ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/4111/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
прокуратури - Круш Т. О.,
відповідача - Гелемей Ю. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 (судді: Кравчук Н. М. - головуючий, Кордюк Г. Т., Плотніцький Б. Д.) та рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2022 (суддя Запотічняк О. Д.)
у справі за позовом Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лазурит - 007"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства "Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр"
про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. 30.12.2021 керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації (далі - Львівська облдержадміністрація) подав до Господарського суду Львівської області позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лазурит - 007" (далі - ТОВ "Лазурит - 007"), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства "Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр" (далі - ДП "Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр"), залученої згідно з ухвалою суду від 15.03.2022, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 1,1248 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0066, шляхом її повернення Львівській облдержадміністрації з приватної власності ТОВ "Лазурит - 007".
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю вибуття спірної земельної ділянки лісового фонду (землі з обмеженим оборотом) із державної власності, оскільки така земельна ділянка не була вилучена Кабінетом Міністрів України як компетентним на той час (до 27.05.2021) державним органом з постійного користування ДП "Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр". Оскільки зайняття відповідачем спірної земельної ділянки не пов`язане з позбавленням держави володіння землею з обмеженим оборотом, прокурор просив зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні цією земельною ділянкою шляхом її повернення на користь держави в особі Львівської облдержадміністрації, до повноважень якої наразі належить розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення.
1.3. У відзиві на позов ТОВ "Лазурит - 007" заперечило проти його задоволення, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, посилаючись, зокрема, на те, що Львівська облдержадміністрація є неналежним позивачем, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться в межах смт Брюховичі і повноваженнями щодо розпорядження нею була наділена Брюховицька селищна рада; з позовом про витребування у відповідача спірної земельної ділянки прокурор звертався до суду ще в 2012 році та йому було відмовлено у задоволенні позову, що підтверджується судовими рішеннями у справі № 5015/3541/12; відповідач набув право власності на земельну ділянку на підставі договорів купівлі-продажу з одночасним поділом земельної ділянки в натурі, укладених із Товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" (далі - ТОВ "Новобуддизайн"), яке, у свою чергу, набуло право власності на земельну ділянку за судовим рішенням; згідно з правовою позицією Верховного Суду позбавлення відповідача власності, набутої за договором, укладеним з особою, якою майно набуто на підставі судового рішення, є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та втручанням держави у право власника на мирне володіння його майном.
1.4. ТОВ "Лазурит - 007" також подало до суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, акцентуючи увагу на тому, що прокурор у справі № 5015/3541/12 заявляв вимоги, зокрема, про зобов`язання ТОВ "Лазурит - 007" повернути земельну ділянку у розпорядження держави, у задоволенні якої було відмовлено. У справі № 914/4111/21 знову використано негаторний позов, а саме заявлено вимогу про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом їх повернення. Відповідач зазначав, що такі дії прокурора свідчать про спробу переглянути рішення у справі № 5015/3541/12 поза порядком, визначеним законодавством.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.05.2022 відмовлено у задоволенні клопотань ТОВ "Лазурит - 007" про закриття провадження у справі.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.12.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023, у задоволенні позову відмовлено.
2.2. Суди зазначили, що як вбачається з позовної заяви, прокурор просить суд усунути перешкоди у здійсненні Львівською облдержадміністрацією права розпорядження та користування земельною ділянкою площею 1,1248 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0066, шляхом її повернення на користь держави в особі Львівської облдержадміністрації з приватної власності ТОВ "Лазурит-007".
Судами попередніх інстанцій було взято до уваги останню позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, щодо критеріїв розмежування негаторного та віндикаційного способів захисту прав, та зроблено висновок, що належним способом захисту порушеного права у цьому спорі є саме віндикаційний позов, у той час, як прокурор звернувся до суду із негаторним позовом, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Крім того суд апеляційної інстанції зазначив, що за результатами розгляду справи № 5015/3541/12 Львівський апеляційний господарський суд та суд касаційної інстанції визнали обґрунтованою обставину про те, що ТОВ "Лазурит-007" є добросовісним набувачем частини спірної земельної ділянки, яку придбало у ТОВ "Новобуддзайн" за відплатним договором купівлі-продажу земельної ділянки від 26.12.2008, і йому не було відомо та не могло бути відомо, що відчужував не має права продавати відповідне майно.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 та рішенням Господарського суду Львівської області від 23.12.2022, прокурор у касаційній скарзі просить їх скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункти 1, 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на порушення судами норм матеріального та процесуального права, неврахування судами правових висновків, викладених Верховним Судом у подібних правовідносинах, а також необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у наведених у касаційній скарзі постановах.
