ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2024 року
м. Київ
справа № 642/5561/14-к
провадження № 51-5057 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представника потерпілого ОСОБА_6,
в режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_7,
засудженої ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами представників потерпілого ВАТ "Державний Ощадний банк України" - адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_9 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 грудня 2022 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 07 серпня 2023 року стосовно
ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженки та жительки
АДРЕСА_1,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Жовтневий районний суд м. Харкова вироком від 12 грудня 2022 року, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 07 серпня 2023 року, засудив ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК до призначеного покарання за цим вироком частково приєднав повністю відбуте покарання за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 04 червня 2013 року у виді 6 місяців позбавлення волі та остаточно призначив ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зарахував ОСОБА_8 до строку покарання строк її попереднього ув`язнення у період з 29 травня 2014 року (день фактичного затримання) до 16 грудня 2016 року (день звільнення з-під варти), із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зарахував ОСОБА_8 до строку покарання час її ув`язнення за попереднім вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 04 червня 2013 року в період з 12 вересня 2011 року до 19 червня 2012 року, з 04 червня 2013 року до 24 грудня 2013 року з розрахунку 1 день ув`язнення за 2 дні позбавлення волі та у період з 25 грудня 2013 року до 28 травня 2014 року з розрахунку 1 день ув`язнення за 1 день позбавлення волі.
На підставі ст. 2 Закону України "Про амністію у 2014 році" звільнив ОСОБА_8 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі та від додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності законом про амністію.
Позовні вимоги ОСОБА_10 задовольнив повністю, ОСОБА_11 - частково.
Стягнув із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 моральну шкоду в розмірі 2 000 грн.
Стягнув з ВАТ "Державний Ощадний банк України" (далі - Банк) на користь ОСОБА_11 банківський вклад в сумі 30 000 доларів США, 8,5% річних за період з 20 жовтня 2007 року до 20 квітня 2008 року в сумі 1 275 доларів США та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання на момент подання позову у розмірі 2 814,75 доларів США, а всього 34 089,75 доларів США.
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватою у вчиненні нею кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_8 працювала з 04 серпня 2000 року відповідно до наказу начальника Харківського обласного управління ВАТ "Державний Ощадний банк України" (далі - Банк) № 290 на посаді завідуючої ТВБВ № 10020\0326 філії Харківського обласного управління Банку, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Слов`янська, 4, була службовою особою, тобто обіймала посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.
Крім того, ОСОБА_8 як завідуючій ТВБВ № 10020\0326 філії Харківського обласного управління Банку були видані довіреності на прийняття вкладів (депозитів) від юридичних (крім банків) і фізичних осіб, а також на відкриття і ведення поточних рахунків клієнтів в грошовій одиниці України, проведення операцій з валютними цінностями, ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті.
Так, ОСОБА_8, працюючи на вищевказаній посаді, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, зловживаючи службовим становищем, у період з 21 вересня 2006 року до 17 лютого 2009 року привласнила ввірені їй грошові кошти Банку в особливо великих розмірах, які отримала для внесення до каси банку від клієнта ОСОБА_12 в сумі 35 800 доларів США, 81 400 Євро, 400 000 руб. РФ, 220 000 грн, а всього грошових коштів у різній валюті за офіційним курсом НБУ на загальну суму 1 294 341,84 грн, які до каси банку не внесла, а звернула на свою користь.
Крім того, ОСОБА_8, зловживаючи службовим становищем, повторно, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, у період з 25 грудня 2006 року до 21 січня 2009 року привласнила грошові кошти Банку в особливо великих розмірах, які отримала для внесення до каси банку від клієнта ОСОБА_13 в сумі 250 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становило 1 271 054 грн, які до каси банку не внесла, а звернула на свою користь.
