ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2024 року
м. Київ
справа № 760/8817/21
провадження № 61-8777св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Мороза Ігоря Миколайовича на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року у складі судді Зуєвич Л. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2023 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
2. Позовна заява мотивована тим, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3 з 14 жовтня 2006 року і на даний час у суді перебуває справа про розірвання шлюбу.
3. Вказував, що протягом шлюбу сторони по справі за спільні сумісні кошти придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 81,8 кв. м, з них житлової 48,5 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 08 лютого 2020 року приватним нотаріусом КМНО Панченко О. В., титульним власником за яким виступає відповідачка ОСОБА_4 .
4. Оскільки квартира є спільною сумісною власністю подружжя, тому вона підлягає поділу в рівних частках.
5. На підставі викладеного просив поділити спільне сумісне майно подружжя, визнавши за ним та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині трикімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 81,8 кв. м, з них житлової 48,5 кв. м.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
6. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 травня
2023 року, позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частини трикімнатної квартири
АДРЕСА_1, загальною площею 81,8 кв. м, з них житлової 48,5 кв. м.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 810,00 грн судового збору
та 30 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
7. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що спірна квартира придбана під час шлюбу сторін і ОСОБА_2 не надано суду належних та допустимих доказів того, що цю квартиру було придбано нею за особисті кошти, а тому це нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу між сторонами у рівних частинах, оскільки презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, не спростована.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
8. У червні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Мороза І. М. на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2023 року, сформована в системі "Електронний суд".
9. Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
10. Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11. У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Мороз І. М., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
12. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі № 367/3800/14-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 127/16354/17, від 22 грудня 2018 року у справі № 826/856/18, у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі
№ 6-2641цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
13. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази, встановив обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
14. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що спірна квартира була придбана ОСОБА_2 за рахунок частки компенсаційних виплат в іноземній валюті, виплачених їй за час її довготермінового відрядження до Посольства України в Естонській Республіці
з 06 вересня 2014 року по 29 червня 2019 року, відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Закону України "Про дипломатичну службу".
15. Отримані нею компенсаційні виплати не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку відповідно до підпункту 165.1.11 статті 165 Податкового кодексу України, і не включаються до складу виплат при обчисленні середньої заробітної плати, відповідно до пункту 4 (в) Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року.
16. Таким чином, отримані нею компенсаційні виплати не є об`єктом права спільної сумісної власності, оскільки не відносяться до категорій доходу, вказаного у частині другій статті 61 СК України.
17. Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що у разі оспорювання презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте за час шлюбу, суду необхідно спочатку визначити, за які кошти було придбано об`єкт нерухомості та джерело їх походження, а також яка участь кожного з подружжя у їх формуванні та чи брав взагалі позивач участь у формуванні такого бюджету.
18. Крім того, вказує, що заява ОСОБА_1 від 31 січня 2020 року про надання згоди на укладення договору купівлі-продажу є одностороннім правочином, який за своїм характером та відповідно до частини третьої статті 202 ЦК України може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Посилання на те, що вказана заява визначає кошти, за які буде придбана квартира і подальший статус квартири як спільного майна, є неспроможними, оскільки нотаріусом при посвідченні правочинів не перевіряється та не встановлюється джерело походження коштів на придбання майна.
19. Також не погоджується з рішенням суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки за відсутності в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару як його істотної умови, суд необґрунтовано взяв до уваги додаткову угоду №2 до договору від 01 березня 2021 року. Крім того, суд не взяв до уваги, що у відзиві на позов була наведена вимога про відмову у задоволенні вимог про стягнення судових витрат у повному обсязі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
20. У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив представника
ОСОБА_1 - адвоката Чучковської А. В. на касаційну скаргу, в якому вона просить касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що компенсаційні виплати є поверненням того, що вони витратили за рахунок спільних сумісних коштів, перебуваючи в республіці Естонія. Крім того, протягом часу перебування у відрядженні позивач також працював у посольстві України в республіці Естонія на підставі цивільно-правових угод, отримуючи оплату в середньому біля 500 євро на місяць. Вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач не спростувала презумпцію правового режиму спільної сумісної власності спірної квартири. Крім того зазначає, що відповідачка не подавала заяв про зменшення витрат на правничу допомогу.
