ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2024 року
м. Київ
справа № 293/1108/17
провадження № 51-4436км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
потерпілої ОСОБА_6,
представника потерпілої ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 02 червня 2023 року та касаційну скаргу з доповненням потерпілої ОСОБА_6 на вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 20 липня 2022 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 02 червня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015060310000408, за обвинуваченням
ОСОБА_9,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України(далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 20 липня 2022 року ОСОБА_9 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, та виправдано у зв`язку з недоведеністю того, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
Вирішено питання, які стосуються: відшкодування процесуальних витрат; цивільного позову, речових доказів у кримінальному провадженні.
Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_9 у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та у складанні завідомо неправдивих документів за таких обставин.
ОСОБА_9, будучи директором КП "Черняхів-Добробут" та уповноваженим на складання протоколів про адміністративне правопорушення, 27 березня 2015 року на АДРЕСА_2, склав протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_6, відповідно до якого остання спалювала сміття на землях загального користування, чим порушила Правила благоустрою смт Черняхів. У зазначений протокол ОСОБА_9 вніс завідомо неправдиві відомості про те, що свідком правопорушення є ОСОБА_10 .
Крім цього, ОСОБА_9 27 березня 2015 року склав завідомо неправдивий акт про те, що за участю ОСОБА_10, був складений акт про те, що цього числа під час написання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_6 повідомлено стосовно розгляду справи про адміністративне правопорушення 03 квітня 2015 року о 09:00 у приміщенні Черняхівської селищної ради (далі - акт від 27 березня 2015 року).
Згідно з висновком експерта від 13 квітня 2016 року № 1/373 підпис від імені ОСОБА_10 у графі "Свідки правопорушення" у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_6 від 27 березня 2015 року та підпис від імені ОСОБА_10 біля друкованого тексту " ОСОБА_10" в акті від 27 березня 2015 року, виконаний не ОСОБА_10, а іншою особою.
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 02 червня 2023 року вирок районного суду щодо ОСОБА_9 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу Житомирського апеляційного суду від 02 червня 2023 року щодо ОСОБА_9 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Так, прокурор вважає безпідставною позицію апеляційного суду про обґрунтоване визнання судом першої інстанції недопустимими доказів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 18 листопада 2015 року про тимчасовий доступ до документації, що перебували в Черняхівській селищній раді.
Прокурор свої доводи обґрунтовує також тим, що акт від 27 березня 2015 року є офіційним документом, оскільки містить інформацію, яка має юридичне значення для прийняття рішення. Зокрема, саме ним підтверджено, що ОСОБА_6 повідомлена про розгляд справи, натомість вона не була сповіщена стосовно місця та часу розгляду справи про адміністративне правопорушення та не змогла взяти в ній участь, чим порушено її право на захист, що вказує на наявність наслідків правового характеру.
Крім того,наголошує на необґрунтованості висновку суду апеляційної інстанції про некоректність пред`явленого ОСОБА_9 обвинувачення.
У касаційній скарзі з доповненням потерпіла ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_9 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На її думку, суди не дали належної оцінки її показанням та показанням свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, а також ОСОБА_12, у зв`язку з чим необґрунтовано виправдали ОСОБА_9 .
Зазначає, що суди не звернули уваги на те, що в протоколі та акті від 27 березня 2015 року був відсутній підпис ОСОБА_10, не було події адміністративного правопорушення. Крім того, на переконання потерпілої, визнання судами недопустимими низки доказів не відповідає нормам статей 159, 166 КПК.
Посилається й на те, щоЖитомирський апеляційний суд не врахував доводів апеляційної скарги її представника щодо визнання протоколу про адміністративне правопорушення й акта від 27 березня 2015 року офіційними документами.
У запереченнях на касаційні скарги ОСОБА_9 вказує про те, що вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 20 липня 2022 року та ухвала Житомирського апеляційного суду від 02 червня 2023 рокує законними, обґрунтованими, вмотивованими, і прийняті відповідно до норм матеріального та процесуального права, а також повністю відповідають обставинам справи. З огляду на це просить судові рішення залишити без змін, а касаційні скарги прокурора й потерпілої - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5, навівши відповідні пояснення, підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення у повному обсязі, а потерпілої - частково, щодо наявності підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції.
Представник потерпілої ОСОБА_7 та потерпіла ОСОБА_6 підтримали вищевказані касаційні скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скарги прокурора та потерпілої підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Як передбачено ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як передбачено ст. 419 КПК, в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. У разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких її визнано необґрунтованою.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК при перегляді вироку місцевого суду апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 цього Кодексу і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Тобто в цьому рішенні необхідно проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
Однак суд апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_9 цих вимог не дотримався, оскільки суттєві доводи сторони обвинувачення та представника потерпілої залишив без переконливих мотивованих відповідей.
Так, районний суд, дослідивши надані прокурором докази на підтвердження висунутого ОСОБА_9 обвинувачення, дійшов висновку про необхідність виправдання останнього у зв`язку з недоведеністю того, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
На обґрунтування свого висновку суд послався на те, що письмові та речові докази в сукупності й кожен окремо не спростовують показань обвинуваченого ОСОБА_9, потерпілої ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про те, що свідком правопорушення, щодо якого ОСОБА_9 27 березня 2015 року склав протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_6, є ОСОБА_10, а також не спростовують показань обвинуваченого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_14 про усне повідомлення ОСОБА_6 . ОСОБА_9 щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Крім того, суд вважав, що акт від 27 березня 2015 року не є офіційним документом, оскільки не відповідає вимогам, встановленим у примітці до ст. 358 КК.