Також ОСОБА_8, зловживаючи службовим становищем, повторно, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, у період з лютого 2007 року до 05 лютого 2009 року привласнила грошові кошти Банку в особливо великих розмірах, які отримала для внесення до каси банку від клієнта ОСОБА_10 в сумі 243 961 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становило 1 501 591, 50 грн, які до каси банку не внесла, а звернула на свою користь.
Крім того, ОСОБА_8, зловживаючи службовим становищем, повторно, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, 20 жовтня 2007 року привласнила грошові кошти Банку в особливо великих розмірах, які отримала для внесення до каси банку від клієнта ОСОБА_11 в сумі 30 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становило 151 500 грн, які до каси банку не внесла, а звернула на свою користь.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі представник потерпілого ВАТ "Державний Ощадний банк України" - адвокат ОСОБА_6, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги представник потерпілого мотивує тим, що суд першої інстанції:
- неправильно застосував ст. 1059 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК) щодо правової оцінки обставин укладення ОСОБА_11 депозитного договору та зробив висновок про його укладення за відсутності документа про внесення коштів;
- не врахував висновок експерта судово-економічної експертизи, відповідно до якого встановлено відсутність квитанцій на підтвердження внесення ОСОБА_11 коштів та відсутність даних про укладення договору і внесення коштів до Банку;
- не встановивши, які правовідносини виникли між Банком та ОСОБА_11, одночасно застосував норми, які регулюють договірні і деліктні правовідносини;
- не звернув увагу на відсутність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_11 щодо стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання;
- не надав належної оцінки тому, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 28.11.2022 року договори та квитанції, які є доказами у цій справі, визнано завідомо неправдивими офіційними документами, що виключає їх використання для підтвердження наявності укладених договорів банківського вкладу та визначення розміру переданих ОСОБА_8 коштів;
- передчасно визнав ОСОБА_8 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, оскільки матеріали кримінального провадження не містять належних та допустимих доказів розміру шкоди, завданої злочином, який у грошовому виразі визнаний на підставі показань свідків та засудженої, а відтак не доведено наявності складу злочину - розміру шкоди як одного з елементів складу злочину.
Також посилається на те, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на порушення, допущені судом першої інстанції, на які він вказував у своїй апеляційній скарзі, належно не перевірив доводи його скарги та постановив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 370 Кримінального процесуального закону України (далі - КПК).
За змістом касаційної скарги представника потерпілого ВАТ "Державний Ощадний банк України", адвокат ОСОБА_9, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги представник потерпілого мотивує тим, що суд першої інстанції:
- не надав належної оцінки показанням ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_10, які були знайомі між собою, що доводить факт їхньої домовленості на незаконне заволодіння грошовими коштами Банку;
- не звернув уваги на те, що передача ОСОБА_12 17 лютого 2009 року ОСОБА_8 грошових коштів у різній валюті не підтверджується жодним доказом;
- висновок про привласнення ОСОБА_8 ввірених їй грошових коштів Банку в особливо великих розмірах, які вона отримала від ОСОБА_14 у період з 25 грудня 2006 по 21 січня 2009 року для внесення до каси банку, ґрунтується на недопустимих доказах;
- не врахував того, що депозитний рахунок на ім`я ОСОБА_10 на суму 236 150 доларів США відсутній;
- не перевірив достовірність показань свідків ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_10, які підтверджують винуватість ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 191 КК, посилаючись виключно на визнання останньою своєї винуватості у вчиненому, з урахуванням інших доказів по справі;
- не надав оцінки показанням свідка ОСОБА_11 та його батька - свідка ОСОБА_15, які є зацікавленими у дачі показань на свою користь з метою незаконного отримання державних коштів;
- неправильно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 191 КК.
Вказує на те, що суд апеляційної інстанції не усунув порушення, допущені судом першої інстанції, постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 370 КПК. Крім того, посилається на те, що суддя суду апеляційної інстанції ОСОБА_16 відповідно до ч. 3 ст. 76 КПК не мав права брати участь при повторному розгляді кримінального провадження.