3.1.1. Так, обґрунтовуючи касаційну скаргу щодо оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, прокурор зазначає про застосування судами норм права, а саме: частини 1 статті 15, статей 16, 328, 330, 373, 387, 391 та 658 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 152 Земельного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справах № 911/3311/17, № 911/3574/17, 911/3897/17, від 03.09.2020 у справі № 911/3449/17, від 12.05.2022 у справі № 372/4154/18, від 08.06.2022 у справі № 307/3155/19, від 22.06.2022 у справі № 367/4140/16, від 07.09.2022 у справі № 697/2434/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 367/4128/16-ц, а також висновку щодо застосування норми частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, викладеного в постанові Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 925/1152/21.
У касаційній скарзі прокурор зазначає, що суди дійшли висновку про неправильно обраний прокурором спосіб захисту порушеного права (заявлено позов про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом їх повернення (негаторний позов), а, на думку судів, ефективним способом захисту порушених прав держави у цьому випадку, є витребування земельної ділянки (віндикаційний позов), що стало підставою для відмови у задоволенні позову прокурора. Проте прокурор зазначає, що зайняття спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення з порушенням норм Земельного кодексу України треба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу, допоки триватиме порушення прав законного володільця земельної ділянки.
У цій категорії справ задоволення порушеного права має бути захищено у спосіб не шляхом витребування спірної земельної ділянки на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України, а на підставі статті 391 цього Кодексу та частини 2 статті 152 Земельного кодексу України шляхом пред`явлення позову про повернення земельної ділянки.
Прокурор у касаційній скарзі зазначив, що в оскаржуваному рішенні суд апеляційної інстанції вказав на те, що за результатами розгляду справи № 5015/4582/12 суди визнали обґрунтованою обставину про те, що ТОВ "Лазурит-007" є добросовісним набувачем частини спірної земельної ділянки, яку придбало в ТОВ "Новобуддизайн" за відплатним договором купівлі-продажу і йому не було відомо та не могло бути відомо, що відчужувач не мав право продавати її. А тому, з врахуванням принципу правової визначеності, таке судове рішення не може бути поставлене під сумнів.
Водночас, прокурор зазначив, що особа не може набути статусу добросовісного володільця земельної ділянки у складі земель з особливим правовим режимом без належного дозволу уповноваженого на те органу, оскільки в силу зовнішніх, об`єктивних обставин, явних і видимих природних ознак земельної ділянки така особа, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про це, зважаючи на презумпцію знання закону, а тому прокурор вважає, що ТОВ "Лазурит-007" не могло набути статусу добросовісного володільця, оскільки відсутній дозвіл уповноваженого на те органу.
3.1.2. Прокурор також зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 359/3373/16-ц (постанова від 23.11.2021), № 368/1158/16-ц (постанова від 30.05.2018), № 369/6892/15-ц (постанова від 22.05.2018) та № 488/5027/14-Ц (постанова від 07.11.2018), вказуючи на те, що впродовж 2022 року після винесення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, Верховним Судом приймалися інші рішення у подібних правовідносинах, які є відмінними від позиції Великої Палати Верховного Суду та протилежними.
Так, у постановах від 16.02.2022 у справі № 363/669/17, від 12.05.2022 у справі № 372/4154/18, від 08.06.2022 у справі № 307/3155/19, від 22.06.2022 у справі № 367/4140/16, від 07.09.2022 у справі № 697/2434/16-ц), від 21.09.2022 у справі № 367/4128/16-ц Верховний Суд зазначив про те, що у цій категорії справ задоволення порушеного права має бути захищено у спосіб не шляхом витребування спірної земельної ділянки на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України, а на підставі статті 391 цього Кодексу та частини 2 статті 152 Земельного кодексу України шляхом пред`явлення позову про повернення земельної ділянки.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу, ТОВ "Лазурит-007", заперечуючи проти її задоволення, вказує на безпідставність та недоведеність доводів скаржника, та правильність висновків судів з підстав, наведених у відзиві.
