ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2024 року
м. Київ
справа № 308/9995/17
провадження № 61-12св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТ-КРЕДО", Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3,
третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська Ірина Валентинівна, ОСОБА_4
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Кондора Р. Ю., Готри Т. Ю., та касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на додаткову постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року у тому самому складі суду,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТ-КРЕДО" (далі - ТОВ "ФК "ІНВЕСТ-КРЕДО"), Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська І. В., ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору факторингу, договору цесії, договору відступлення права вимоги за іпотечними договорами.
Позовна заява мотивована тим, що вона є поручителем за: генеральним договором на здійснення кредитних операцій від 10 серпня 2006 року № 65 та договором невідновлювальної кредитної лінії від 15 травня 2007 року № 26, укладеними між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку (далі - АКБСР) "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_4
05 жовтня 2017 року на її адресу надійшла вимога від ОСОБА_2 про усунення порушення зобов`язання, до якої були долучені копії договорів про перехід до нього права вимоги за кредитним зобов`язанням перед банком. За цією вимогою просив погасити прострочену заборгованість за договорами кредиту у сумі 440 064,4 доларів США, а в інакшому випадку буде змушений задовольнити свої вимоги за договорами кредиту, шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно у спосіб, передбачений укладеними договорами іпотеки згідно із Законом України "Про іпотеку".
Позивач посилалася на інформаційний лист Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 29 січня 2016 року № 3/28/1172 з питань посвідчення договорів відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, за яким було звернуто увагу завідувачів Київських державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів Київського нотаріального округу, що при відступленні прав вимоги зобов`язання не припиняється, не змінюється - залишається одним і тим самим, а відбувається тільки заміна особи на стороні кредитодавця. Відповідна заміна відбувається і в іпотечному договорі - новий кредитодавець стає іпотекодержателем.
При передачі банком права вимоги за кредитним зобов`язанням іншій фінансовій установі нотаріус посвідчує договір відступлення права вимоги за іпотечним договором. Але, нотаріус не має правових підстав для посвідчення договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором на користь фізичної особи, оскільки стаття 1054 ЦК України не передбачає фізичну особу на стороні кредитодавця у кредитних відносинах. Отже, ні фізична особа, ні юридична особа, якщо вона не є банком або іншою фінансовою установою, не можуть бути іпотекодержателями за договором іпотеки, який забезпечує виконання зобов`язання за кредитним договором. Дані договори є удаваними та фіктивними.
Також посилалася на фальсифікацію та підробку її підписів на договорі поруки від 04 лютого 2009 року № 65/2, який не є предметом розгляду у цій справі, та нікчемність цього договору, внаслідок чого вважала, що вона не відповідає солідарно за невиконання позичальником ОСОБА_4 зобов`язань за генеральним договором від 10 серпня 2006 року № 65.
Вказувала на невідповідність кредитних договорів, договорів іпотеки та договорів поруки Закону України "Про захист прав споживачів" в частині: письмового повідомлення та погодження всіх дій, відсутність графіку погашення платежів.
Зазначала про припинення договорів іпотеки та поруки відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України.
Вказувала на змову, рейдерство та шахрайство ПАТ "Укрсоцбанк", ТОВ "ФК "ІНВЕСТ-КРЕДО", ОСОБА_4 та ОСОБА_2, що, на її думку, має наслідком недійсність правочинів, внаслідок недотримання відповідачами вимог частин першої-третьої, п`ятої, шостої статті 210 ЦК України.
Крім того, посилалася на відсутність у ОСОБА_2 статусу фінансової установи та ліцензії на здійснення факторингових операцій та неможливість укладення ТОВ "ФК "ІНВЕСТ-КРЕДО" з ним договору відступлення права грошової вимоги.
Ураховуючи наведене, з урахуванням уточнень, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним:
- договір факторингу від 29 вересня 2017 року про відступлення права вимоги за генеральним договором на здійснення кредитних операцій від 10 серпня 2006 року № 65 та договором невідновлювальної кредитної лінії від 25 травня 2007 року № 26, додатковою угодою від 13 лютого 2007 року № 2 до генерального договору на здійснення кредитних операцій від 10 серпня 2006 року № 65, укладений між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "ФК "ІНВЕСТ-КРЕДО";
- договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 15 травня 2007 року № 26 за реєстровим номером 992, іпотечним договором від 10 серпня 2006 року за реєстровим номером 3764, укладений між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "ФК "ІНВЕСТ-КРЕДО", та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І. В. 29 вересня 2017 року, зареєстрований у реєстрі за № 1450;
- договір від 29 вересня 2017 року про відступлення права вимоги за генеральним договором на здійснення кредитних операцій від 10 серпня 2006 року № 65 та договором невідновлювальної кредитної лінії від 25 травня 2007 року № 26, додатковою угодою від 13 лютого 2007 року № 2 до генерального договору на здійснення кредитних операцій від 10 серпня 2006 року № 65, укладений між ТОВ "ФК "ІНВЕСТ-КРЕДО" і ОСОБА_2 ;
- договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 15 травня 2007 року № 26 за реєстровим номером 992, іпотечним договором від 10 серпня 2006 року за реєстровим номером 3764, укладений між ТОВ "ФК "ІНВЕСТ-КРЕДО" і ОСОБА_2, та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І. В. 29 вересня 2017 року, зареєстрований у реєстрі за № 1451.
У жовтні 2018 року ОСОБА_3, як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, звернувся до суду з позовом до ПАТ "Укрсоцбанк", ТОВ "ФК "ІНВЕСТ-КРЕДО", ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська І. В., про визнання недійсним та скасування договору факторингу, договору цесії, договору відступлення права вимоги за іпотечними договорами.
Позовна заява мотивована тим, що за наведеним вище договором факторингу від 29 вересня 2017 року сторонами не здійснено оплати, а договір цесії від 29 вересня 2017 року за своєю правовою природою є договором факторингу, тому не міг бути укладений із фізичною особою - ОСОБА_2 .
Ураховуючи наведене, з урахуванням уточнень, ОСОБА_3 просив суд:
- визнати недійсним та скасувати договір факторингу від 29 вересня 2017 року про відступлення права вимоги за генеральним договором на здійснення кредитних операцій від 10 серпня 2006 року № 65 та договором невідновлювальної кредитної лінії від 25 травня 2007 року № 26, додатковою угодою від 13 лютого 2007 року № 2 до генерального договору на здійснення кредитних операцій від 10 серпня 2006 року № 65;
- визнати недійсним та скасувати договір цесії від 29 вересня 2017 року про відступлення права вимоги за генеральним договором на здійснення кредитних операцій від 10 серпня 2006 року № 65 та договором невідновлювальної кредитної лінії від 25 травня 2007 року № 26, додатковою угодою від 13 лютого 2007 року № 2 до генерального договору на здійснення кредитних операцій від 10 серпня 2006 року № 65.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2019 року прийнято до розгляду позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3, та об`єднано її в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 .
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_3, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до ПАТ "Укрсоцбанк", ТОВ "ФК "ІНВЕСТ-КРЕДО", ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська І. В., у частині визнання недійсним та скасування договору про відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 15 травня 2007 року № 26, реєстровий № 992 та від 10 серпня 2006 року № 65/1, реєстровий № 3764 залишено без розгляду.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 лютого 2020 року замінено відповідача ПАТ "Укрсоцбанк" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк").
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 вересня 2020 року провадження у справі щодо третьої особи - ОСОБА_6 закрито на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2020 року у складі судді Дергачової Н. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3, задоволено частково.
Визнано недійсним договір від 29 вересня 2017 року про відступлення прав вимоги за договором невідновлювальної кредитної лінії від 15 травня 2007 року № 26, генеральним договором від 10 серпня 2006 року № 65, додатковою угодою від 10 серпня 2006 року № 1 до генерального договору від 10 серпня 2006 року № 65 та додатковою угодою від 13 лютого 2007 року № 2 до генерального договору від 10 серпня 2006 року № 65, укладений між ТОВ "ФК "ІНВЕСТ-КРЕДО" та ОСОБА_2 .
Визнано недійсним договір передачі прав за іпотечним договором від 15 травня 2007 року № 26, реєстровий № 992, іпотечним договором від 15 травня 2007 року № 26/1, реєстровий № 995, іпотечним договором від 10 серпня 2006 року № 65, реєстровий № 3751 та іпотечним договором від 10 серпня 2006 року № 65/1, реєстровий № 3764, укладений між ТОВ "ФК "ІНВЕСТ-КРЕДО" та ОСОБА_2, посвідчений 29 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І. В. за реєстровим № 1451.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюваний договір від 29 вересня 2017 року про відступлення прав вимоги за договором невідновлювальної кредитної лінії від 15 травня 2007 року № 26, генеральним договором від 10 серпня 2006 року № 65, додатковою угодою від 10 серпня 2006 року № 1 до генерального договору від 10 серпня 2006 року № 65 та додатковою угодою від 13 лютого 2007 року № 2 до генерального договору від 10 серпня 2006 року № 65, укладений між ТОВ "ФК "ІНВЕСТ-КРЕДО" та ОСОБА_2 за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву як договір про відступлення права вимоги) є договором факторингу. Цесія (уступка права вимоги) є одним з обов`язкових елементів відносин факторингу. Проте сама по собі назва оспорюваного у даній справі договору не змінює його правової природи. Тому, він не міг бути укладений з фізичною особою, що відповідає практиці Верховного Суду.
Оскільки вказаний договір від 29 вересня 2017 року про відступлення прав вимоги суперечить приписам цивільного законодавства України щодо суб`єктного складу договору факторингу, що є підставою для визнання його недійсним, а за договором від 29 вересня 2017 року передачі прав за іпотечним договором від 15 травня 2007 року № 26, реєстровий № 992, іпотечним договором від 15 травня 2007 року № 26/1, реєстровий № 995, іпотечним договором від 10 серпня 2006 року № 65, реєстровий № 3751 та іпотечним договором від 10 серпня 2006 року № 65/1, реєстровий № 3764, укладений між ТОВ "ФК "ІНВЕСТ-КРЕДО" та ОСОБА_2, посвідчений 29 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І. В. за реєстровим № 1451, укладеним між ТОВ "ФК "ІНВЕСТ-КРЕДО" та ОСОБА_2, були передані майнові права за іпотечними договорами, укладеними в забезпечення виконання зобов`язань за основними договорами, право вимоги за якими було передано за договором, який визнається судом недійсним, тому, цей договір також є недійсним в силу вимог Закону України "Про іпотеку", які не допускають такої конструкції, коли суб`єктом права вимоги за основним договором буде один суб`єкт, який набув право вимоги внаслідок відступлення - ТОВ "ФК "ІНВЕСТ-КРЕДО", а іпотекодержателем інший суб`єкт - ОСОБА_2, адже призначенням іпотеки є забезпечення основного зобов`язання.
Решта оспорюваних договорів відповідають вимогам закону щодо форми, суб`єктного складу, тощо, тому немає підстав для визнання їх недійними.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 20 жовтня 2020 року в частині визнання недійсними договорів від 29 вересня 2017 року про відступлення прав вимоги за договором невідновлювальної кредитної лінії від 15 травня 2007 року № 26, генеральним договором від 10 серпня 2006 року № 65, додатковою угодою від 10 серпня 2006 року № 1 до генерального договору від 10 серпня 2006 року № 65 та додатковою угодою від 13 лютого 2007 року № 2 до генерального договору від 10 серпня 2006 року № 65, укладений між ТОВ "ФК "ІНВЕСТ-КРЕДО" та ОСОБА_2 ; в частині визнання недійсним договору передачі прав за іпотечним договором від 15 травня 2007 року № 26, реєстровий № 992, іпотечним договором від 15 травня 2007 року № 26/1, реєстровий № 995, іпотечним договором від 10 серпня 2006 року № 65, реєстровий № 3751 та іпотечним договором від 10 серпня 2006 року № 65/1, реєстровий № 3764, укладений між ТОВ "ФК "ІНВЕСТ-КРЕДО" та ОСОБА_2, посвідчений 29 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І. В. за реєстровим № 1451 та в частині стягнення судових із ОСОБА_2 судового збору та витрат на правову допомогу у розмірі 35 000 грн скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3, відмовлено.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що за первісним договором факторингу сторонами були ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "ФК "ІНВЕСТ-КРЕДО", яка має ліцензію фінансової установи з правом проведення факторингових операцій і остання 29 вересня 2017 року сплатила на рахунок ПАТ "Укрсоцбанк" 2 652 109,4 грн, як оплату за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу від 29 вересня 2017 року. Висновок суду першої інстанції, що внаслідок фінансування ОСОБА_2 отримав майнову вигоду на суму 11 670 994,62 грн є помилковим і укладений договір про відступлення права вимоги не відноситься за своєю природою до договору факторингу.
При задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором від 29 вересня 2017 року про відступлення прав вимоги за договором невідновлювальної кредитної лінії від 15 травня 2007 року № 26, генеральним договором від 10 серпня 2006 року № 65, додатковою угодою від 10 серпня 2006 року № 1 до генерального договору від 10 серпня 2006 року № 65 та додатковою угодою від 13 лютого 2007 року № 2 до генерального договору від 10 серпня 2006 року № 65, укладеними між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_4, останній дані правочини не оскаржував, так як внаслідок заміни кредитора відбувається лише заміна особи, а суть зобов`язань визначених кредитними та іпотечними договорами і судовими рішеннями при цьому не змінюється.
Щодо визнання недійсним договору передачі прав за іпотечним договором від 15 травня 2007 року № 26, реєстровий № 992, іпотечним договором від 15 травня 2007 року № 26/1, реєстровий № 995, іпотечним договором від 10 серпня 2006 року № 65, реєстровий № 3751 та іпотечним договором від 10 серпня 2006 року № 65/1, реєстровий № 3764, укладеного між ТОВ "ФК "ІНВЕСТ-КРЕДО" та ОСОБА_2, посвідченого 29 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Малаховською І. В. за реєстровим № 1451, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не є належними позивачами за цими вимогами, оскільки не є сторонами вказаних іпотечних договорів.
Посилання ОСОБА_1 на фіктивність спірних договорів апеляційний суд вважав недоведеним, оскільки при укладенні правочину між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "ФК "ІНВЕСТ-КРЕДО" волевиявлення сторін було вільне, проведена оплата, яка спрямована на настання певних юридичних доказів, з якими закон пов`язує правові наслідки, а саме укладення наступних договорів.
Додатковою постановою Закарпатського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року заяву ОСОБА_7 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 по 10 000 грн з кожного за надання правничої допомоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 та її адвокат Биркович О. І., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просять додаткову постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року скасувати.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 та її адвоката Бирковича О. І. мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, не звернувши уваги, що вони стосуються господарського судочинства та мають інший суб`єктний склад правочинів.
Суд апеляційної інстанції помилково не врахував, що спірний договір факторингу було укладено з фізичною особою, що заборонено законом, адже такий тип договору може укладатися тільки з фінансовою установою, а передача права вимоги за кредитним договором до фізичної особи є порушенням статей 512 та 1054 ЦК України.
Вказують на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, втручання в автоматичний розподіл справи в апеляційному суді й незаконну, на їх думку, заміну судді Мацунича М. В. на Кондора Р. Ю., порушення порядку розгляду і вирішення поданих заяв про відвід колегії суддів.
Зазначають, що жодних даних про те, що ТОВ "ФК "ІНВЕСТ-КРЕДО" станом на 29 вересня 2017 року було включене до державного реєстру фінансових установ не надано.
Суди не надали належної оцінки доказам у справі, зокрема доказам оплати за договором факторингу, якої, на думку заявників, здійснено не було. А також доводам щодо фіктивності оспорюваних договорів, які були вчинені виключно з метою позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 нерухомого майна.
Також судами не було враховано, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стали потерпілими від кримінальних дій відповідачів, про що було зареєстровано відповідне кримінальне провадження.
Касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мотивована тим, що ОСОБА_2 не надав суду належних та допустимих доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, а колегія суддів, яка ухвалила оскаржуване судове рішення, була упередженою.
Крім того, наводить доводи щодо суті спору та кримінального провадження щодо ОСОБА_2 .
Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги
У травні та липні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Шпуганич В. П., подав до Верховного Суду відзиви на касаційні скарги, в яких вказує, що їх доводи є безпідставними, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому просить залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
У січні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Шпуганич В. П. також подав додаткові пояснення у справі.
Ураховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 41-43 постанови від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20), у пунктах 20-22 постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22), колегія суддів залишає без розгляду подані заявником додаткові пояснення у справі, оскільки такі подані до Верховного Суду з порушенням норм ЦПК України.
Крім того, у січні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Шпуганич В. П., подав клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та її представника - адвоката Бирковича О. І., на постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на додаткову постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року.
12 жовтня 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2022 року справу призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2022 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 206/4841/20 за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестстандарт", приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Рички Юлії Олександрівни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Немм Олени Володимирівни, ОСОБА_11, ОСОБА_12, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Гугель Світлана Юріївна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання недійсним та скасування договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором, визнання недійсним та скасування договору відступлення прав вимоги за кредитним договором, визнання незаконним та скасування рішення нотаріуса щодо реєстрації права власності за договором іпотеки, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна із чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_8 і ОСОБА_9, подану представником ОСОБА_13, на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року (провадження № № 14-55цс22).
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2024 року касаційне провадження у справі поновлено на підставі частини першої статті 254 ЦПК України
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29 вересня 2017 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "ФК "ІНВЕСТ-КРЕДО" були укладені договори, за якими було відступлено право вимоги за договором невідновлювальної кредитної лінії від 15 травня 2007 року № 26, генеральним договором від 10 серпня 2006 року № 65, додатковою угодою від 13 лютого 2007 року № 2 до генерального договору та за іпотечними договорами від 15 травня 2007 року № 26 за реєстровим номером 992, іпотечним договором від 10 серпня 2006 року за реєстровим номером 3764, що укладені між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого в подальшому стало ПАТ "Укрсоцбанк") та ОСОБА_4
29 вересня 2017 року між ТОВ "ФК "ІНВЕСТ-КРЕДО" та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення прав вимоги за договором невідновлювальної кредитної лінії від 15 травня 2007 року № 26, генеральним договором від 10 серпня 2006 року № 65, додатковою угодою від 13 лютого 2007 року № 2 до генерального договору.
За умовами вказаного правочину до ОСОБА_2 перейшло право вимоги за кредитними договорами, виконання яких забезпечує іпотека нерухомого майна у АДРЕСА_1, а саме будівлю, станцію технічного обслуговування, авто мийку, магазин, загальною площею 905,8 кв. м та земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:17:003:0071.
29 вересня 2017 в м. Києві між ТОВ "ФК "ІНВЕСТ-КРЕДО" та ОСОБА_2 укладено договір передачу прав за іпотечним договором, за умовами якого до нового кредитора перейшло право вимоги за іпотечними договорами від 15 травня 2007 року № 26 та додатковими угодами до нього.
Договір відступлення прав за іпотечними договорами посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І. В. за № 1451.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 06 квітня 2016 року у справі № 308/2284/13-ц стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за генеральним договором від 10 серпня 2006 року № 65 у розмірі 139 180,12 доларів США, з яких: 134 822,81 долари США - прострочена заборгованість по кредиту; 3 981, 28 долар США - прострочена заборгованість по відсотках; 376,03 доларів США - нараховані відсотки.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 10 листопада 2016 року у справі № 308/3035/13-ц стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Укрсоцбанк", заборгованість по кредитному договору від 15 травня 2007 року № 26 станом на 11 лютого 2013 року, у сумі 139 533,18 доларів США, з яких: прострочена заборгованість по відсотках в розмірі 2 926,96 доларів США, прострочена заборгованість по кредиту в розмірі 13 598,97 доларів США, нараховані відсотки в розмірі 615,95 доларів США, строкова заборгованість по кредиту у розмірі 122 391,30 доларів США та витрати зі сплати судового збору в сумі 3 441 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження постанови Закарпатського апеляційного суду від 22 листопада 2021 рокуОСОБА_1 та її представник - адвокат Биркович О. І., вказують неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 серпня 2018 року у справі № 909/968/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, від 07 листопада 2018 року у справі № 809/595/18, від 30 січня 2020 року у справі № 695/743/17 (провадження № 14-593цс19), від 22 квітня 2021 року у справі № 908/974/19 та постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 522/24450/14 (провадження № 61-38762св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 761/20611/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також підставою касаційного оскарження судового рішення заявник вказує неправильне застосування апеляційним судом норм права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).