Позиції учасників судового провадження
Представник потерпілого підтримав доводи касаційних скарг, просив скасувати оскаржувані судові рішенні і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор, засуджена та її захисник заперечували проти задоволення касаційних скарг, просили залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Викладені представниками потерпілого у касаційних скаргах доводи щодо ненадання належної оцінки показанням засудженої ОСОБА_8, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_15 фактично стосуються переоцінки доказів та неповноти судового розгляду, що не є предметом касаційного перегляду в розумінні ст. 438 КПК.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За змістом ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - під кутом зору достатності та взаємозв`язку.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
У поданих касаційних скаргах представники потерпілого ставлять питання про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до безпідставного засудження ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 191 КК.
Доводи про безпідставне засудження ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 191 КК через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність
Представники потерпілого у касаційних скаргах вказували на безпідставне засудження ОСОБА_8 та неправильну кваліфікацію її дій за ч. 5 ст. 191 КК.
Проте зазначені доводи Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів.
Так, кримінальна відповідальність за ч. 5 ст. 191 КК настає за привласнення, розтрату або заволодіння шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становище, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах або організованою групою.
З об`єктивної сторони ст. 191 КК передбачає три різних форми вчинення злочину - привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Вони характеризуються умисним протиправним і безоплатним оберненням чужого майна на свою користь чи на користь іншої особи.
Зловживання службовим становищем як спосіб заволодіння чужим майном означає, що особа порушує свої повноваження і використовує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції всупереч інтересам служби для незаконного безоплатного обернення чужого майна на свою користь або на користь інших осіб; незаконно дає вказівку матеріально відповідальній підлеглій особі про видачу майна; отримує майно за фіктивними документами тощо.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 та примітки 1 до ст. 364 КК службовими особами є, серед іншого, особи, які на підприємствах, в установах чи організаціях постійно чи тимчасово обіймають посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі обов`язки за спеціальним повноваженнями.
Свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, та правильність кваліфікації її дій за даною нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
При цьому суд урахував показання:
- обвинуваченої ОСОБА_8, яка повністю визнала свою винуватість у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.191 КК, та пояснила, що з серпня 2000 року вона працювала завідуючою ТВБВ №1020/0326 філії Харківського обласного управління Банку. У період 2006 - 2009 років до філії Банку зверталися клієнти: ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_10, які кожний окремо укладали з Банком в її особі депозитні договори та розміщували на депозитних рахунках особисті кошти в національній та іноземній валютах у тих розмірах і сумах, які зазначені в обвинувальному акті. При цьому вона роздруковувала за допомогою комп`ютера та принтера депозитні договори, не відображала їх у програмно - технічному комплексі АСВО "Вклади", видавала відповідні квитанції про отримані кошти від клієнта з печаткою та особистим підписом, а самі кошти від клієнтів не оприбутковувала по касі, а привласнювала собі, зловживаючи своїм службовим становищем. Зазначила, що кожного разу клієнт приходив до банку з паспортом, ідентифікаційним кодом, депозитним договором, попередньою квитанцією банку, потім вносив кошти, а вона видавала нову квитанцію з оновленою накопичувальною сумою, коли знімались відсотки - також видавалась квитанція з остаточною сумою, майже всі клієнти отримували відсотки за договорами протягом трьох років. Також повідомила про те, що вона вела цей облік самостійно, неоприбутковані гроші тримала в банківських скриньках, вчинила неправомірні дії внаслідок тяжких особистих обставин, оскільки потрібно було віддавати взяті в борг грошові кошти з процентами, які вона втратила;
- свідка ОСОБА_12 про те, що він 21 вересня 2006 року в приміщенні ТВБВ №100020/0326 філії Харківського обласного управління Банку уклав договір № 3 на відкриття депозитного рахунку в доларах США під 1% річних, безстроково. Оформленням договору займалась завідуюча відділенням банку ОСОБА_8, якій у зв`язку з укладанням даного договору він передав 5 000 доларів США. ОСОБА_8 видала йому копію договору і квитанцію про отримання цієї суми. 21 грудня 2006 року в приміщенні Банку він передав ОСОБА_8 8 400 доларів США для розміщення на депозитному рахунку в доларах США за договором № 3 від 21 вересня 2006 року, а ОСОБА_8 видала йому квитанцію № 2, в якій була відображена отримана від нього остаточна сума 13 400 доларів США з урахуванням попередньо отриманих 21 вересня 2006 року 5 000 доларів США. Також 20 лютого 2007 року в приміщенні Банку він уклав із ОСОБА_8, яка діяла від імені банку, договір № 60 на відкриття депозитного рахунку в гривнях на 1 рік під 12 % річних, передав їй 2 000 грн та отримав один примірник цього договору і квитанцію № 2, що були завірені її підписом. Крім того, 25 червня 2007 року в приміщенні Банку він уклав договір № 1 на відкриття депозитного рахунку в Євро на строк 6 місяців під 5% річних. Оформленням договору займалась ОСОБА_8, якій він передав 2 000 Євро, після чого остання надала йому один примірник договору і квитанцію №1 від 25 червня 2007 року про отримання коштів. Після цього 19 вересня 2007 року в приміщенні Банку він передав ОСОБА_8 18 000 Євро для розміщення на депозитному рахунку в Євро за договором № 1 від 25 червня 2007 року та отримав від неї квитанцію № 2 від 19 вересня 2007 року, в якій була вказана загальна сума отриманих за договором № 1- 20 000 Євро. 17 лютого 2009 року в приміщенні Банку він передав ОСОБА_8 22 400 доларів США для їх розміщення на депозитному рахунку в доларах США за договором № 3 від 21 вересня 2006 року, після чого ОСОБА_8 видала йому підписану нею з печаткою банку квитанцію № 1 від 17 лютого 2009 року, в якій була вказана сума внесків 35 800 доларів США з урахуванням раніше внесених ним за цим договором доларів США. В той же день 17 лютого 2009 року він в приміщенні Банку передав ОСОБА_8 61 400 євро для розміщення на рахунку в Євро за договором № 1 від 25 червня 2007 року та отримав від неї квитанцію № 2, в якій була вказана загальна сума внесених 81 400 Євро. Також 17 лютого 2009 року в приміщенні Банку він передав ОСОБА_8 218 000 грн для розміщення на відкритому ним депозитному рахунку в гривнях за договором № 60 від 20 лютого 2007 року та отримав від неї квитанцію № 1 про зроблені ним внески. Того ж дня він передав ОСОБА_17 грошові кошти в сумі 400 000 руб. РФ для розміщення на його депозитному рахунку в гривні за договором № 1 від 25 червня 2007 року та отримав від неї квитанцію № 3 про отримані кошти. Зазначив, що всього ним було укладено 4 депозитні договори у різних валютах, на 6 місяців або на рік з можливістю подальшої пролонгації договору. Три договори у нього збереглися та передані слідчому під час виїмки документів, один (на депозит у