ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2024 року
м. Київ
справа № 520/20931/18
провадження № 61-3237св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Рабзі Олександр Юхимович, та ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Гаврилюк Юлія Ігорівна, на постанову Одеського апеляційного суду,
у складі колегії суддів: Князюка О. В., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,
від 23 лютого 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
2. Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 набув право власності на нежилі приміщення № 204 та № 304 по АДРЕСА_2 . Однак відповідач незаконно й безпідставно заволодів зазначеним нерухомим майном, яке у подальшому не зберіглося.
3. Вважає, що наведене позбавляє його можливості повернути майно у свою власність та є підставою вимагати від відповідача компенсації вартості майна набутого без достатньої правової підстави.
4. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 4 053 606 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 1 000 000 грн моральної шкоди.
Інформація про рух справи в судах
5. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 червня 2020 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з недоведеністю. При цьому судом враховано, що у справі не доведена незаконність заволодіння відповідачем майном позивача. Вина ОСОБА_2 вироком суду не встановлена.
6. Постановою Одеського апеляційного суду від 13 травня 2021 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 червня 2020 року скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 4 053 606 грн та моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.
7. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачу завдано матеріальної шкоди в зв`язку з введенням його в оману стосовно характеру правових дій та стосунків з відповідачем, що було встановлено судовим рішенням в іншій справі, а отже позивач отримав право на відшкодування завданої йому шкоди, що передбачено положеннями статті 230 ЦК України.
8. Додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 03 червня 2021 року вирішено питання розподілу судових витрат, понесених
ОСОБА_1 на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.
9. Постановою Верховного Суду від 03 листопада 2021 року постанову Одеського апеляційного суду від 13 травня 2021 року та додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 03 червня 2021 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
10. Верховний Суд виходив з того, що апеляційний суд застосував положення частини другої статті 230 ЦК України, при цьому залишив поза увагою те, що ОСОБА_2 набув право власності на спірне майно на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано, а не на підставі правочину, який би був визнаний таким, що вчинений під впливом обману. Між сторонами жодні правочини щодо відчуження спірного майна не укладались.
Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду
11. Постановою Одеського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 червня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.
12. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 2 658 770,43 грн, моральну шкоду у розмірі 100 000 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 81 000 грн.
13. Колегія суддів виходила з того, що відповідач без законних підстав продав належне позивачу спірне нерухоме майно, а тому є достатні підстави вважати, що він збагатився за рахунок останнього. Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним є стягнення з ОСОБА_2 безпідставно отриманих коштів. Також апеляційний суд вважав, що позивач довів заподіяння йому моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.
14. Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат на правову допомогу, апеляційний суд врахував підстави та предмет позову, обсяг роботи, виконаної адвокатом та, зважаючи на положення частини четвертої статті 137 ЦПК України, вважав за можливе стягнути компенсацію вказаних витрат у розмірі 81 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
15. У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Рабзі О. Ю. просить постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
16. У касаційній скарзіпредставник ОСОБА_1 - адвокат Гаврилюк Ю. І. просить постанову апеляційного суду змінити, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 5 317 540,86 грн, моральну шкоду - 1 000 000 грн, витрати на правничу допомогу - 528 000 грн. В іншій частині постанову апеляційного суду залишити без змін.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
17. 07 березня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Рабзі О. Ю. подав касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду
від 23 лютого 2023 року. 20 березня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Рабзі О. Ю. подав доповнення до касаційної скарги.
18. 31 березня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат
Гаврилюк Ю. І. подала касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року.
19. Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
20. Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
21. У грудні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
22. Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
23. Підставою касаційного оскарження судового рішення, з урахуванням доповнень від 20 березня 2023 року, представник ОСОБА_2 - адвокат Рабзі О. Ю. вказує те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого
2019 року у справі № 826/13768/16, від 04 грудня 2018 року у справі
№ 910/18560/16, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17, від 26 листопада 2019 року у справі № 902/201/19, від 15 жовтня 2019 року у справі № 908/1090/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16-ц,
від 01 листопада 2018 року у справі № 905/2191/15, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 03 листопада 2021 року у справі № 520/20931/18,
від 19 серпня 2015 року у справі № 522/11737/14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
24. Зазначає, що рішення Приморського районного суду м. Одеси
від 19 серпня 2015 року у справі № 522/11737/14 не має преюдиційного значення для розглядуваної справи.
25. Звертає увагу, що ОСОБА_1 у позові та апеляційній скарзі посилався саме на статтю 230 ЦК України, як підставу для задоволення позову, натомість апеляційний суд, частково задовольняючи позовні вимоги, послався на приписи статті 1212 ЦК України, чим фактично вийшов за межі як підстав та предмету позову, так і вимог апеляційної скарги. Крім того, посилання апеляційного суду на приписи статті 1212 ЦК України є помилковим.
26. Стверджує, що позивачем не доведено факту спричинення йому шкоди діями відповідача.
27. Позивач отримав від відповідача позику у розмірі 60 000 доларів США для придбання спірних нежитлових приміщень, у подальшому ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив в рахунок погашення боргу визнати за ним право власності на вказані приміщення. ОСОБА_1 позов визнав, рішенням суду вимоги ОСОБА_2 задоволено, але в подальшому судове рішення було скасовано за апеляційною скаргою ПАТ "Укрсоцбанк", як іпотекодержателя нежитлових приміщень.
28. Враховуючи наведене, вважає, що саме позивач ввів ОСОБА_2 в оману, приховавши факт передання спірних приміщень в іпотеку банку.
29. Вказує на помилковість висновків апеляційного суду щодо збагачення ОСОБА_2 за рахунок спірного майна, оскільки майно було відчужене за ціною 233 904 грн, визначеною на підставі висновку про вартість об`єкту станом на 2013 рік, що спростовує правомірність стягнення 2 658 770,43 грн на підставі оцінки майна станом на 2018 рік.
30. Наголошує, що спричинення моральної шкоди також є недоведеним, а визначений апеляційним судом її розмір в сумі 100 000 грн - необґрунтованим, як і розмір витрат на правничу допомогу у сумі 81 000 грн.
31. Зазначає, що апеляційним судом не було надано оцінку заяві відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.
32. Підставою касаційного оскарження представник ОСОБА_1 - адвокат Гаврилюк Ю. І.вказує те, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня
2018 року у справі № 383/596/15, у постановах Верховного Суду, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 16 липня 2020 року у справі
№ 909/452/19, від 17 серпня 2020 року у справі № 925/1067/19, від 19 серпня 2020 року у справі № 910/6029/17, від 22 жовтня 2020 року у справі
№ 904/4387/19, від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19, від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18, від 22 січня 2021 року у справі
№ 925/1137/19, від 16 липня 2020 року у справі № 909/452/19, від 17 серпня 2020 року у справі № 925/1067/19, від 19 серпня 2020 року у справі
№ 910/6029/17, від 22 жовтня 2020 року у справі № 904/4387/19,
від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18, від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18, від 20 грудня 2018 року у справі № 316/1923/16-а,
від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
33. Вважає, що до спірних правовідносин мають застосовуватись норми статті 230 ЦК України, оскільки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики під впливом обману з метою подальшого привласнення об`єктів нерухомого майна.
34. Стверджує, що із врахуванням триваючої протиправної поведінки відповідача, кількості необхідного часу, упродовж якого позивач був позбавлений права користуватись своє власністю та змушений був захищати свої права, визначений апеляційним судом розмір моральної шкоди у сумі 100 000 грн не відповідає втратам немайнового характеру.
35. Зауважує, що витрати на правову допомогу підтверджені, зокрема актом приймання-передачі виконаних послуг. Адвокатом було витрачено
10 годин, а за умовами договору про надання правової допомоги вартість години роботи адвоката визначено у розмірі 2 800 грн. Крім того, умовами договору визначений гонорар у розмірі 500 000 грн.
36. Звертає увагу, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатом розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Від сторони не вимагається наведення обґрунтування чому саме таку кількість часу витратив адвокат на відповідні дії.
37. Також просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 100 000 в суді касаційної інстанції.
Відзиви на касаційні скарги до Верховного Суду не надходили
Фактичні обставини справи встановлені судами
38. 25 травня 2006 року ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 60 000 доларів США на строк до 25 травня 2011 року для придбання нежилих приміщень № 204 та № 304, за адресою: АДРЕСА_2, та зобов`язався у разі неповернення грошових коштів передати право власності на зазначені нежилі приміщення ОСОБА_2, про що склав розписку.
39. На підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу
від 07 липня 2006 року, укладених між ВАТ "Антарктика" та ОСОБА_1, останній набув право власності на нежилі приміщення № 204, загальною площею 47 кв. м, та № 304, загальною площею 47,3 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
40. Вказані нежилі приміщення були реконструйовані в одне, загальна площа якого згідно технічного паспорту склала 107,8 кв. м.
41. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада
2012 року у справі № 1522/26678/12 за ОСОБА_2 було визнано право власності на нежиле приміщення № 210, загальною площею 107,8 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
42. ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на нежиле приміщення за № 210 на підставі рішення Приморського районного суду
м. Одеси від 30 листопада 2012 року у справі № 1522/26678/12, а 27 грудня 2012 року подарував його своєму синові ОСОБА_3
43. ОСОБА_3, в свою чергу, розділив спірне майно на дві самостійні квартири, яким присвоєно номери № 210 та № 310, загальною площею
49,1 кв. м та 58,7 кв. м відповідно, та перевів їх до жилого фонду на підставі декларацій про готовність об`єкта до експлуатації від 14 березня 2013 року.
44. Крім того, за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу
від 23 квітня 2013 року ОСОБА_3 продав квартиру № 210 ОСОБА_4 . Право власності за якою зареєстровано 31 березня 2013 року.
45. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 25 листопада
2013 року у справі № 1522/26678/12 за апеляційною скаргою
ПАТ "Укрсоцбанк" скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2012 року, яким за ОСОБА_2 було визнано право власності на нежиле приміщення № 210, та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 .
46. У червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ПАТ "Укрсоцбанк", ОСОБА_2, про витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення з житла, повернення майна у власність.
47. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 серпня
2015 року у справі № 522/11737/14, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23 грудня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення з житла, повернення майна у власність відмовлено в повному обсязі. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення з житла, повернення майна у власність задоволено частково: витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартиру
АДРЕСА_5 ; виселено ОСОБА_3 із вказаної квартири; спірну квартиру повернуто у власність ОСОБА_1 .
48. Щодо дій ОСОБА_2 Приморським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області відкриті кримінальні провадження № 12013170500002566 та № 12013170500002110 за фактом шахрайства та крадіжки, що вбачається з витягу з кримінальних проваджень від 04 березня 2013 року та від 19 березня 2013 року, а також з постанов про скасування постанов про закриття кримінального провадження.
49. Вартість квартири АДРЕСА_6, визначена у звіті про незалежну оцінку майна 2018 року та складає
72 723,48 доларів США, що є еквівалентом 2 658 770,43 грн на день ухвалення судом рішення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
50. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
51. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
52. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.