ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2024 року
м. Київ
справа №140/1143/23
провадження № К/990/28091/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого- Смоковича М. І.,
суддів: Мельник-Томенко Ж. М., Соколова В. М.,
розглянув у порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрите
за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 5 травня 2023 року (суддя Димарчук Т.М.) і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2023 року (судді: Сеник Р. П., Онишкевич Т. В., Судова-Хом`юк Н. М.), та
в с т а н о в и в:
1. У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ] Державної прикордонної служби України) (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про: (1) визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування і невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби згідно з пунктом 2 статті 15 Закону України [від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ] "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ); (2) зобов`язання нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні із військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно з частиною другою статті 15 Закону № 2011-ХІІ.
2. Обставини, які встановили суди попередніх інстанцій, а також мотиви звернення з цим позовом до суду, стисло можна викласти так.
ОСОБА_1 проходила військову службу в Збройних Силах України, у складі Військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 26 серпня 2022 року № 712-ос "Про особовий склад" майор ОСОБА_1, начальник відділення контролю та документального забезпечення штабу, звільнена з військової служби в запас за підпунктом "г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військове службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України [від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ] "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ) з правом носіння військової форми.
За наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного Волинського загону від 26 серпня 2022 року № 713-ос "Про особовий склад" майор ОСОБА_1, начальник відділення контролю та документального забезпечення штабу, виключена зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Станом на 26 серпня 2022 року вислуга років позивачки становила: календарна військова - 25 років 00 місяців 04 дні; пільгова - 01 рік 05 місяців 28 днів; всього - 26 років 06 місяців 02 дні.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з військової служби (за підпунктом "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ) відповідач не нарахував і не виплатив їй грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, яка передбачена абзацом першим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII.
У відповідь на адвокатський запит щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, відповідач листом від 30 грудня 2022 року № 11/16796-22-Вх-5604 повідомив, що на теперішній час розмір допомоги при звільненні з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII не визначений, тому немає причин для виплати цієї допомоги.
Позивачка вважала, що відповідач допустив протиправну бездіяльність тим, що не виплатив їй у зв`язку зі звільненням з військової служби одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, яка передбачена абзацом першим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII, через що звернулася з цим позовом до суду. На її думку, передбачена цією статтею допомога має виплачуватися також і в тих випадках, коли звільнення з військової служби відбувається під час дії воєнного стану, який, переконує вона, охоплюється дією особливого періоду (у значенні законів України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № № 3543-ХІІ, від 6 грудня 1991 року № 1932-ХІІ "Про оборону України" (далі - Закон № № 1932-ХІІ).
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
3. Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 5 травня 2023 року позовні вимоги задовольнив частково:
- визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII;
- зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- у задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 липня 2023 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що позивачка як військовослужбовець, яка звільнена з військової служби у період дії воєнного стану (на підставі підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII, тобто "через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;"), маючи вислугу 26 років 06 місяців 02 дні, заслужила одноразову грошову допомогу, яка передбачена абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII, тобто в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
З погляду цього суду, доводи позивачки про те, що вона має право на одноразову грошову допомогу у розмірі, який передбачений в абзаці першому пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII (щодо якої, власне, був заявлений цей позов), безпідставні, тому що вона звільнена з військової служби не під час дії особливого періоду (пункт 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII), а в умовах дії воєнного стану, для якого визначений окремий (спеціальний) перелік підстав для звільнення з військової служби (у пункті 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII).
Суд апеляційної інстанції загалом погодився з позицією суду першої інстанції щодо підстав для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, зокрема підтримав ту думку, що позивачка набула право на одноразову грошову з підстав, які передбачені в абзаці другому пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII, а не в абзаці першому частини другої статті 15 цього Закону, як написано у позовній заяві.
Касаційне оскарження
5. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 5 травня 2023 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Касаційна скарга подана з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку з чим її автор пояснив, що наразі немає висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII у взаємозв`язку з пунктом 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII (маються на увазі редакції, яка діяла на дату звільнення позивачки).
Скаржник наголосив на тому, що позивачка не має підстав для отримання одноразової грошової допомоги, яка передбачена абзацами як першим, так і другим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII, позаяк ця допомога не пов`язана з тими підставами для звільнення з військової служби, з яких звільнилася позивачка.
Нагадав, що позивач звільнена під час дії воєнного стану за підпунктом "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII, а не під час дії особливого періоду - за підпунктом "г" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII, тому вона не набула права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.
6. Відзиву на касаційну скаргу позивач не подавала.
Нормативне регулювання
7. Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
8. Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби;
б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону № 2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: 1) у мирний час: 2) під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації): 3) з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) [пункт 3 частини п`ятої статті 26 доповнено підпунктом "г" згідно із Законом України від 1 квітня 2022 року № 2169-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян"]: один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років; .
9. Відповідно до абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, яка діяла на дату звільнення позивачки з військової служби) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Згідно з абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
10. Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 12 червня 2013 року № 413 (далі - Постанова № 413), якою - на виконання положень статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" [№ 2232-ХІІ], статті 106 Кодексу цивільного захисту України, пункту 35 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 10 серпня 2012 року № 470, пункту 28 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 29 жовтня 2012 року № 618 - затвердив Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу (далі також - Перелік № 413).
Висновки Верховного Суду
11. В аспекті порушеного у касаційній скарзі питання колегія суддів має висловити позицію щодо застосування, а радше "поєднання" (зв`язку) пункту 2 (абзаци перший, другий) статті 15 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, яка діяла на час звільнення позивачки з військової служби) та підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ. Це питання, як можна зрозуміти контекст цієї справи, постало з уваги на позицію судів першої та апеляційної інстанцій до вирішення спору.