рублях) - втрачений. Крім того, повідомив про те, що у період з 2006 до 2009 року він не звертався до відділення банку про виплату йому відсотків за договорами, оскільки вони йому не були потрібні на той час. Кошти, які вносились ним на депозитні рахунки, були його особистими збереженнями від підприємницької діяльності. Кожного разу ОСОБА_8 видавала йому квитанцію про остаточну суму за договорами, які він уважав належним документом. В подальшому всі документи, що у нього збереглися, він передав слідчому під час виїмки документів. Лише у 2009 році він звернувся із заявою до Банку про повернення коштів;
- свідка ОСОБА_10 про те, що в лютому 2007 році вона в приміщенні ТВБВ №100020/0326 філії Харківського обласного управління Банку уклала договір на відкриття депозитного рахунку в доларах США строком на 1 рік під 5% річних та внесла 4 000 доларів США. Договір оформляла завідуюча відділенням ОСОБА_8, яка видала їй завірені договір і квитанцію про отримання коштів. В квітні 2008 року в приміщенні Банку вона уклала новий договір про відкриття депозитного рахунку строком на 1 рік під 5% річних. Від імені банку діяла ОСОБА_8, яку вона раніше не знала. Сума депозитного вкладу дорівнювала 124 000 доларів США, яка складалась із грошових коштів в сумі 4 000 доларів США за укладеним у лютому 2007 року договором і грошових коштів в сумі 120 000 доларів США, які вона передала ОСОБА_8 в день укладання нового договору на відкриття депозитного рахунку. Після цього ОСОБА_8 видала їй завірені печаткою Банку та її підписом новий депозитний договір та квитанцію на суму 124 000 доларів США. В травні 2008 року вона в приміщенні Банку передала ОСОБА_8 для розміщення на своєму депозитному рахунку 15 000 доларів США, згідно з договором, укладеним між нею та Банком в особі ОСОБА_8 в квітні 2008 року. В свою чергу ОСОБА_8 особисто видала підписану нею та завірену печаткою банку квитанцію, в якій була відображена сума її депозитного вкладу - 139 000 доларів США. 09 червня 2008 року вона уклала з Банком в особі ОСОБА_8 договір № 51093 від 09 червня 2008 року на відкриття депозитного рахунку на суму 236 150 доларів США. Ця сума була визначена шляхом додавання до залишку грошових коштів за попереднім депозитним договором на суму 130 000 доларів США додатково внесених нею 97 150 доларів США. ОСОБА_8 видала їй один екземпляр зазначеного договору і квитанцію № 2 від 09 червня 2008 року, в яких була відображена сума депозитного вкладу - 236 150 доларів США. 08 липня 2008 року ОСОБА_8 видала їй з відкритого нею депозитного рахунку 27 500 доларів США. Після цього ОСОБА_8 склала новий договір на відкриття депозитного рахунку в доларах США з урахуванням відсотків за вкладом на суму 209 665 доларів США та квитанцію №2 від 08 липня 2008 року, в якій відображений договір № 51094. 18 липня 2008 року вона в приміщенні Банку зі свого депозитного рахунку отримала 9 000 доларів США, про що ОСОБА_8 склала квитанцію № 1 від 18 липня 2008 року, в якій відображений договір № 51094, та яку передала їй. 08 серпня 2008 року в приміщенні Банку вона зі свого депозитного договору отримала 4 600 доларів США, на підтвердження чого ОСОБА_8 склала квитанцію банку № 1 на суму 196 843 долари США, вказавши у квитанції договір № 51095. 05 лютого 2009 року в приміщенні Банку вона зі свого депозитного рахунку отримала 400 доларів США, а ОСОБА_8 склала новий договір №51102 від 05 лютого 2009 року на відкриття депозитного рахунку в доларах США між нею та Банком на суму 199 254 доларів США з урахуванням відсотків за попередніми вкладами, у зв`язку з чим склала і завірила про це квитанцію № 1. 13 серпня 2008 року вона в приміщенні Банку зі свого депозитного договору отримала 5 000 доларів США, на підтвердження чого ОСОБА_8 виписала квитанцію № 2 на суму 191 843 долара США із зазначенням договору № 51095;
