ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2024 року
м. Київ
справа № 712/2934/17
провадження № 51-5305 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції:
засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7,
захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 листопада 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 14 червня 2023 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12016251010006661 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Короткий зміст прийнятих судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 листопада 2021 року:
- ОСОБА_6 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК та ч. 5 ст. 74 КК звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності;
- ОСОБА_7 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, та призначено покарання у виді штрафу у виді 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК та ч. 5 ст. 74 КК звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14 червня 2023 року апеляційну скаргу зі змінами та доповненнями засудженого ОСОБА_6, а також апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишено без задоволення.
Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 листопада 2021 року стосовно ОСОБА_6 змінено, виключено з мотивувальної та резолютивної частини вироку посилання на призначення ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, та звільнення від відбування такого покарання на підставі п. 2 ч. ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Відповідно до вироку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винуватими та засуджено за те, що вони 18 липня 2016 року приблизно о 16:20, перебуваючи біля домоволодіння АДРЕСА_1, на ґрунті неприязних особистих стосунків, умисно заподіяли потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, та легкі тілесні ушкодження.
Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, а кримінальне провадження просить закрити.
Обґрунтовуючи свої вимоги, стверджує, що після скасування слідчим суддею постанови слідчого про зупинення досудового розслідування, до завершення якого залишалося чотири дні, такий строк був відновлений поза межами граничного строку. За таких обставин вважає, що подальші дії органу досудового розслідування про призначення групи слідчих, про продовження строку досудового розслідування, проведені поза межами строку досудового розслідування. А тому вказує, що обвинувальний акт у кримінальному проваджені був направлений поза межами строків досудового розслідування, що у розумінні положень п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального закону (далі - КПК) є підставою для закриття кримінального провадження.
Зазначає, що у матеріалах кримінального провадження визначені вимогами кримінального процесуального закону та у передбачуваній законом формі відсутні документи, які надають повноваження слідчому на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні. Вперше постанова про визначення слідчого у кримінальному провадженні була винесена лише 08 лютого 2017 року, тобто вже після закінчення строку досудового розслідування, а доручення та витяг з ЄРДР за своїм змістом та формою не можуть замінити постанову. Таким чином вважає, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні проведено неуповноваженим слідчим.
Крім того, зазначає, що долучені прокурором під час апеляційного розгляду доручення, які підтверджують повноваження слідчого на здійснення досудового розслідування, були наявні у сторони обвинувачення на стадії досудового розслідування та у порушення вимог ст. 290 КПК стороні захисту не відкривались. Однак суд апеляційної інстанції безпідставно долучив зазначені документи до матеріалів кримінального провадження, при цьому клопотання про визнання недопустимими доказами не розглянув.
При цьому суд апеляційної інстанції своїх висновків належним чином не мотивував, не навів вичерпних доводів щодо необґрунтованості апеляційної скарги, обмежившись перерахуванням доказів, покладених в основу вироку місцевого суду, та загальними формулюваннями про доведеність винуватості засуджених у вчиненні інкримінованих їм дій.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що судами допущено істотне порушення вимог кримінального закону та неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, надано неправильну правову оцінку обставинам, чим порушено його право на справедливий суд.
Зазначає, що у цьому кримінальному провадженні слідчий ОСОБА_12 керівником органу досудового розслідування в порядку належної процедури не призначався, як і не відсторонявся слідчий ОСОБА_13 вмотивованою постановою. До того ж єдина у матеріалах кримінального провадження постанова про визнання групи слідчих винесена після закінчення строків досудового розслідування, а попереднє доручення про визначення слідчого не містить всіх реквізитів, що і постанова, а також не містить підпису заступника керівника слідчого відділу ОСОБА_14, оскільки підписане іншою особою. Крім того, вказує, що відповідно до редакції п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК, яка діяла станом на 06 вересня 2016 року заступник начальника слідчого відділу не віднесено до керівника органу досудового розслідування.
