ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2024 року
м. Київ
справа № 715/2635/22
провадження № 51-3091 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07 лютого 2023 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 10 квітня 2023 року у кримінальному провадженні № 12022262020001869 за обвинуваченням
ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Каховка Херсонської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07 лютого 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Цим же вироком ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України - за недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 10 квітня 2023 року вирок районного суду залишено без зміни.
Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що 25 червня 2022 року, приблизно о 13:30 год. він прибув до контрольно-пропускного пункту "Порубне" в с. Тереблече Чернівецької області з метою виїзду за межі України в період воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України № 64 від 24 лютого 2022 року, та дії заборони на виїзд за межі держави осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років.
З метою виїзду за межі України ОСОБА_7 умисно, незаконно, достовірно знаючи, що військовий квиток серії НОМЕР_1 від 28 вересня 2011 року, виданий на його ім`я та відомості, внесені до нього про те, що він не підлягає військовій службі за призовом під час мобілізації як особа, що виключена з військового обліку за станом здоров`я, є підробленими, пред`явив його для перевірки працівникам прикордонної служби, видаючи вказаний документ за справжній, використавши таким чином завідомо підроблений документ.
Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він у невстановленому місці та час вступив у попередню змову з невстановленою особою з метою підробки офіційних документів, які стали б підставою для безперешкодного перетину ним Державного кордону України у воєнний час. Діючи у групі, за попередньою змовою, невстановлена особа та ОСОБА_7 підробили офіційній документ на ім`я останнього - військовий квиток серії НОМЕР_1 шляхом внесення до нього неправдивих відомостей, проставлення штампу та підроблення підпису посадової особи.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали кримінального провадження не містять доказів наявності в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, оскільки не надано жодного доказу на підтвердження його участі у виготовленні підробленого документа.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність у діях обвинуваченого складу вказаного правопорушення та виправдав його за цією статтею.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 358 КК України і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи.
Стверджує, що суд без дослідження оригіналів усіх доказів дійшов передчасного висновку про недостовірність даних військового квитка та про наявність умислу обвинуваченого на перетин державного кордону з використанням підробленого документа.
Зазначає про недопустимість доказів, а також про те, що військовий квиток не був відкритий стороні захисту у порушення вимог ст. 290 КПК України.
Крім того, захисник звертає увагу на порушення судом першої інстанції порядку судового процесу, оскільки у суду не було підстав для відновлення судового слідства.
Всупереч ст. 419 КПК України ухвала апеляційного суду не містить відповідей на усі доводи апеляційної скарги.
В решті захисник скаржиться на неповноту та однобічність судового розгляду.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у суді касаційної інстанції заперечувала проти задоволення скарги та вважала її доводи безпідставними, а судові рішення обґрунтованими, тому просила залишити ці рішення без зміни.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Мотиви суду
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Захисник стверджує про необхідність закриття кримінального провадження у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи, однак закриття кримінального провадження з цієї підстави вимагає дослідження доказів для надання їм певної оцінки, встановлення інших обставин справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій. Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати чи доводити обставини, які не були встановлені під час судового розгляду в попередніх інстанціях. Тобто, наведене не є компетенцією суду касаційної інстанції. Враховуючи те, що судами встановлено достатньо доказів для доведення винуватості, вимоги захисника щодо закриття касаційним судом кримінального провадження щодо ОСОБА_7, пов`язані з необхідністю дослідження доказів у справі та встановлення інших обставин, не ґрунтуються на законі.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Оскаржувані судові рішення відповідають наведеним вимогам закону.
Під час перегляду оскаржуваного вироку судом касаційної інстанції у межах передбачених законом повноважень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено. Ці висновки підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення.
Суд належним чином вирішив питання допустимості всіх доказів у провадженні. Дотримуючись положень ст. 94 КПК України, оцінив усі докази в їх сукупності, детально виклав їх у вироку, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого переконання про те, що вина ОСОБА_7 доведена поза розумним сумнівом. Тому доводи захисника з цього приводу не заслуговують на увагу.