4. Розгляд касаційних скарг і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ "Лазурит-007" є власником земельної ділянки кадастровий номер 4610166300:04:003:0066, площею 1,1248 га, що розташована в смт Брюховичі, вул. Ряснянська, Львівської області, цільове призначення земельної ділянки - будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2008, укладеного між ТОВ "Новобуддизайн" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець 1), ТОВ "Самгородок" (покупець 2), ТОВ "Лазурит-007" (покупець 3), та державного акта на право власності на земельну ділянку від 27.01.2009.
Суди установили, що ТОВ "Лазурит-007" набуло право власності на вказану земельну ділянку за таких обставин.
25.03.2004 Брюховицькою селищною радою прийнято рішення № 271 "Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, яку пропонувалось надати Приватному підприємству "Буддизайн" в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру в районі вулиці Ряснянської", яким надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, площею 9 га, яку пропонується надати Приватному підприємству "Буддизайн" (далі - ПП "Буддизайн") в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру в районі вулиць Незалежності України - Ряснянської, яка надається з земель запасу селища.
01.04.2004 Брюховицькою селищною радою прийнято рішення № 280 "Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, яку пропонувалось надати ТОВ "Новобуддизайн" в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру в районі вулиці Ряснянської", яким надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 8,86 га, яку пропонувалось надати ТОВ "Новобуддизайн" в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру в районі вулиці Ряснянської, яка надається з земель запасу селища.
Рішенням Брюховицької селищної ради від 24.06.2004 № 318 затверджено проект відведення земельної ділянки площею 8,9965 га для будівництва дошкільного спортивного-навчального центру з об`єктами громадсько-житлового призначення в районі вулиць Незалежності України - Ряснянської в смт Брюховичі, з яких 5,036 га під громадсько-житлове будівництво 3,9605 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру. Надано вказану земельну ділянку ПП "Буддизайн" в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність).
Рішенням Брюховицької селищної ради від 01.07.2004 № 328 затверджено проект відведення земельної ділянки в смт. Брюховичі на вул. Ряснянській, площею 8,8643 га, з яких 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру та надано в оренду ТОВ "Новобуддизайн" терміном на 10 років (з правом викупу у власність).
Рішенням Мукачівського районного суду Закарпатської області від 15.11.2004 у справі № 2-3327/04 зобов`язано Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж ТОВ "Новобуддизайн" земельної ділянки площею 8,8643 га, з яких 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру в смт Брюховичі в районі вулиці Ряснянської, яку орендує ТОВ "Новобуддизайн" для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру та укласти з ТОВ "Новобуддизайн" договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки. Судовим рішенням зобов`язано ТОВ "Новобуддизайн" сплатити вартість земельної ділянки, яка складала згідно з експертною оцінкою 2 646 740 грн.
Рішенням Брюховицької селищної ради від 23.10.2008 № 618 "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 у справі № 2-3327/04" вирішено продати ТОВ "Новобуддизайн" земельну ділянку площею 8.8643 га, з яких 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру в смт Брюховичі. Затверджено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 8,8643 га в районі вул. Ряснянської в смт Брюховичі, яка підлягає продажу у власність ТОВ "Новобуддизайн". Зобов`язано ТОВ "Новобуддизайн" укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки до 01.09.2009.
Рішенням Брюховицької селищної ради від 23.10.2008 № 619 "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року у справі № 2-3326/04" вирішено продати ПП "Буддизайн" земельну ділянку площею 8,9965 га, з яких 5,036 га під громадсько-житлове будівництво та 3,9605 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру, в смт Брюховичі в районі вул. Ряснянська - Незалежності України. Затверджено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 8, 9965 га в районі вул. Ряснянської - Незалежності України в смт Брюховичі, яка підлягає продажу у власність ПП "Буддизайн". Зобов`язано ПП "Буддизайн" укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки до 01.09.2009.
