ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2024 року
м. Київ
справа № 464/8/20
провадження № 51-5101 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7, на вирок Сихівського районного суду міста Львова від 06 грудня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 05 червня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12019140070003277 за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Сихівського районного суду м. Львова від 06 грудня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна. На підставі ст. 71 КК до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Апеляційного суду Львівської області від 25 червня 2009 року 6 місяців позбавлення волі та остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією всього майна.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу, процесуальних витрат та речових доказів.
За обставин, детально викладених у вироку, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на незаконне придбання, зберігання з метою збуту наркотичних засобів та психотропних речовин, ОСОБА_7, використовуючи програмне забезпечення "Telegram", яке було встановлено на мобільному телефоні, створив облікові записи та встановлював контакти з "телеграм-магазинами" та окремими особами, які причетні до незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, з метою подальшого незаконного збуту таких з метою отримання матеріальної вигоди.
Так, у невстановлений слідством час, але не пізніше 19 грудня 2019 року, ОСОБА_7, в системі обміну миттєвими повідомленнями "Telegram", використовуючи обліковий запис "_", якому присвоєно псевдонім ІНФОРМАЦІЯ_2, діючи в групі із невстановленими досудовим розслідуванням особами (матеріали щодо яких виділені в окреме провадження), які використовували обліковий запис " ОСОБА_8" із псевдонімом ІНФОРМАЦІЯ_3, обумовив план вчинення кримінального правопорушення. Згідно з визначеним учасниками групи планом, ОСОБА_7 отримував від невстановлених слідством осіб поштовим зв`язком наркотичні засоби та психотропні речовини, їх фасував, а у подальшому розповсюджував такі в різних частинах м. Львова, роблячи сховки. Після цього, ОСОБА_7 повинен був фотографувати такі сховки, а фотографії з координатами місцезнаходження наркотичних засобів та психотропних речовин надсилати у "Telegram" невстановленим слідством особам, які в свою чергу інформацію про місцезнаходження захованих ОСОБА_7 наркотичних засобів та психотропних речовин розповсюджували серед наркозалежних осіб за грошову винагороду. ОСОБА_7 за кожен окремий сховок повинен був отримати від невстановлених слідством осіб по 50 грн.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7, діючи за попередньою змовою групою осіб із невстановленими досудовим розслідуванням особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, згідно з обумовленим планом, 21 грудня 2019 року о 16:49, знаходячись у приміщенні відділення "Нової Пошти" № 38, що по вул. Зеленій, 89 у м. Львові, під вигаданими даними, представившись ОСОБА_10 отримав поштове відправлення від невстановлених слідством осіб, у якому містилися особливо небезпечний наркотичний засіб смола канабісу та психотропна речовина амфетамін у великих розмірах, тим самим їх незаконно придбавши з метою збуту.
Вказані наркотичні засоби та психотропні речовини ОСОБА_7 розфасував та зберігав при собі з метою подальшого збуту.
22 грудня 2019 року близько 22:30, ОСОБА_7, перебуваючи неподалік Львівської ТЕЦ-1, що між вулицями Козельницькою, Луганською, та Буйка у м. Львові, діючи за попередньою змовою групою осіб із невстановленими досудовим розслідуванням особами, зберігаючи при собі раніше незаконно придбані ним особливо небезпечний наркотичний засіб смолу канабісу та психотропну речовину амфетамін у великих розмірах з метою подальшого збуту, та намагаючись їх реалізувати шляхом здійснення сховків з їх подальшим фотографуванням та визначенням координат місцезнаходження, був зупинений працівниками поліції, якими у ОСОБА_7 було виявлено та вилучено сім обмотаних клейкою ізоляційною стрічкою зеленого кольору з наклейками зеленого кольору прозорих безбарвних полімерних пакетів із вмістом пресованої речовини темно-коричневого кольору неправильної геометричної форми, що є смолою канабісу, яка відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, загальною масою 4,2486 г; вісімнадцять обмотаних мотками клейкої ізоляційної стрічки чорного кольору прозорих безбарвних полімерних пакетів та два прозорих полімерних пакети, із вмістом порошкоподібної речовини білого та бежевого кольорів, у якій виявлено амфетамін, який відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено, загальною масою 4,3022 г, що є великими розмірами.
Львівський апеляційний суд своєю ухвалою від 05 червня 2023 року вирок Сихівського районного суду м. Львова від 06 грудня 2022 року стосовно ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК залишив без змін, апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_11 - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
На обґрунтування своєї позиції захисник зазначає, що винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому правопорушенні поза розумним сумнівом не доведена. ОСОБА_7 був затриманий уповноваженою особою в порядку ст. 208 КПК, проте в матеріалах провадження відсутній протокол затримання. Під виглядом огляду місця події, фактично було проведено особистий обшук засудженого, обшук його речей, проте підстави для цього були відсутні, а сам обшук, усупереч ст. 214 КПК, проведено до внесення відомостей до ЄРДР. Зазначає, що засуджений стверджував, що рюкзак йому не належить, а сам він на місці події перебував, щоб придбати наркотичні засоби для власного вживання. Вказує на порушення права ОСОБА_7 на захист, оскільки йому не були роз`яснені його процесуальні права. Протокол огляду місця події містить відомості щодо участі двох понятих в ході проведення цієї слідчої дії, проте вказані особи відсутні на відеозаписі. В протоколі огляду місця події відсутня інформація про упакування вилученого мобільного телефону, а також відсутні таблиці складені у ході проведення цієї слідчої дії. Усе це вказує на істотне порушення прав і законних інтересів засудженого, що є безумовною підставою для визнання протоколу огляду місця події недопустимим доказом, а відповідно до доктрини "плодів отруйного дерева" й похідних доказів, зокрема, висновку експерта та протоколу огляду мобільного телефону. Крім того, захисник зазначає, що окремі процесуальні документи містять суперечливу інформацію щодо місця затримання та місця події. Матеріали провадження не містять підтвердження законності отримання відеозаписів з нагрудних камер поліцейських та накладної ТОВ "Нова Пошта".
Апеляційний суд, усупереч положенням ст. 404 КПК, повторно не дослідив обставин справи та не задовольнив апеляційну скаргу сторони захисту. Судові рішення ухвалені з порушенням ст. 94 КПК, є невмотивованими та не відповідають приписам ст. 370 КПК.
Заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, просила залишити оскаржувані рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
У касаційній скарзі, за її змістом, захисник, окрім іншого, посилається на неповноту розгляду справи, не погоджуються з установленими фактичними обставинами кримінального провадження, тоді як їх перевірки в силу статей 433, 438 КПК до повноважень суду касаційної інстанції не віднесено. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Доводи захисника ОСОБА_6 про незаконність засудження ОСОБА_7 за вчинення інкримінованих злочинів аналогічні доводам його апеляційної скарги, які були перевірені в суді апеляційної інстанції та визнані необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Частина 2 ст. 17 КПК передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, які були досліджені в суді першої інстанції, можливо дійти висновку, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Як убачається з матеріалів справи, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину було зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі з`ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу.