ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2024 року
м. Київ
справа № 127/22887/20
провадження № 61-10687 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - Вінницька міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 22 червня 2023 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Голоти Л. О., Денишенко Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Вінницька міська рада
(далі - Вінницька МР), про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, встановлення порядку користування земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що на підставі свідоцтва про право власності за заповітом після смерті матері - ОСОБА_5, від 08 серпня 2014 року вона є власницею 11/200 часток будинковолодіння, що складається з двох житлових будинків із прибудовами, господарськими будівлями та спорудами,
розташованими по АДРЕСА_1 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 квітня 2009 року у справі
№ 2-350/09 встановлено порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 : виділено
в користування земельні ділянки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, у тому числі було виділено земельну ділянку ОСОБА_2 та ОСОБА_5, площею 383 кв. м, а земельну ділянку, площею 138 кв. м, залишено у спільному користуванні співвласників будинковолодіння.
Зазначала, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 умисно чинять
їй перешкоди у користуванні будинковолодінням і хвірткою загального користування, не допускають на територію будинковолодіння, не надають можливість зробити дублікат ключа від хвіртки.
Вищевказані особи не визнають її право власності на будинковолодіння. Такими діями їй завдано моральну шкоду, яка нею оцінена у розмірі 10 000,00 грн
і яка полягала у необхідності вжиття додаткових зусиль для захисту свого права власності, а також додаткових витрат, часу та здоров`я. Вказане вплинуло
на її психоемоційний стан.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд:
- усунути їй перешкоди у здійсненні права користування 11/200 частками будинковолодіння, розташованого по
АДРЕСА_1, та земельними ділянками, виділеними в користування вищевказаним рішенням Ленінського районного суду Вінницької області
від 27 квітня 2009 року у справі № 2-350/09, згідно з планом фактичного користування земельною ділянкою спільного користування, площею 138 кв. м
(на час звернення до суду з позовом -134 кв. м чи 0,0134га), зображеною на плані сірим кольором, та земельною ділянкою, площею 383 кв. м (0,0383 га), зображеною на плані блакитним кольором, шляхом: зобов`язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не перешкоджати їй користуватися хвірткою загального користування з АДРЕСА_1 та земельною ділянкою,
площею 138 кв. м (на час звернення до суду з позовом -134 кв. м) й надати дублікат ключів від хвіртки загального користування (виготовлення дублікату
за її рахунок); зобов`язання ОСОБА_2 не перешкоджати їй користуватися земельною ділянкою, площею 383 кв. м (0,0383 га), зображеною на плані блакитним кольором, та демонтувати хвіртку, встановлену на межі земельних ділянок спільного користування, площею 134 кв. м і площею 383 кв. м;
- встановити порядок користування земельною ділянкою, площею 383 кв. м
(0, 0383 га), яка розташована по АДРЕСА_1, яка виділена в спільне користування ОСОБА_2 і ОСОБА_5 рішенням Ленінського районного суду Вінницької області від 27 квітня 2009 року у справі
№ 2-350/09;
- стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на її користь 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 січня 2023 року
у складі судді Вохмінової О. С. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні 11/200 частками будинковолодіння, розташованого по
АДРЕСА_1, та земельними ділянками, площею 138 кв. м (фактично - 134 кв. м) і 383 кв. м, що виділені в спільне користування рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 квітня 2009 року у справі № 2-350/09 і зображені на плані фактичного користування від 2009 року, виготовленого сірим кольором
та блакитним кольором відповідно, шляхом:
- зобов`язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_1 користуватися хвірткою загального користування з АДРЕСА_1
та земельною ділянкою, площею 138 кв. м, що виділена в спільне користування,
та надати дублікат ключів від хвіртки загального користування (виготовлення дублікату за рахунок ОСОБА_1 );
- зобов`язання ОСОБА_2 демонтувати хвіртку, встановлену на межі земельних ділянок спільного користування, площею 138 кв. м і площею 383 кв. м.
Встановлено порядок користування земельною ділянкою, площею 383 кв. м,
що розташована по АДРЕСА_1, яка виділена
в спільне користування ОСОБА_2 і ОСОБА_5 (правонаступником якої
є ОСОБА_1 ) рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 квітня 2009 року у справі № 2-350/09, згідно з варіантом 5 (додаток 7) висновку експерта № ОС-416 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи
від 05 серпня 2022 року, та виділити в користування:
- ОСОБА_1 - земельну ділянку, площею 61 кв. м, позначену на плані жовтим кольором;
- ОСОБА_2 - земельну ділянку, площею 322 кв. м, позначену на плані зеленим кольором.
