ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/302/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Одесапродконтракт"
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 (головуючий суддя Щавинська Ю.М.)
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 (головуючий Колоколов С.І., судді: Разюк Г.П., Таран С.В.), ухвалені за наслідками розгляду скарги публічного акціонерного товариства "Одесапродконтракт" на дії заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції (далі - ДВС)
у справі № 916/302/16
за позовом Національного банку України (далі - НБУ)
до публічного акціонерного товариства "Одесапродконтракт" (далі - Товариство)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Імексбанк" (далі - Банк),
про звернення стягнення на нерухоме майно.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
НБУ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Банку (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), про звернення стягнення, у рахунок погашення заборгованості Банку перед НБУ за кредитним договором про рефінансування від 26.11.2009 № 29 (далі - Договір) у сумі 3 162 606 403,14 грн, яка складається із заборгованості по поверненню кредитних коштів у розмірі 3 092 825 995,46 грн, заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 68 754 093,14 грн, пені за простроченими процентами у розмірі 1 026 314,54 грн, на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 26.11.2009, за реєстровим номером 4127, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. (далі - Іпотечний договір), та належить Товариству, а саме нерухоме майно: цілісний майновий комплекс, за адресою: м. Одеса, 19 км Старокиївської дороги, будинок 34, реєстраційний номер 323875851101, що складається з будівель і споруд, перелік яких міститься у відповідній заяві, та всі невіддільні від вищезазначеного майна: поліпшення, складові частини, внутрішні системи, реконструкції, зміни та доробки, тощо. Визначення способу реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.07.2019 позовні вимоги задоволено.
На виконання вказаного рішення 29.08.2019 судом було видано відповідні накази.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2019 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 07.06.2022 рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 залишено без змін.
Товариство 22.06.2023 звернулось до суду із скаргою на дії ДВС, в якій просило:
- визнати неправомірними дії ДВС щодо винесення 13.06.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 постанови, якою заяву представника Товариства адвоката Щукіна О.С. від 02.06.2023 про відвід державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 було залишено без задоволення;
- визнати незаконною та скасувати постанову ДВС, винесену 13.06.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, якою заяву представника Товариства адвоката Щукіна О.С. від 02.06.2023 про відвід державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 було залишено без задоволення;
- зобов`язати ДВС повторно розглянути та задовольнити заяву представника Товариства адвоката Щукіна О.С. від 02.06.2023 про відвід державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Скарга обґрунтована тим, що:
- 24.10.2022 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владиславом Андрійовичем у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 була винесена постанова про відвід суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.12.2022 відповідні дії державного виконавця були визнані неправомірними, а вказані постанови незаконними.
- такі дії державного виконавця, які були визнані неправомірними у судовому порядку, свідчать про його упередженість при здійсненні виконавчих дій у виконавчому провадженні, що обумовлює обов`язковість відведення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 на підставі частини другої статті 23 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.07.2023, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2023, відмовлено у задоволенні скарги Товариства на неправомірні дії ДВС.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що:
- ні Законом України "Про виконавче провадження", ані жодним іншим актом обставина скасування у судовому порядку процесуального документу (у тому числі постанови), винесеного державним виконавцем під час виконання рішення, не зазначена як неминуча підстава для відводу відповідного державного виконавця у виконавчому провадженні. Інших підстав для відводу державного виконавця чи обставин, які свідчать про упередженість державного виконавця скаржником також не зазначено;
- у даному випадку, відповідно до приписів законодавства, дії ДВС можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня (підлягають адміністративному оскарженню), з урахуванням чого суд не може перебирати на себе повноваження державного виконавця (посадової особи органу державної виконавчої служби, та органу державної виконавчої служби в цілому) щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до їх компетенції.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги), посилаючись на підставу касаційного оскарження судових рішень, визначену абзацом другим частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, частини четвертої статті 5, статті 13, частини першої статті 18, частини третьої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" та порушення норм процесуального права, зокрема, статей 2, 5, 79, 86, 236 ГПК України, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу представника Товариства на дії ДВС.
ДВС подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
НБУ подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
Від Банку відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Ухвалюючи оскаржувані рішення суди виходили з того, що Закон України ?Про виконавче провадження? є спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
Відповідно до статті 1 Закону України ?Про виконавче провадження? виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 2 Закону ?Про виконавче провадження? виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності.
Статтею 3 Закону України ?Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів? передбачено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону ?Про виконавче провадження? виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України ?Про виконавче провадження? виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Судами встановлено, що 02.06.2023 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява представника Товариства про відвід державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича.