ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2024 року
м. Київ
справа № 521/12715/19
провадження № 51-1847 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
потерпілої ОСОБА_6 ( в режимі відеоконференції),
представника потерпілої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
особи, щодо якої закрито
кримінальне провадження ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 на ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 02 листопада 2022 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 січня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160470001791, за обвинуваченням
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.118 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 02 листопада 2022 року ОСОБА_9 звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 118 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження закрито. Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні та скасовано арешт на майно.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 січня 2023 року ухвалу місцевого суду залишено без зміни, а апеляційну скаргу потерпілої - без задоволення.
ОСОБА_9 обвинувачувалася у тому, що 01 червня 2019 року приблизно о 16:30 год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на подвір`ї будинку АДРЕСА_1, в ході раптово виниклого конфлікту зі своїм чоловіком ОСОБА_10, захищаючись від останнього, який накинувся на неї з ножицями та спричинив їй непроникаючі колото-різані поранення в області живота, роззброїла нападника, в результаті чого, його дії значно втратили суспільну небезпечність та, діючи з непрямим умислом, що виражався в усвідомленні суспільно небезпечних наслідків, та того, що вона виходить за межі необхідної оборони, з метою самозахисту, ОСОБА_9 взяла зі столу кухонний ніж, яким нанесла один удар в ліву гомілку ОСОБА_10, заподіявши колото-різане поранення, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження, та в подальшому завдала ОСОБА_10 ще один удар ножем в область грудної клітини з права з заду, заподіявши йому колото-різане поранення грудної клітини з ушкодженням правої легені та крововиливом в праву плевральну порожнину, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження від якого потерпілий помер на місці.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Зазначає, що місцевий суд незаконно звільнив ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності, тому, що обвинувачена не перебувала в стані необхідної оборони, а мала умисел на вбивство потерпілого, її дії слід кваліфікувати за ч.1 ст. 115 КК України, тому строки давності не закінчились.
В резолютивній частині ухвали про закриття провадження суд безпідставно вказав про необхідність знищення речових доказів (ножа та ножиць), які втрачені.
Безпідставно відмовив у задоволенні її заяви про відвід прокурора.
Вказує, що розгляд справи затягувався через незалежні від потерпілої обставини: карантин, відставка судді та військова агресія російської федерації.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції допущені порушення теж проігнорував.
В решті наводить доводи, які стосуються оскарження фактичних обставин справи та дає власну оцінку доказам.
Позиції інших учасників судового провадження
Потерпіла ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_7 в судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримали та просили задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5, захисник ОСОБА_8, а також ОСОБА_9 в суді касаційної інстанції, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги потерпілої, заперечували проти її задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Згідно з ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412- 414 цього Кодексу.
У касаційній скарзі потерпіла, крім іншого, оскаржує фактичні обставини справи та надає власну оцінку доказам, що, виходячи з вимог статей 433, 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. При перевірці доводів, наведених у скарзі, касаційний суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Оскаржувані судові рішення відповідають наведеним вимогам закону.
Потерпіла скаржиться на те, що місцевий суд, на її думку, незаконно звільнив ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності, оскільки обвинувачена не перебувала в стані необхідної оборони, а мала умисел на вбивство потерпілого, її дії необхідно кваліфікувати за ч.1 ст. 115 КК України, тому строки давності не закінчились. Проте ці доводи не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Статтею 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Суд вправі вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Правом зміни обвинувачення в суді (правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення) наділений прокурор (ст.338 КПК України).
Із матеріалів провадження слідує, що судовий розгляд щодо ОСОБА_9 проводився відповідно до обвинувального акту за її обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України. Судом були досліджені письмові докази, допитано обвинувачену, експерта. В ході розгляду справи, який тривав з серпня 2019 року, сторона обвинувачення не вказувала на необхідність зміни обсягу обвинувачення чи правової кваліфікації дій ОСОБА_9 .
Потерпіла ОСОБА_6 вперше висловилась про невірну, на її думку, кваліфікацію дій обвинуваченої більш як через рік судового розгляду.
Згідно із ст. 56 КПК України, потерпілий протягом кримінального провадження наділений правом, зокрема, знати сутність підозри та обвинувачення, подавати докази слідчому, прокурору, заявляти клопотання, оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора в порядку передбаченому цим Кодексом.
Статтею 220 КПК України передбачено порядок розгляду клопотань під час досудового розслідування, в тому числі потерпілого і його представника, про виконання будь-яких процесуальних дій.