ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2024 року
м. Київ
справа № 759/17287/22
провадження № 51-4630 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 червня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100080003340, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Одеси, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 16 березня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч.1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено обов`язки, передбачені ст.76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 червня 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
За вироком суду встановлено, що ОСОБА_6, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї та боєприпасів, у невстановлені досудовим розслідуванням час й місці, у невстановленої особи, придбав патрони у кількості 600 шт., два запали УЗРГМ та два корпуси гранати РГД-5, які почав незаконно зберігати за місцем своєї роботи, в цілях особистого використання до 17 жовтня 2022 року коли в період часу з 10:21 год. по 01:57 год 18 жовтня 2022 року, під час проведення обшуку в приміщенні ломбарду "Парус", за місцем роботи ОСОБА_6, розташованого у м. Києві по вул. Булаховського 5-б, було виявлено та вилучено вказані предмети, що є бойовими припасами, вибуховими пристроями промислового виготовлення, а також при поєднанні в єдину конструкцію будь-якого спорядженого вибуховою речовиною, вилученого, корпусів ручних гранат осколкових гранат РГД-5 із будь-яким з вилучених уніфікованих запалів дистанційної дії УЗРГМ, що передбачено їх конструктивними особливостями, вони будуть утворювати ручні осколкові гранати РГД-5, які відносяться до вибухових пристроїв промислового виготовлення та бойових припасів і придатні до вибуху.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення про безпідставне застосування до засудженого положень ст.75 КК України, оскільки, на його думку, виправлення винного не можливе без реального відбування ним покарання.
Апеляційним судом недостатньо враховано те, що ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин, в умовах воєнного стану, предметом якого є значна кількість боєприпасів та вибухових пристроїв, що значно підвищує суспільну небезпечність скоєного.
Крім того, враховані апеляційним судом дані про особу засудженого, а саме те, що він раніше не судимий, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, працює та позитивно характеризується за місцем роботи, є волонтером, на переконання прокурора, не вказують на можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання тому, що ці обставини не перешкодили вчинити ОСОБА_6 злочин.
Вважає, що суд безпідставно визнав щире каяття як обставину, що пом`якшує покарання.
Посилається на невідповідність ухвали вимогам статей 370, 419 КПК України через її незаконність та необґрунтованість.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу від засудженого ОСОБА_6 надійшли заперечення у яких він, посилаючись на безпідставність доводів скарги прокурора, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без зміни.
Прокурор ОСОБА_5, в судовому засіданні, вимоги касаційної скарги підтримала та просила задовольнити.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
За змістом ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 цього Кодексу, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. Доводи прокурора зводяться до твердження про необґрунтоване застосування до засудженого положень ст. 75 цього Кодексу та, як наслідок, м`якість покарання. При перевірці доводів касаційної скарги Суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Мотиви Суду
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
При цьому, каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
Згідно із статтею 65 цього Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Виправлення, як мета покарання, це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.