П
ОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2024 року
м. Київ
справа № 686/2635/18
провадження № 51-4542км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та прокурора ОСОБА_7, яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від
08 червня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017240010007987, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Хмельницького Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2, такого, що не має судимості,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від
23 лютого 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 186 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців; за ч. 1 ст. 190 КК - до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
2. На підставі ч. 5 ст. 72 КК постановлено зарахувати ОСОБА_6 у строк відбування покарання період тримання його під вартою з 14 вересня 2022 року по день набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
3. Постановлено стягнути із ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_8 1950 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, у решті позову відмовлено.
4. Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
5. За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у незаконному заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою; таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, та відкритому викраденні чужого майна, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненому повторно.
6. Так, за вироком суду, ОСОБА_6 06 листопада 2017 року близько 15:00, перебуваючи неподалік магазину "Продукти", що на перехресті вулиць Пілотської - Холодноярців у м. Хмельницькому, шляхом зловживання довірою заволодів чужим майном. Він позичив у ОСОБА_9 мобільний телефон "Huawei Y6 PRO" із двома сім-картками та, імітуючи розмову по телефону, зник у невідомому напрямку, чим завдав потерпілій майнової шкоди на суму 2217,59 грн.
7. Також 08 грудня 2017 року близько 18:00 ОСОБА_6 у сквері навпроти залізничного вокзалу м. Хмельницького, що на вул. Проскурівській, діючи повторно, таємно викрав із зовнішньої кишені куртки ОСОБА_10 мобільний телефон "Samsung J7" із сім-карткою, чим завдав потерпілому майнової шкоди на суму 2600 грн.
8. Крім того, 10 жовтня 2018 року близько 12:00 ОСОБА_6, перебуваючи поряд із магазином "М`ясничок", що на вул. Першотравневій, 5/1 у с-щі Богданівці Хмельницького району Хмельницької області, повторно таємно викрав з поліетиленового пакета ОСОБА_11 1800 грн, чим завдав потерпілій майнової шкоди на вказану суму.
9. До того ж 14 лютого 2019 року близько 02:00 ОСОБА_6, перебуваючи у квартирі ОСОБА_8, що на АДРЕСА_3, повторно таємно викрав планшет "Prestigio", чим завдав потерпілому майнової шкоди на суму 1500 грн.
10. Також 17 лютого 2020 року близько 09:00 ОСОБА_6, перебуваючи в будинку АДРЕСА_4, діючи повторно, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої ОСОБА_12, відкрито заволодів її мобільним телефоном "Samsung" у чохлі, чим завдав потерпілій майнової шкоди на суму 3355 грн. Він ударив потерпілу кулаком у ділянку правого ока, чим спричинив легке тілесне ушкодження у вигляді крововиливів м`яких тканин у лобній ділянці голови справа з переходом на праву навколоочну ділянку обличчя, і з викраденим утік.
11. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 08 червня 2023 року скасовано вирок щодо ОСОБА_6 в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_8 до засудженого про відшкодування матеріальної шкоди та призначено новий розгляд провадження в цій частині в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В іншій частині вирок залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг й узагальнені доводи осіб, які їх подали
12. Засуджений ОСОБА_6 у своїй касаційній скарзі просить скасувати вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 08 червня 2023 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає судові рішення незаконними, необґрунтованими, невмотивованими і несправедливими. Стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій усупереч вимогам п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частин 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не роз`яснили йому права на звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності, а також права на відмову від такого звільнення та його наслідків і допустили неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування правил ст. 49 КК. Зазначає, що, беручи до уваги вимоги частин 2 і 3 ст. 49 КК, а також правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 02 лютого 2023 року у справі № 735/1121/20, та ураховуючи, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК, є кримінальним проступком, диференційований строк давності для притягнення до відповідальності за який становить 3 роки, загальний - 5 років, це правопорушення він вчинив 06 листопада 2017 року, а в розшуку перебував 10 днів (з 05 до 14 вересня 2022 року), то загальний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності сплинув 06 листопада 2022 року. Сторона захисту зверталася до суду першої інстанції з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі частин 2 і 3 ст. 49 КК, проте суд відмовив у його задоволенні, а суд апеляційної інстанції не виправив зазначеної помилки.