У решті позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 280,26 грн із кожного.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі
840,80 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за проведення експертизи у розмірі 12 000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявність хвіртки
між земельними ділянками загального користування, площами 138 кв. м
і 383 кв. м, встановленої ОСОБА_2, а також замку на хвіртці загального користування з боку АДРЕСА_1, вхід через яку здійснюється
на ділянку, площею 138 кв. м, встановленого ОСОБА_3 і ОСОБА_4, перешкоджають ОСОБА_1 вільно володіти і користуватися своєю власністю. Тому її порушене право підлягає захисту в обраний нею спосіб.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, застосував відповідні норми
ЦК України та ЗК України, надав оцінку поданим сторонами доказам, а також висновку експерта № ОС-416 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, який складений 05 серпня 2022 року експертом товариства
з обмеженою відповідальністю "Незалежна судова експертиза і оцінка"
на виконання ухвали суду першої інстанції від 22 жовтня 2020 року за клопотанням позивача.
Разом із цим ОСОБА_1 не довела, що вищевказаними діями їй завдано моральну шкоду, як і не довела причинний зв`язок між діями відповідачів
і моральною шкодою, на яку посилалася, а також відповідними наслідками.
Розподіл судових витрат районним судом здійснено на підставі статті 141
ЦПК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 січня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1 260,00 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, з урахуванням відповідних норм ЦПК України, положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)
та прецедентної судової практики Європейського суду з прав людини
(далі - ЄСПЛ), не погодився з висновками суду першої інстанції, який вирішив спір по суті, оскільки розгляд справи судом першої інстанції відбувся без належного повідомлення ОСОБА_3 про дату, час і місце розгляду справи.
У цій частині судом апеляційної інстанції враховано судову практику Верховного Суду щодо належного повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового розгляду справи.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги по суті заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що до ОСОБА_1 перейшло право користування тією частиною земельної ділянки, якою користувався
її спадкодавець - ОСОБА_5 . Виділ часток своєї власності у житловому будинку
в натурі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проводився. Тому у спірних правовідносинах відсутні підстави для встановлення нового порядку користування земельною ділянкою. При цьому порядок користування земельною ділянкою
уже встановлено рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 квітня 2009 року у справі № 2-350/09. Цей порядок є дійсним для позивачки, оскільки зміна співвласників нерухомого майна не є підставою для зміни порядку користування земельною ділянкою.
Указаним рішенням встановлено порядок користування земельною ділянкою
для декількох осіб ( ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_5 ), проте не всі співвласники нерухомого майна - користувачі земельної ділянки, були залучені ОСОБА_1
до розгляду справи, а зміна існуючого порядку користування земельними ділянками може вплинути на їх права та інтереси. Тобто суд першої інстанції, вирішуючи спір, встановив новий порядок користування земельною ділянкою
без залучення усіх співвласників будинковолодіння. Тому апеляційний суд указав про те, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв`язку з неналежним складом відповідачів.
Крім того, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про усунення перешкод
у користуванні земельною ділянкою, послався на статтю 391 ЦК України, хоча позивачка не є власником земельної ділянки, а у матеріалах справи відсутні докази, що саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 чинять перешкоди позивачці
у користуванні майном.
Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від первісних вимог, а тому також задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження судового рішення апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, апеляційний суд
не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, після усунення недоліків касаційної скарги, визначених
в ухвалі Верховного Суду від 01 серпня 2023 року. Витребувано із районного суду вищевказану цивільну справу. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив
на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні її позову, неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, не врахував судову практику Верховного Суду у даній категорії справ.
Вважає, що ОСОБА_3, одна з відповідачів, була повідомлена про дату, час
і місце розгляду справи в суді першої інстанції, мала можливість реалізувати свої процесуальні права, як й інші відповідачі у справі.
При цьому суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, у тому числі вийшов за межі апеляційної скарги ОСОБА_3 (стаття 367 ЦПК України), так як ухвалив рішення у частині позовних вимог до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Апеляційний суд безпідставно не врахував подані нею докази, не надав їм належну правову оцінку, як і доводам та обґрунтуванням позову.
Крім того, помилковими є висновки апеляційного суду про відмову у задоволенні
її позову з підстав незалучення до участі у справі в якості відповідачів усіх співвласників спірного нерухомого майна, оскільки відповідачами нею визначено виключно тих співвласників, які порушують її права. Інші співвласники
не порушують її права, так як мають окремі входи до будинковолодіння, оформили своє право власності на відповідні земельні ділянки. Вважає, що нею визначено належний склад відповідачів у справі.
При цьому помилковими є висновки суду апеляційної інстанції
про те, що встановлювати порядок користування земельною ділянкою
між співвласниками будинку, який розташований на цій земельній ділянці, можливо лише після поділу будинку в натурі.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від ОСОБА_2, в якому вказується, що оскаржуване судове рішення ухвалено
з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
У вересні 2023 року Вінницька МР подала до Верховного Суду пояснення, в яких просить розглянути справу за наявними у ній доказами без участі її представника.
У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від ОСОБА_3, в якому остання просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду -
без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин,
на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася
до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно
до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода
на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує
при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.