ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2024року
м. Київ
справа № 523/8446/22
провадження № 51-2669 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника ОСОБА_8 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2022 року та вирок Одеського апеляційного суду від 15 березня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022162490000594, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Нариманів Ташкентської області Республіки Узбекистан та жителя м. Одеси (внутрішньо переміщена особа), такого, що в силу ст. 89 КК України, судимостей немає,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Вирішено питання речових доказів у кримінальному провадженні.
Вироком Одеського апеляційного суду від 15 березня 2023 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено свій, яким останнього засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_9 визнано винуватим та засуджено за те, що він 17 липня 2022 року, приблизно о 21:40 год, будучи достовірно обізнаним, що на території України оголошено воєнний стан, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1, маючи намір направлений на заволодіння майном, проник через огорожу на територію вказаного домоволодіння та опинившись у дворі, таємно викрав майно належне потерпілій ОСОБА_10, на загальну суму 6100 грн.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджує, що судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження були порушені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки, на його думку, обов`язковому доказуванню підлягала кваліфікуюча ознака ст. 185 КК України "проникнення у сховище", у зв`язку з тим що засуджений заперечував фактичні обставини та кваліфікацію дій. Зазначає, що апеляційний суд на це порушення місцевого суду не звернув уваги та не дослідивши матеріалів кримінального провадження, скасував вирок в частині призначеного покарання та ухвалив свій.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення щодо нього з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджує, що судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження були порушені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки йому не були роз`ясненні наслідки такого розгляду. Зазначає, що апеляційний суд на це порушення місцевого суду не звернув уваги та не дослідивши матеріалів кримінального провадження, скасував вирок в частині призначеного покарання та ухвалив свій. Вважає, що його дії кваліфіковані невірно.
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали подані касаційні скарги. Вказували про істотні порушення кримінального процесуального закону судами попередніх інстанцій. Стверджували, що в діях засудженого відсутній склад кримінального правопорушення, за який його засуджено.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор під час касаційного розгляду вважала за необхідне касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Натомість, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Переглядаючи кримінальне провадження, зокрема, і за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6, в якій він оспорював правильність встановлення фактичних обставин, обґрунтовував невірну кваліфікацію за ч. 4 ст. 185 КК України, а також стверджував про відсутність взагалі в його діях складу зазначеного кримінального правопорушення, апеляційний суд в своєму рішенні навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям засуджених.
За встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
В основу вироку суд обґрунтовано поклав показання самого засудженого ОСОБА_6 про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення і визнання ним вини та щирого каяття. З огляду на це, сторони захисту і обвинувачення вважали це достатнім для розгляду кримінального провадження за положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК України.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, детально перевірив викладені в апеляційній скарзі засудженого ОСОБА_6 доводи, в тому числі і доводи, стосовно відсутності доказів на підтвердження наявності умислу саме на вчинення крадіжки з проникненням та складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, які є аналогічними, за своїм змістом, доводам касаційних скарг та обґрунтовано визнав їх безпідставними, із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення.
Колегія суддів вважає, що під час розгляду кримінального провадження, суди як першої так і апеляційної інстанцій в повній мірі дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у поданні доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Усі твердження щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неналежної оцінки доказів, які аналогічні доводам касаційних скарг, повністю перевірені апеляційним судом, на них надано вмотивовані відповіді, вирок суду відповідає вимогам статтям 370, 420 КПК України та суд касаційної інстанції погоджується з наведеними у ньому висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції і його відповідність вимогам ст. 374 КПК України.