ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19січня 2024 року
м. Київ
справа № 358/941/18
провадження № 61-2928св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Ящук Леонід Адамович, на рішення Богуславського районного суду Київської області від 13 червня 2022 року у складі судді Тітова М. Б. та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2023 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) про розірвання інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості, визнання недійсним додатку до інвестиційного договору, скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, визнання права власності на об`єкт нерухомого майна, стягнення заподіяних збитків та моральної шкоди.
Позов обґрунтований тим, що 08 серпня 2013 року сторони уклали інвестиційний договір на будівництво об`єкта нерухомості - кафе-бару швидкого харчування на 30 місць з майданчиком відпочинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі за текстом та відповідно до інвестиційного договору - комплекс).
Відповідно до умов інвестиційного договору ФОП ОСОБА_2, як землекористувач і замовник будівництва комплексу, зобов`язалася, зокрема, забезпечити виконання обов`язків землекористувача земельної ділянки, на якій будується комплекс; погодити з державними і комунальними службами й органами проектну документацію на комплекс; забезпечити технічний нагляд за будівництвом відповідно до затвердженої проектної документації і державних будівельних норм; після закінчення будівництва забезпечити здачу комплексу державної технічної комісії з приймання комплексу в експлуатацію; після приймання комплексу в експлуатацію сприяти інвестору в оформленні права загальної пайової власності на комплекс і/або співінвесторів на відповідні частки комплексу по 50 %. Оформлення права загальної пайової власності на відповідну частку в комплексі здійснюється за рахунок відповідної сторони, співінвестора.
Свої обов`язки відповідно до умов інвестиційного договору він виконав повністю, зокрема, здійснив фінансування будівництва комплексу, передавши відповідачці за період з 2013-2016 років 261 673,00 дол. США, що підтверджується відповідними розписками відповідачки від 05 серпня 2013 року та від 30 травня 2017 року, а також банківськими документами про переказ коштів.
Однак, відповідачка не вклала кошти у будівництво комплексу, грубо порушила свої договірні зобов`язання, а саме: не погодила з ним проектної документації, своєчасно не надала інформацію про ведення будівельних робіт, на порушення пунктів 2.4.1, 7.1 договору, з метою незаконного отримання права на 50 % від загальної пайової власності на комплекс, підробила його підпис у додатку від 25 червня 2016 року до інвестиційного договору, на підставі якого внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про рівні права власності кожної із сторін на комплекс.
Крім того, частину отриманих від нього коштів ОСОБА_2 використала не на будівництво комплексу, що підтверджується звітом про незалежну оцінку нерухомого майна, складеного 19 червня 2017 року суб`єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_3, згідно з яким вартість об`єкта нерухомості складає 3 420 331,00 грн, що еквівалентно 131 445,00 дол. США. Тобто, різниця між сумою коштів, які він передав відповідачці протягом 2013-2015 років, і сумою коштів, які фактично були витрачені на будівництво кафе-бару, складає 133 355,00 дол. США.
Також відповідачка порушила умови інвестиційного договору щодо термінів будівництва комплексу, завершивши будівництво першої черги (кафе-бару) лише у 2016 році, тоді як сторони погодили у 2014 році, та не розпочавши будівництво другої черги (будинки відпочинку). З 01 червня 2016 року відповідачка припинила виконувати будь-які роботи щодо завершення будівництва комплексу і відмовилася від охорони комплексу.
З огляду на це вважає, що відповідно до частини другої статті 651 ЦК України інвестиційний договір необхідно розірвати, а згідно зі статтею 22, частиною першою статті 1166, частиною п`ятою статті 653 ЦК України - стягнути з ФОП ОСОБА_2 на його користь завдані збитки у розмірі 133 355,00 дол. США, що станом на 27 липня 2018 року еквівалентно 3 554 097,45 грн.
Крім того, оскільки відповідачка власні кошти у будівництво комплексу не вкладала, то у зв`язку з розірванням інвестиційного договору та відповідно до пункту 7.7 цього договору право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна у розмірі 100 % необхідно зареєструвати за ним.
Він є інвалідом II групи, самостійно несе витрати з охорони комплексу, внаслідок неправомірних дій відповідачки втратив значну суму коштів, що спричинило йому втрати немайнового характеру.
З урахуванням заяви про зміну предмета та підстав позову від 27 липня 2018 року (т. 1 а. с. 156-161) просив:
- визнати недійсним додаток від 25 червня 2016 року до інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості, укладеного 08 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 ;
- скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: кафе-бар швидкого харчування, загальною площею 794,4 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1012094932206, номер запису про право власності: 16125266;
- розірвати інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості від 08 серпня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 ;
- стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заподіяні йому збитки у розмірі 133 355,00 дол. США, що станом на 27 липня 2018 року еквівалентно 3 554 097,45 грн;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомого майна: кафе-бар швидкого харчування, загальною площею 794,4 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 300 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 13 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: кафе-бар швидкого харчування, загальною площею 794,4 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30 000,00 грн за спричинену моральну шкоду.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів факт істотного порушення відповідачкою інвестиційного договору та заподіяння значної шкоди, яке б значною мірою позбавляло його, на те що він розраховував при укладанні договору, а тому відсутні підстави для розірвання такого договору.
Разом з тим, суд встановив, що додаток до інвестиційного договору не був підписаний позивачем, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи, а тому не є укладеним. Однак, на підставі цього додатку була здійснена реєстрація права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, а тому вона підлягає скасуванню. Враховуючи наслідки скасування державної реєстрації на об`єкт нерухомого майна, суд дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода, розмір якої визначений судом з урахуванням принципів розумності та справедливості.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 26 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Богуславського районного суду Київської області від 13 червня 2022 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення суд вказав, що ОСОБА_2 виконала свої зобов`язання, передбачені договором щодо здачі в експлуатацію першої черги комплексу.
Порушення термінів завершення будівництва комплексу, оскільки фактично будівництво першої черги кафе-бару було здійснено у 2016 році, не є істотним порушенням договору, оскільки частина надходження коштів від інвестора відбувалася протягом 2015-2016 років.
Твердження позивача про те, що надані позивачем кошти були використані відповідачем на інші цілі та відсутність здійснення нею інвестування будівництва є помилковими.
Сторони у справі є такими, що набули майнові права на об`єкт нерухомості,
Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для розірвання укладеного між сторонами договору.
Оскільки суб`єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами лише при недодержанні договірних зобов`язань, а таких в ході розгляду справи не встановлено, то відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 133 355 дол. США, як збитків.
Апеляційний суд зазначив, що оцінюючи моральну шкода за встановлені судом першої інстанції порушення прав позивача, у вигляді факту неукладення додаткової угоди, в сумі 30 000,00 грн, що підлягає відшкодуванню позивачу, були дотримані засади розумності, виваженості та справедливості, визначені статтею 3 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
27 лютого 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просив їх скасувати в частині відмови у позові та передати справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 915/1889/19, від 15 липня 2021 року у справі № 916/2586/20, від 27 лютого 2019 року у справі № 910/7045/18, від 08 вересня 2022 року у справі № 910/277/21, від 05 серпня 2020 року у справі № 910/3948/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник оскаржує судові рішення з передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав (вказує на порушення судами норм процесуального права відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, не врахували, що відповідно до пункт 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України імперативно зобов`язує суд надати в мотивувальній частині рішення суду мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки порушенням умов договору, на які посилався позивач, не дослідив істотної різниці між тим, на що розраховував ОСОБА_1 як інвестор, укладаючи договір, і тим, що в дійсності він змін отримати.
Відповідачка не надала суду належних та допустимих доказів відповідно до статей 77-81 ЦПК України на підтвердження внесення власних коштів у будівництво комплексу.
Суди не надали мотивованої оцінки порушенню відповідачкою умов пункту 2.4.2 інвестиційного договору, згідно з яким після введення в експлуатацію першої черги будівництва комплексу вона зобов`язана була передати ОСОБА_1 об`єкт інвестування за актом приймання-передачі з метою оформлення за ним права власності.
З огляду на це суди неправильно застосували до спірних правовідносин частину другу статті 651 ЦК України щодо розірвання інвестиційного договору, дійшли помилкових висновків про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на увесь об`єкт нерухомого майна, стягнення заподіяних збитків та моральної шкоди у визначеному позивачем розмірі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 до суду не надходив, хоча ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, в якій зазначено про можливість подання відзиву, ОСОБА_2 отримала 12 квітня 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до договору оренди від 19 жовтня 2004 року, укладеного з Богуславською районною державною адміністрацією, ОСОБА_2 є орендарем земельної ділянки площею 0,3018 га, яка знаходиться на території Шупиківської сільської ради Богуславського району Київської області. Строк оренди за цим договором - 25 років (т. 2, а. с. 212-216).
08 серпня 2013 року між ФОП ОСОБА_2 (забудовник) та ОСОБА_1 (інвестор) укладено інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості, а саме кафе-бару швидкого харчування на 30 місць з майданчиком відпочинку (комплекс) за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 11-16).
Відповідно до пункту 1.1 інвестиційного договору етапи будівництва комплексу наступні: а) перша черга будівництва - кафе-бар; б) друга черга будівництва - будинки відпочинку. Терміни завершення будівництва комплексу: перша черга - 2014 рік; друга черга - 2015 рік.
Згідно з пунктом 2.1 інвестиційного договору предметом цього договору є участь сторін у будівництві комплексу з отриманням у загальну пайову власність сторін відповідних часток у комплексі на умовах і в порядку, передбачених договором.
Будівництво комплексу здійснюється поетапно згідно з пунктом 1.1 договору зі здачею в експлуатацію результату кожного етапу будівництва, отриманням документів про право загальної пайової власності сторін на відповідні, визначені цим договором, частки у комплексі (пункт 2.2 інвестиційного договору).
Відповідно до пункту 2.3 інвестиційного договору забудовник є землекористувачем і замовником будівництва комплексу й органом інвестування будівництва комплексу, зокрема шляхом виконання зобов`язань, визначених цим договором.
Згідно з пунктом 2.4 інвестиційного договору інвестор здійснює фінансування будівництва комплексу шляхом внесення інвестиції, а забудовник забезпечує реалізацію інвестиції інвестора для будівництва першої черги комплексу згідно з пунктом 1.1 договору.
Відповідно до пункту 2.4.1 інвестиційного договору за умови виконання інвестором узятих за цим договором зобов`язань сторони отримують у загальну пайову власність частки у комплексі (виходячи з вартості 1 кв. м. у таких співвідношеннях:
2.4.1.1. інвестор - частку в розмірі 50 % у загальній пайовій власності на комплекс, що становить 315,75 кв. м у першому блоці комплексу; 120 кв. м у другому блоці комплексу і закріплено за інвестором згідно з планом, надалі іменується "Об`єкт інвестування";
2.4.1.2. забудовник - частку в розмірі 50 % у загальній пайовій власності на комплекс, що становить 315,75 кв. м у першому блоці комплексу; 120 кв. м у другому блоці комплексу.
Згідно з пунктом 2.4.2 інвестиційного договору протягом 3 робочих днів після завершення будівництва і введення в експлуатацію першої черги будівництва комплексу згідно з пунктом 1.1 договору забудовник передає інвесторові об`єкт інвестування за актом приймання-передачі, на підставі якого інвестор спільно із забудовником оформляє право загальної власності на об`єкт інвестування у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до пункту 2.8 інвестиційного договору забудовник спільно з інвестором оформляють право загальної пайової власності на комплекс згідно з умовами цього договору і чинного законодавства України, а також забудовник забезпечує інвестора всією необхідною для цього документацією й інформацією.
Інвестиційним договором передбачено інвестиційний внесок забудовника, до якого входить:
виконання встановлених чинним законодавством обов`язків землекористувача земельної ділянки, що використовується для будівництва комплексу (пункт 2.9.1.1);
забезпечення розроблення проектної документації на Комплекс, експертизи проектної документації в установленому порядку, погодження з відповідними контролюючими, експлуатуючими і ресурсопоставляючими службами й організаціями (пункт 2.9.2);
забезпечення виконання всіх передбачених чинним законодавством функцій замовника будівництва Комплексу в повному обсязі силами власного трудового колективу і/або залучених фахівців (пункт 2.9.3);
залучення на договірних засадах інших інвесторів для фінансування будівництва частини Комплексу, не покритої обсягом, фінансування Інвестора (пункт 2.9.4);
вкладення власних коштів (пункт 2.9.5).
Згідно з пунктом 2.10 інвестиційного договору інвестиційний внесок інвестора полягає у: фінансуванні будівництва відповідної частки у комплексі згідно з проектно-кошторисною документацією згідно з графіком інвестування (пункт 2.5 договору) шляхом перерахування інвестиції у грошовій формі на розрахунковий рахунок забудовника або в інших, додатково узгоджених сторонами, формах (пункт 2.10.1); фінансуванні внесення змін, коригування наявної проектної документації за згодою сторін (пункт 2.10.2).
Згідно з пунктом 2.11 інвестиційного договору терміни будівництва комплексу визначаються проектно-кошторисною документацією. При виникненні обставин, не залежних від сторін, що перешкоджають виконанню зобов`язань сторонами цього договору у встановлені терміни, або у разі внесення змін, коригування проекту будівництва комплексу за згодою сторін, сторони не несуть відповідальності за зміну термінів будівництва комплексу.
Відповідно до пункту 2.12 інвестиційного договору зобов`язання забудовника вважаються виконаними з моменту здачі першої і другої черги комплексу в експлуатацію й оформлення свідоцтва про право загальної пайової власності інвестора на об`єкт інвестування відповідно до цього договору.
Згідно з додатком до інвестиційного договору від 25 червня 2016 року умови між пунктами 2.4.1.1 та 2.4.1.2 викладено в наступній редакції:
інвестор - частку в розмірі 50 % у загальній пайовій власності на комплекс, що становить 392,20 кв. м у першому блоці комплексу (пункт 2.4.1.1);
забудовник - частку в розмірі 50 % у загальній пайовій власності на комплекс, що становить 392,20 кв.м. у першому блоці Комплексу (пункт 2.4.1.2) (т. 1, а. с. 17).
Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 23 квітня 2021 року № СЕ-19/111-21/11607-ПЧ підпис від імені ОСОБА_1 у графі "Інвестор", наданого на дослідження додатку до інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості, укладеного 08 серпня 2013 року, датований 25 червня 2016 року, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою (т. 4, а. с. 64-69).
Рішення Шупиківської сільської ради Богуславського району Київської області від 22 серпня 2012 року № 136-25-VI затверджено назву території, яка розташована за межами населеного пункту - урочище "Богуславська дача" та присвоєно юридичну адресу новобудові "Кафе-бар" швидкого харчування на 30 місць з майданчиком для відпочинку" на земельній ділянці з розпочатим будівництвом кафе-бару швидкого харчування, на території Шупиківської сільської ради (за межами населеного пункту с. Шупики): Шупиківська сільська рада, урочище "Богуславська дача", будинок АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 29).