21. У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Мороза І. М.про зловживання позивачем процесуальним правом, а саме направлення відповідачу кореспонденції не за адресою, вказаною останнім.
22. Також у вересні 2023 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Мороза І. М.про подання додаткових пояснень щодо окремого питання, які за змістом є запереченнями на відзив представника ОСОБА_1 - адвоката Чучковської А. В. на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 14 жовтня 2006, під час якого у подружжя народилась донька - ОСОБА_5 .
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 03 червня 2021 року у справі № 760/24651/20 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, зареєстрований
14 жовтня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1951, - розірвано, ОСОБА_4 відновлено дошлюбне прізвище ОСОБА_6 .
Згідно з договором купівлі-продажу від 08 лютого 2020 року, укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Панченком О. В. та за реєстрованим в реєстрі за
№ 172, ОСОБА_4 придбала у власність трикімнатну квартиру під номером АДРЕСА_1, загальною площею 81,80 кв. м, за 1 728 381,00 грн.
В пункті 18 договору зазначено, що цей договір укладено за згодою дружини Продавця - ОСОБА_8 на продаж квартири, викладеною у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчено ОСОБА_9, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 31 січня 2020 року за реєстровим
№ 168; та за згодою чоловіка Покупця - ОСОБА_1 на купівлю квартири, викладеною у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчено ОСОБА_9, приватним нотаріусом Сосницького районного нотаріального округу Чернігівської області 31 січня 2020 року за реєстровим № 169.
Згідно з наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою № 250122449 з Державн6ого реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, трикімнатна квартира загальною площею 81,8 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_2, на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_4 ; підстава реєстрації: договір купівлі-продажу квартири, серія та номер 172, виданий 08 лютого 2020 року, видавник ПН КМНО Панченко О. В .
Відповідно до довідки Посольства України в Естонській Республіці від 30 червня 2021 року № 6126/10-910, за час перебування у довготерміновому відрядженні за кордоном у Посольстві України в Естонській Республіці у період з 06 вересня
2014 року по 29 червня 2019 року ОСОБА_4 було виплачено 124 416,00 євро в порядку пункту 6 частини першої статті 2 Закону України "Про дипломатичну службу", як компенсаційні витрати.
За змістом довідки про підтвердження суми здійснених компенсаційних виплат ОСОБА_4 від 17 вересня 2021 року за підписом т.в.о. начальника Управління архівної справи та електронного діловодства Міністерства закордонних справ України Драч С. В., з 06 вересня 2014 року по 29 червня 2019 року включно
ОСОБА_4 виплачені компенсаційні виплати у загальній сумі 124 416,00 євро. Разом з тим з такої довідки вбачається, що грошові кошти виплачувались щомісяця (від 1 542,00 євро до 2 503,00 євро в місяць), при цьому, з вересня
2014 року по квітень 2018 року форма виплати була готівкова, а з квітня 2018 року по червень 2019 року - безготівкова.
Згідно з відповіддю Державної митної служби від 20 грудня 2021 року в базах даних Єдиної інформаційної автоматизованої системи Держмитслужби та Автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор", станом на 16 грудня 2021 року, не знайдено інформації щодо фактів декларування при переміщенні через митний кордон України товарів за період з 18 серпня 2014 року по 08 лютого 2020 року фізичною особою ОСОБА_4 та не знайдено інформації щодо перебування зазначеної особи в реєстрі осіб, які під час провадження своєї діяльності є учасниками відносин, що регулюються законодавством України з питань митної справи.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
23. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
24. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
25. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
26. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
27. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
28. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
29. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
30. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
31. Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.