ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2024 року
м. Київ
справа № 757/8132/19-ц
провадження № 61-11499св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - адвоката Коцюби Олексія Вікторовича на рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року у складі судді Остапчука Т. В. та постанову Київського апеляційного суду
від 30 травня 2023 рокуу складі колегії суддів: Білич І. М., Коцюрби О. П.,
Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (далі - ТОВ "ФК "Фінілон"), в якому, з урахуванням уточнень, просила стягнути з відповідача :
- за порушення зобов`язань за договором № SAMDN26000705465811 суму основного вкладу 10 000,00 доларів США, суму відсотків за користування депозитними коштами 10 817,06 доларів США, пеню згідно Закону України "Про захист прав споживачів" 3 300,00 доларів США;
- за порушення зобов`язань за договором № SAMDNWFD0070077356300 суму основного вкладу 20 000,00 доларів США, суму відсотків за користування депозитними коштами 7116,87 доларів США, пеню згідно Закону України "Про захист прав споживачів" 4 200,00 доларів США;
- за порушення зобов`язань за договором № SAMDNWFD0070081986200 суму основного вкладу 35 000,00 доларів США, суму відсотків за користування депозитними коштами 12046,03 доларів США, пеню згідно Закону України "Про захист прав споживачів" 7 350,00 доларів США.
Позовна заява мотивована тим, що між нею та банком укладено: 25 березня
2009 року договір банківського вкладу: № SAMDN26000705465811 на суму 10 000,00 доларів США зі сплатою 11 % річних; 14 лютого 2014 року договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070077356300 на суму 20 000,00 доларів США зі сплатою 7 % річних; 25 лютого 2014 року договір банківського вкладу
№ SAMDNWFD0070081986200 в сумі 35 000,00 доларів США зі сплатою 7 % річних.
27 вересня 2017 року вона звернулася до банку із заявою про повернення коштів, проте відповіді не отримала.
З огляду на вказане звернулась до суду з цим позовом, який просила задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 травня
2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за договором
№ SAMDN26000705465811 суму основного вкладу 10 000,00 доларів США; відсотки 9 350,34 доларів США;
за договором № SAMDN WFD00070077356300 суму основного вкладу
20 000,00 доларів США; відсотки 5 016,81 доларів США;
за договором № SAMDN WFD 00070081986200 суму основного вкладу
35 000,00 доларів США; відсотки 8 779,31 доларів США.
В іншій частині відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що між сторонами по справі укладено договори вкладів № SAMDN26000705465811, № SAMDNWFD0070077356300 та № SAMDNWFD0070081986200, за якими відкрито відповідні рахунки, на які внесено грошові кошти. Відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання за вказаними договорами щодо повернення вкладнику грошових коштів, а заяви позивача з проханням розірвати указані договори безпідставно залишено без реагування. Враховуючи умови договорів, якими встановлено процентні ставки та передбачено право сторін їх дострокового розірвання з повідомленням про це за 2 банківські дні до дати розірвання договору, встановивши, що 27 вересня 2017 року банк отримав заяву позивача про повернення банківських вкладів та повернення коштів, які знаходяться на рахунках, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що нарахування процентів слід здійснювати по 30 вересня 2017 року за вищевказаними ставками.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника АТ КБ "ПриватБанк" - адвоката
Коцюби О. В. на рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня
2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник АТ КБ "ПриватБанк" - адвокат Коцюба О. В., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині задоволення позову та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17,
від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, від 18 лютого 2020 року у справі № 305/1849/17, від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17,
від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18, від 23 грудня 2021 року у справі № 910/13/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що АТ КБ "ПриватБанк" є неналежним відповідачем у справі, оскільки відповідно до укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "ФК "Фінілон" договору про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, саме ТОВ "ФК "Фінілон"
з 17 листопада 2014 року є новим боржником за договорами банківського вкладу, укладеними з позивачем.
Крім того, закон не регламентує чіткої та однозначної форми згоди кредитора на переведення боргу. Не заборонено висловлювати згоду усно або шляхом вчинення конклюдентних дій.
Також у жовтні 2023 року банк подав до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав наявності правової проблеми та невизначеності Верховного Суду, а також наявних протилежних висновків Верховного Суду стосовно надання оцінки правовому статусу договору про переведення боргу від 17 листопада 2014 року.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 березня 2009 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір № SAMDN26000705465811 (Вклад "Стандарт"), зі сумою вкладу 10 000,00 доларів США строком на 1 місяць по 25 квітня 2009 року включно. Для внесення суми вкладу банк відкриває клієнту рахунок № НОМЕР_1, на який зараховується вклад. Процентна ставка по вкладу - 11 % річних. У випадку, якщо в строк не пізніше дня закінчення строку вкладу клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку вкладу, вклад автоматично продовжується ще на один строк. Строк вкладу продовжується неодноразово. У сторін договору є право на дострокове розірвання договору, повідомивши про це один одного за два банківські дні до дати розірвання договору.