26.12.2008 між ТОВ "Новобуддизайн" (продавець) та ОСОБА_1, Товариством з обмеженою відповідальністю "Самгородок" ТОВ "Лазурит-007" (покупці) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки стосовно земельної ділянки кадастровий номер 4610166300:04:003:1606, загальною площею 6,3611 га, яку поділено на три частини.
Суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ "Лазурит-007" отримало у власність земельну ділянку площею 1,1248 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку.
4.3. Суди також установили, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 у справі № 2-38/2005, яке набрало законної сили, за позовом прокурора Львівської області скасовані рішення Брюховицької селищної ради № 245 та № 263 від 11.03.2004 та 18.03.2004, що були передумовою набуття ТОВ "Новобуддизайн" та ПП "Буддизайн" у власність земельних ділянок.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.02.2013 у справі № 5015/3541/12 частково задоволено позов прокурора Шевченківського району м. Львова, скасовано рішення Брюховицької селищної ради від 23.10.2008 № 618 "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 2-3327/04", визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 27.01.2009, виданий ТОВ "Лазурит-007", витребувано у ТОВ "Лазурит-007" земельну ділянку площею 1,1248 га, кадастровий номер № 4610166300:04:003:0066, та передано її у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України; провадження у справі в частині позовних вимог до ПП "Буддизайн" припинено, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2013 рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2013 у справі № 5015/3541/12 скасовано в частині задоволення позовних вимог, ухвалене нове рішення, яким відмовлено прокурору Шевченківського району м. Львова в задоволенні позовних вимог.
Постановою Вищого господарського суду України від 04.09.2013 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2013 залишено без змін.
У справі № 5015/3541/12 суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог установив, що спірна земельна ділянка, яка була відчужена Брюховицькою селищною радою на користь ТОВ "Новобуддизайн", знаходилася у межах смт Брюховичі, а розмежування земель державної і комунальної власності в межах смт Брюховичі не проводилося, отже, відповідно до пункту 3.4 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", підпункту "а" статті 12, статей 83, 122, 127, 128, пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України Брюховицька селищна рада мала усі необхідні повноваження щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою. Судами у справі № 5015/3541/12 також було встановлено, що ТОВ "Лазурит-007" є добросовісним набувачем частини спірної земельної ділянки, так як придбало земельну ділянку у ТОВ "Новобуддизайн" за відплатним договором купівлі-продажу земельної ділянки від 26.12.2008, і йому не було відомо та не могло бути відомо, що відчужувач не має права продавати відповідне майно.
4.4. Як свідчать матеріали справи, яка розглядається, предметом спору у ній є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Львівської облдержадміністрації, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 1,1248 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0066, шляхом її повернення Львівської облдержадміністрації з приватної власності ТОВ "Лазурит - 007".
4.5. Місцевий господарський суд у задоволенні цих вимог відмовив.
Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд урахував правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц щодо належного способу захисту та погодився з висновком місцевого господарського суду про обрання прокурором неналежного способу захисту в цій справі.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
4.6. Стаття 16 Цивільного кодексу України, як і інші закони, передбачає значну кількість способів захисту. Але це не означає, що позивач може зажадати та вимагати застосування судом їх усіх чи кількох із них одночасно, або застосування будь-якого способу захисту за своїм вибором. Кожен із способів захисту спрямований на досягнення певного правового результату, притаманного лише йому. Тому конкуренції способів захисту законодавчо не передбачено.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що зазвичай суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункти 5.5, 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, - це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).
При цьому зазвичай належний і ефективний спосіб захисту - саме той, який спрямований на саме ті правові наслідки, які захищають право.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21)).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).
Питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалося Великою Палатою Верховного Суду неодноразово. Так, у постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, зокрема в пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в пункті 89 цієї ж постанови вказано, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника.
У постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду розмежувала підходи до обрання способів захисту прав та інтересів держави або територіальної громади щодо земельних ділянок водного фонду та земельних ділянок лісового фонду.
Зокрема, на відміну від земельних ділянок водного фонду, володіння якими є неможливим в силу неможливості набуття права приватної власності на них, володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності.
Так, відповідно до частини 1 статті 8, частини 1 статті 9 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.
Згідно зі статтею 10 Лісового кодексу України ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.