Постанова
Іменем України
19 січня 2024 року
м. Київ
справа № 162/672/22
провадження № 61-16216св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач -ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Любешівського районного суду Волинської області від 09 червня 2023 року у складі судді Савича А. С. та постанову Волинського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 04 червня 2011 року до 10 травня 2022 року.
За час шлюбу сторони спільними зусиллями та за спільні кошти побудували житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 163,7 кв. м, житловою площею 84,4 кв. м, допоміжною площею 79,3 кв. м. Поряд з будинком побудовані господарські будівлі та споруди: ганок "а", гараж сарай "Б-1", погріб під частиною будівлі "б", огорожа "1", що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0723155100:01:001:0516 площею 0,1000 га.
Для будівництва житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами залучались кредитні кошти за Програмою підтримки індивідуального будівництва на селі "Власний дім на 2012-2017 роки", затвердженою рішенням Волинської обласної ради від 04 листопада 2011 року № 7/5, які були надані молодій сім`ї (подружжю, в якому вік чоловіка та дружини не перевищує 35 років) згідно з договорами про надання позики на будівництво (добудову, реконструкцію, купівлю) житлового будинку та облаштування інженерних мереж (кошти Фонду) від 17 жовтня 2012 року № 2/190, від 05 травня 2015 року № 2190/1 в Обласному Фонді підтримки індивідуального житлового будівництва на селі.
30 квітня 2013 року ОСОБА_2 як замовник подав до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області (далі - Інспекція ДАБК у Волинській області) повідомлення про початок будівельних робіт ВЛ № 062131200657. 18 червня 2013 рокуІнспекцією ДАБК у Волинській областіскладенийакт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. 22 листопада 2016 року право власності на житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_2 .
За час шлюбу вони з відповідачем також придбали транспортний засіб - легковий автомобіль марки "Renault Megane", 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
18 грудня 2019 року між ОСОБА_2 та Любешівською селищною радою укладено договір про право забудови земельної ділянки для провадження підприємницької діяльності. На отриманій під забудову земельній ділянці на АДРЕСА_2 відповідач розмістив тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності. Згідно з паспортом прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності від 26 липня 2019 року та схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в межах АДРЕСА_2 площа тимчасової споруди становить 29,4 кв. м.
Просила суд:
- визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок (літера А-2) загальною площею 163,7 кв. м, житловою площею 84,4 кв. м, допоміжною площею 79,3 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами: ганок "а", гараж сарай "Б-1", погріб під частиною будівлі "б", огорожа "1", що розташовані на земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1000 га (кадастровий номер 0723155100:01:001:0516) за адресою: АДРЕСА_3 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку вказаного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами;
- визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності площею 29,4 кв. м;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку цієї тимчасової споруди,
- визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки "Renault Megane", 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності подружжя на автомобіль марки "Renault Megane", 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
09 червня 2023 року рішенням Любешівського районного суду Волинської області позов задоволено частково. Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який розташований на АДРЕСА_3 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку зазначеного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами. Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності площею 29,4 кв. м. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності. Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки "Renault Megane", 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності подружжя на автомобіль у розмірі 88 872,53 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивачки 6 844,40 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне нерухоме і рухоме майно набуте сторонами за час шлюбу, що підтверджено належними та допустимими доказами у справі, а тому суд визнав це майно об?єктом права спільної сумісної власності подружжя і визнав за позивачкою право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, на 1/2 частку тимчасової споруди, а також стягнув з відповідача на користь позивачки грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль.
05 жовтня 2023 року постановою Волинського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Любешівського районного суду Волинської області від 09 червня 2023 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що будівельний паспорт на будівництво житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами виданий відділом містобудування, архітектури та житлово-будівельних послуг Любешівської районної державної адміністрації 13 червня 2012 року, повідомлення про початок виконання будівельних робіт подане відповідачем до Інспекції ДАБК у Волинській області 29 квітня 2013 року, право власності на житловий будинок зареєстроване за ОСОБА_2 22 листопада 2016 року, що підтверджує висновки суду першої інстанції, що спірний житловий будинок побудований та зареєстрований сторонами за час шлюбу і є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності, необхідність державної реєстрації якої не передбачена законом, набута сторонами за час шлюбу у 2019 році, тому суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що вона також є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У 2020 році, тобто за час шлюбу, сторони придбали автомобіль марки "Renault Megane", 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачці, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20). Доводи відповідача про те, що на придбання автомобіля частково були витрачені кошти, отримані ним від продажу автомобіля ГАЗ 31105, спростовуються тим, цей автомобіль зареєстрований за батьком відповідача - ОСОБА_3, а ОСОБА_2 є співвласником транспортного засобу. Автомобіль ГАЗ 31105 з обліку не знімався та не перереєстровувався на іншого власника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10 листопада 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив рішення Любешівського районного суду Волинської області від 09 червня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо застосування статей 77, 78 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), викладеного у постанові від 13 квітня 2022 року у справі № 757/27567/21-ц (провадження № 61-18663св21), оскільки суди не вмотивували причини визнання неналежними і недопустимими докази, надані відповідачем про початок будівництва спірного житлового будинку до моменту повідомлення про це Інспекції ДАБК у Волинській області.
