ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2024 року
м. Київ
справа № 682/1509/22
провадження № 51-4760км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, та потерпілої ОСОБА_6 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 15 травня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022244000000682, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 119 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
До набрання вироком законної сили суд обрав ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши залишати місце проживання в нічний час.
У строк відбуття покарання ОСОБА_7 суд зарахував час тримання під вартою з 09 липня по 05 вересня 2022 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні обмеження волі.
Також суд частково задовольнив цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 та ухвалив стягнути на її користь із ОСОБА_7 170 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Крім того, суд вирішив долю речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 08 липня 2022 року близько 23:00, перебуваючи біля магазину "Продукти", що по вул. Миру, 154 у м. Славуті, під час конфлікту з ОСОБА_8, діючи недбало, не розрахувавши фізичної сили, не передбачаючи можливості настання шкоди для здоров`я потерпілого, хоча повинен був і міг передбачити це, завдав одного удару правим кулаком у ділянку підборіддя та ротової порожнини останнього, від чого потерпілий утратив рівновагу, впав на бетонну бруківку та, вдарившись потиличною частиною голови об її поверхню, отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом потиличної кістки, забоїв головного мозку, крововиливів під оболонки головного мозку, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 15 травня 2023 року залишив вирок місцевого суду без змін.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду на підставі невідповідності призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і його особі через м`якість та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування цих вимог прокурор зазначив, що апеляційний суд, відмовивши в задоволенні апеляційних скарг прокурора і потерпілої, у яких вони просили призначити ОСОБА_7 більш суворе покарання, не зважив на тяжкість і непоправність наслідків неправомірних дій останнього, а також на обставини заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому. Зокрема, прокурор наголосив, що під час конфлікту ОСОБА_7 завдав потерпілому не менше чотирьох ударів в обличчя і надалі, не зупинившись на цьому, заподіяв ще один сильний удар, внаслідок якого потерпілий впав та отримав смертельні тілесні ушкодження, а засуджений, не надавши йому жодної допомоги, покинув місце події. Вважає, що суд безпідставно визнав щире каяття обставиною, яка пом`якшує покарання. Також зазначає, що апеляційний суд не зважив на позицію потерпілої, яка наполягала саме на суворому покаранні. З огляду на викладене прокурор вважає, що призначене засудженому покарання в мінімальних межах санкції за вчинене ним кримінальне правопорушення за своїм видом і розміром є явно несправедливим унаслідок м`якості.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що призначене засудженому покарання у виді обмеження волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 119 КК України, не відповідає вимогам ст. 65 КК України, є неспівмірним із характером вчинених ним дій та несправедливим через м`якість. Зазначає, що суди не врахували даних про особу ОСОБА_7 і конкретних обставин кримінального провадження, зокрема перебігу конфлікту між її сином і засудженим, а також того, що останній не надав жодної допомоги потерпілому після заподіяння тілесних ушкоджень. Водночас потерпіла не погоджується з визнанням щирого каяття засудженого, його активного сприяння розкриттю злочину та часткового добровільного відшкодування шкоди обставинами, які пом`якшують покарання. З огляду на викладене ОСОБА_6 вважає, що засудженому повинно бути призначене покарання у виді позбавлення волі в максимальному розмірі, передбаченому за вчинене ним кримінальне правопорушення.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_7 і його захисник ОСОБА_9 подали письмові заперечення, у яких просили ухвалу апеляційного суду залишити без зміни як законну, а касаційні скарги прокурора і потерпілої - без задоволення як необґрунтовані.
Під час касаційного розгляду прокурор ОСОБА_5 зазначив, що не погоджується з доводами, наведеними в касаційних скаргах прокурора та потерпілої ОСОБА_6, про відсутність у цьому кримінальному провадженні обставин, що пом`якшують покарання, проте вважав обґрунтованою їхню позицію стосовно м`якості призначеного засудженому покарання.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 1 ст. 119 КК України в касаційних скаргах не оспорюються.
У касаційних скаргах прокурор і потерпіла фактично порушують питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями), внаслідок чого, на їхню думку, ОСОБА_7 призначено покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок м`якості.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) в кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду під час призначення покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України, тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.