Згідно з платіжним дорученням № 1314705244 від 25 березня 2009 року, ОСОБА_1 внесла на рахунок № НОМЕР_1 кошти у сумі 10 000,00 доларів США; призначення платежу: до вкладу договір SAMDN26000705465811.
27 вересня 2017 року АТ КБ "ПриватБанк" отримало від ОСОБА_1 письмову заяву про відмову від продовження дії договору та повернення вкладу та процентів за користування грошовими коштами за договором
№ SAMDN26000705465811 від 25 березня 2009 року.
14 лютого 2014 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір № SAMDNWFD0070077356300 (Вклад "Стандарт, 1 міс.), зі сумою вкладу
20 000,00 доларів США строком на 366 днів по 14 березня 2014 року включно. Для внесення суми вкладу банк відкриває клієнту рахунок № НОМЕР_2, на який зараховується вклад. Процентна ставка по вкладу - 7 % річних. Якщо по закінченню строку клієнт не заявив банку про бажання забрати кошти, вклад автоматично продовжується ще на один строк. Строк вкладу продовжується неодноразово. У сторін договору є право на дострокове розірвання договору, повідомивши про це один одного за два банківські дні до дати розірвання договору.
Згідно з квитанцією від 14 лютого 2014 року, ОСОБА_1 внесла на рахунок
№ НОМЕР_2 кошти у сумі 20 000,00 доларів США; призначення платежу: поповнення вкладу № SAMDNWFD0070077356300.
27 вересня 2017 року АТ КБ "ПриватБанк" отримало від ОСОБА_1 письмову заяву про відмову від продовження дії договору та повернення вкладу та процентів за користування грошовими коштами за договором
№ SAMDNWFD0070077356300 від 14 лютого 2014 року.
25 лютого 2014 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір № SAMDNWFD0070081986200 (Вклад "Стандарт, 1 міс.), зі сумою вкладу
35 000,00 доларів США строком на 366 днів по 25 березня 2014 року включно. Для внесення суми вкладу банк відкриває клієнту рахунок № НОМЕР_3, на який зараховується вклад. Процентна ставка по вкладу - 7 % річних. Якщо по закінченню строку клієнт не заявив банку про бажання забрати кошти, вклад автоматично продовжується ще на один строк. Строк вкладу продовжується неодноразово. У сторін договору є право на дострокове розірвання договору, повідомивши про це один одного за два банківські дні до дати розірвання договору.
Згідно з квитанцією від 25 лютого 2014 року, ОСОБА_1 внесла на рахунок
№ НОМЕР_3 кошти у сумі 35 000,00 доларів США; призначення платежу: поповнення вкладу до дог.№ SAMDNWFD0070081986200.
27 вересня 2017 року АТ КБ "ПриватБанк" отримало від ОСОБА_1 письмову заяву про відмову від продовження дії договору та повернення вкладу та процентів за користування грошовими коштами за договором
№ SAMDNWFD0070081986200 від 25 лютого 2014 року.
17 листопада 2014 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "ФК "Фінілон" укладено договір про переведення боргу.
30 січня 2015 року АТ КБ "ПриватБанк" розмістило оголошення про те, що у зв`язку з анексією АР Крим і зупиненням діяльності банка на цій території в розділ 1.1.7 Додаткові положення Умов та правил надання банківських послуг внесені зміни про порядок взаємодії за договорами клієнта з банком. У разі невиконання клієнтом обов`язків, передбачених пунктом 1.1.7.59 цих Умов та Правил, подальша взаємодія по договору клієнта з банком буде здійснюватися з ТОВ "ФК "Фінілон". У разі незгоди клієнта з переводом боргу, свої письмові заперечення клієнт направляє банку в строк до 15 лютого 2015 року. Ненадання клієнтом заперечень у вказаний у цьому пункті строк, підтверджує здійснення банком переводу боргу по договорам клієнта та ТОВ "ФК "Фінілон" зі згоди клієнта.
Згідно з довідкою АТ КБ "ПриватБанк" від 10 лютого 2020 року, останнє підтверджує факт виконання ним в повному обсязі зобов`язань щодо перерахування на рахунок ТОВ "Фінілон" грошових коштів ОСОБА_1 відповідно до договору переведення боргу № б/н від 17 листопада 2014 року та витягу з електронного додатку до цього договору. Сума коштів зазначена у витягу з електронного додатку "Додаток 1 (Реєстр кредиторів) до договору переведення боргу № б.н. від 17 листопад 2014", включає, зокрема, нараховані відсотки по вкладу на дату переведення боргу.
Згідно з витягом з електронного додатку "Додаток 1 (Реєстр кредиторів) до договору переведення боргу № б.н. від 17 листопад 2014" на рахунку, відкритому ОСОБА_1, № НОМЕР_2 розміщувались кошти у сумі 20 100,81 долари США та 107,39 долари США, а на рахунку № НОМЕР_3 - 35 092,05 долари США та 187,94 долари США.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.