- свідка ОСОБА_13 про те, що 25 грудня 2006 року він звернувся до відділення №100200326 філії Харківського обласного управління Банку для відкриття депозитного рахунку в доларах США, де в цей же день уклав договір з Банком в особі завідуючої відділенням ОСОБА_8 та вніс в касу 40 000 доларів США під 5% річних. Цей договір і квитанцію до нього ОСОБА_8 завірила своїм підписом і печаткою відділення Банку, після чого видала йому. 26 лютого 2007 року він у відділенні Банку поклав на свій депозитний рахунок ще 20 000 доларів США, а ОСОБА_8 видала йому квитанцію №1 від 26 лютого 2007 року, завірену печаткою відділення Банку та її підписом, де значилась загальна сума внесених коштів - 60 000 доларів США. 23 листопада 2007 року він поклав на свій депозитний рахунок 5 000 доларів США, про що ОСОБА_8 видала йому квитанцію № 1 від 23 листопада 2007 року про наявність на його рахунку 65 000 доларів США. Квитанція була завірена печаткою відділення Банку і підписом ОСОБА_8 25 січня .2008 року у відділенні Банку він додав на свій депозитний рахунок ще 5 000 доларів США, після чого загальна сума вкладу становила 70000 доларів США. На дану суму ОСОБА_8 видала йому квитанцію № 1 від 25 січня 2008 року, яку завірила печаткою відділення Банку і своїм підписом. 18 квітня 2008 року в приміщенні Банку на свій депозитний рахунок він вніс ще 5000 доларів США, після чого загальна сума рахунку стала становити 75 000 доларів США, про що ОСОБА_8 видала йому завірену квитанцію № 9 від 18 квітня 2008 року. 22 травня 2008 року він у відділенні Банку на свій депозитний рахунок вніс 5 000 доларів США, ОСОБА_8 видала йому завірену квитанцію № 2 від 22 травня 2008 року, згідно з якою на його рахунку знаходились грошові кошти в сумі 80 000 доларів США. 24 червня 2008 року він у черговий раз прибув до відділення Банку і поклав на свій депозитний рахунок 20 000 доларів США, після чого ОСОБА_8 видала йому завірену квитанцію про наявність на рахунку 100 000 доларів США. 23 липня 2008 року у приміщенні відділення Банку на свій депозитний рахунок він поклав 10 000 доларів США, ОСОБА_8 видала йому квитанцію №1 про наявність на його рахунку 110 000 доларів США. 21 серпня 2008 року він зняв з рахунку 35 000 доларів США, після чого ОСОБА_8 видала йому квитанцію № 2 від 21 серпня 2008 року про залишок на його депозитному рахунку грошових коштів в сумі 75 000 доларів США. 10 вересня 2008 року він у відділенні Банку на свій депозитний рахунок поклав 125 000 доларів США, ОСОБА_8 видала йому завірену квитанцію № 1 від 10 вересня 2008 року, згідно з якою на цей час на його депозитному рахунку знаходилось 200 000 доларів США. Крім цієї квитанції 10 вересня 2008 року ОСОБА_8 видала йому екземпляр договору на депозитний вклад № НОМЕР_1, де була вказана сума депозитного рахунку - 200 000 доларів США. Договір був підписаний ОСОБА_8 та завірений печаткою відділення Банку. 21 січня 2009 року він у відділенні Банку на свій депозитний рахунок поклав ще 50 000 доларів США, ОСОБА_8 у зв`язку з цим видала йому не квитанцію, як звичайно, а меморіальний ордер без номера від 21 січня 2009 року, згідно з яким на його депозитному рахунку станом на 21 січня 2009 року знаходилось 250 000 доларів США. Зазначив, що з моменту укладання депозитного договору 25 грудня 2006 року в особі завідуючої відділенням ОСОБА_8 він кожного місяця приходив до відділення Банку по вул. Слов`янська, 4 і отримував у ОСОБА_8 проценти за вкладом від 200 до 300 доларів, залежно від розміру вкладу. Після того як сума на рахунку становила 200 000 доларів США, він отримував максимальну суму процентів, приблизно, 1030 - 1050 доларів США. У березні 2009 року, коли він хотів зняти 150 000 доларів США на придбання квартири, то йому стало відомо, що ОСОБА_8 привласнила його кошти і стосовно неї проводиться перевірка;