стягнення з ОСОБА_1 збитків у виглядi витрат на страхування предмета застави.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 08 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків, а саме запропоновано заявнику надати уточнену редакцію касаційної скарги щодо підстав касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у малозначній справі № 216/2147/17 з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389, підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 216/2147/17 з Центрально-Мiського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2023 року матеріали справи № 216/2147/17 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року справу № 216/2147/17 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03 грудня 2013 року між ТОВ "Порше Мобіліті" до ОСОБА_1 укладено кредитний № 50011308, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у сумі 325 090,00 грн, із цільовий використанням -на придбання автомобіля марки "Аudі", модель "Q7", кузов НОМЕР_1 .
Відповідно до пункту 1.6 Умов кредитування ОСОБА_2 поручилась за виконання ОСОБА_1 укладеного договору застави транспортного засобу від 12 грудня 2013 року № 50011308, відповідно до якого вищевказаний автомобіль передано ТОВ "Порше Мобіліті" в заставу для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 03 березня 2013 року № 50011308.