13. Засуджений наголошує, що за умови звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190 КК його злочинне діяння, вчинене щодо майна ОСОБА_10, підлягало б перекваліфікації з ч. 2 на ч. 1 ст. 185 КК, а він підлягав би звільненню від кримінальної відповідальності за цей злочин у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за цим епізодом 28 лютого 2023 року. Аналогічним чином, на думку засудженого, його злочинні дії, вчинені щодо майна потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_8, підлягали б перекваліфікації з ч. 2 на ч. 1 ст. 185 КК, а він - звільненню від кримінальної відповідальності за вказані злочини у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за цими епізодами також 28 лютого 2023 року.
14. Також засуджений указує, що суд першої інстанції неправильно кваліфікував його злочинні дії, вчинені щодо ОСОБА_12, за ч. 2 ст. 186 КК як відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене повторно. Стверджує, що таємно заволодів мобільним телефоном потерпілої, коли вона спала, і насильства до неї не застосовував. У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_12 обмовила його, але суд надав перевагу її неправдивим показанням.
15. Крім того, засуджений ОСОБА_6 звертає увагу на те, що суд першої інстанції в ході призначення йому покарання не врахував обставин, які свідчили про те, що він не є соціально небезпечною особою, і давали підстави для висновку про можливість його виправлення в умовах без ізоляції від суспільства та застосування до нього правил ст. 75 КК. Зокрема, суд не зважив на те, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має соціальні зв`язки, на його утриманні перебуває матір - особа з інвалідністю ІІ групи, яка потребує його підтримки, він сам хворіє і має потребу в спеціальному лікуванні. Зауважує, що повністю змінився, став на шлях виправлення і з часу вчинення останнього кримінального правопорушення (з 17 лютого 2020 року) жодних нових злочинів не вчиняв.
16. Стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає приписам ст. 370 КПК, оскільки апеляційний суд не перевірив належним чином доводів його апеляційної скарги щодо істотного порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування статей 49 і 75 КК, а також невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, і безпідставно залишив без зміни незаконне рішення суду першої інстанції.
17. Прокурор ОСОБА_7, яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, у касаційній скарзі просить скасувати вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 08 червня 2023 року в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 190 КК, звільнивши засудженого від кримінальної відповідальності за цим законом на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності та закривши кримінальне провадження в цій частині. У решті прокурор просить залишити судові рішення щодо ОСОБА_6 без змін. Указує на те, що вчинене ним 06 листопада 2017 року кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК, відповідно до вимог ст. 12 КК віднесено до кримінальних проступків. Оскільки після його вчинення засуджений вчинив ще злочини, передбачені ч. 2 ст. 185 і ч. 2 ст. 186 КК, строки давності переривалися і почали обчислюватися заново з дати вчинення останнього злочину, а саме із 17 лютого 2020 року. Разом із тим за правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі
№ 735/1121/20, закінчення загальних строків, зазначених у ч. 2 ст. 49 КК (зокрема,
5 років з моменту вчинення проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, коли цей строк закінчується раніше за диференційований. Оскільки на день ухвалення вироку судом першої інстанції 23 лютого 2023 року минув п`ятирічний строк, установлений у ч. 2 ст. 49 КК за вчинення кримінального проступку, ОСОБА_6 підлягав звільненню від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
Позиції учасників судового провадження
18. Прокурор ОСОБА_5 частково підтримав касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7, яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, вважав, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_6 також підлягає частковому задоволенню. Просив скасувати ухвалу Хмельницького апеляційного суду від
08 червня 2023 року щодо ОСОБА_6 через істотне порушення цим судом вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
19. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
20. Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції у межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
21. За приписами частин 1, 2 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК.
22. Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
23. Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.