Стверджує, що у порушення вимог кримінального процесуального закону обвинувальний акт складено і вручено поза межами строку досудового розслідування, визначеного положеннями ст. 219 КПК, а також неуповноваженою слідчою ОСОБА_15, яка призначена для проведення досудового розслідування також після закінчення строку досудового розслідування.
Вважає, що неодноразове прийняття прокурором рішення про виконання процедури, передбаченої ст. 290 КПК, починаючи з 26 грудня 2016 року без відповідного рішення про відновлення визнаного завершеним досудового розслідування, є підставою для визнання недопустимими доказаів, які зібрані починаючи з 26 грудня 2016 року по 10 березня 2017 року.
Зазначає, що долучені прокурором під час апеляційного розгляду доручення, які нібито підписані т.в.о. заступника начальника слідчого відділу ОСОБА_16, були наявні у сторони обвинувачення на стадії досудового розслідування, однак, у порушення вимог ст. 290 КПК, стороні захисту не відкривались.
Вказані обставини у їх сукупності не були належним чином перевірені судом апеляційної інстанції, чим істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону, та порушено конституційні права засуджених.
Від учасників судового провадження заперечень на вказані касаційні скарги не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їхні захисники ОСОБА_8 і ОСОБА_9 підтримали касаційні скарги, просили їх задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати, а кримінальне провадження закрити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційних скарг засуджених, просив вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Інші учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не надходило.
У то й же час потерпілий ОСОБА_11 подав до суду касаційної інстанції заяву, у якій просив проводити касаційний розгляд у його відсутність.
Мотиви суду
Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У касаційній скарзі засуджені вказують про незаконність вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, вважають, що такі рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства.
Зокрема, у своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 вказує про необхідність застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, та закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Як визначено п. 10. ч. 1 ст. 284 КПК, кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
Однак, наведені доводи засудженого не узгоджуються з правовим висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 11 вересня 2023 року у справі № 711/8244/18 (провадження № 51-769 кмо 22), відповідно до якого датою введення в дію положень, вказаних у пункті 4 § 2 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального Кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", у тому числі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, є 16 березня 2018 року.
Таким чином, п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК застосовується лише до кримінальних проваджень, відомості про які внесені до ЄРДР після введення в дію цього положення, тобто поширюється на кримінальні провадження, відомості про які внесені до ЄРДР з 16 березня 2018 року, і не поширюється на кримінальні провадження, відомості щодо яких внесені в ЄРДР до вказаної дати.
З матеріалів кримінального провадження, а також зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, внесені 20 серпня 2016 року до ЄРДР за № 12016251010006661, а тому положення п. 10. ч. 1 ст. 284 КПК у цьому кримінальному провадженні за будь-яких обставин не можуть бути застосовані.
Крім того, як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень засуджені у своїх касаційних скаргах звертають увагу на відсутність відповідних повноважень у слідчого ОСОБА_12 на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки доручення про призначення слідчого не містить всіх реквізитів, що і постанова, а також не містить підпису заступника керівника слідчого відділу ОСОБА_14, оскільки підписаний іншою особою. Зазначають, що долучені прокурором під час апеляційного розгляду доручення, які нібито підписані т.в.о. заступника начальника слідчого відділу ОСОБА_16, були наявні у сторони обвинувачення на стадії досудового розслідування, однак у порушення вимог ст. 290 КПК стороні захисту не відкривались.
Перевіряючи наведені доводи сторони захисту, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прийняття рішення саме у формі доручення, а не постанови, не свідчить про те, що досудове розслідування здійснювалося неуповноваженою особою, а отримані під час досудового розслідування докази, відповідно, є недопустимими.
На думку колегії суддів, зазначені висновки суду апеляційної інстанції є обґрунтованими, та такими, що не суперечать вимогам кримінального процесуального закону.
Водночас, такі висновки узгоджуються з усталеною судовою практикою, зокрема, з висновками, викладеними у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 серпня 2021 року у справі № 663/267/19 (провадження № 51-3344 км 20).