Заявник заявляв у судовому засіданні апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року клопотання про долучення до матеріалів справи експертного висновку від 27 вересня 2023 року № 66/23, який підтверджує період побудови спірного житлового будинку, проте суд вказане клопотання повернув, не врахувавши при цьому висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо застосування пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України, викладеного у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19 (провадження № 61-16692св19) про можливість апеляційним судом встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею.
Також, на думку заявника, суди попередніх інстанцій не врахували висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 65 Сімейного кодексу України (далі - СК України), викладені у постановах від 13 травня 2019 року у справі № 638/1962/17 (провадження № 61-25286св18), від 06 березня 2019 року у справі № 754/11103/16-ц (провадження № 61-28144св18), від 30 січня 2019 року у справі № 372/1558/16-ц (провадження № 61-26356св18), від 17 квітня 2019 року у справі № 631/1982/16-ц (провадження № 61-36690св18), від 10 жовтня 2019 року у справі № 607/2831/16-ц (провадження № 61-27855св18), відповідно до яких при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Суди не врахували, що станом на час розгляду справи відповідач мав заборгованість за договором від 05 травня 2015 року № 2190/1 про надання кредиту на будівництво (добудову, реконструкцію, купівлю) житлового будинку у розмірі 23 777,00 грн, а квитанція від 04 квітня 2023 року про погашення позивачкою 1/2 частини боргу надана її представником уже після закриття підготовчого провадження у справі.
Суди не врахували висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, висловленого у постановах від 23 грудня 2020 року у справі № 522/8782/16-ц (провадження № 61-21649св19), від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20) про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статі 255 ЦПК України, оскільки договір земельного сервітуту припинив дію 18 грудня 2022 року, паспорт прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності був дійсним до 26 липня 2022 року, тому провадження у справі у частині позовних вимог про визнання тимчасової споруди спільною сумісною власністю та визнання за позивачкою права власності на 1/2 її частку необхідно було закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору.
Суди не врахували висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, висловленого у постанові від 18 січня 2018 року у справі № 521/8178/16-ц (провадження № 61-696св18) щодо застосування частини другої статті 264 ЦПК України про неможливість суду виходити за межі позовних вимог, а саме, суди розглянули позовну вимогу про визнання спільною сумісною власністю та визнання за позивачкою права власності на 1/2 частку автомобіля марки "Renault Megane", 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, за неправильно вказаним у позовній заяві ідентифікаційним номером кузова " НОМЕР_2" замість правильного "НОМЕР_4".
Також заявник зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування: статті 36 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI) у разі, коли будівельні роботи виконувалися до повідомлення про початок будівництва житлового будинку; частини першої статті 69 СК України у разі, коли суд визнає за одним із подружжя право власності на 1/2 частину набутого у шлюбі майна без визнання у рішенні права власності на іншу 1/2 частину такого майна за іншим із подружжя.
Доводи інших учасників справи
У січні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Хомич О. В. надіслала відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Посилається на зловживання відповідачем своїми процесуальними правами та на те, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, яким суди попередніх інстанцій надали відповідну правову оцінку.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
14 листопада 2023 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу за провадженням № 61-16216ск23 призначено судді-доповідачеві Ступак О. В., судді, які входять до складу колегії: Погрібний С. О., Гулейков І. Ю.
04 грудня 2023 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В., Погрібного С. О., Гулейкова І. Ю. відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 162/672/22 та витребувано її із Любешівського районного суду Волинської області.
01 січня 2024 року справа № 162/672/22 надійшла до Верховного Суду.
10 січня 2024 року розпорядженням заступника керівника Апарату-Керівника секретаріату О. Грицик у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Ступак О. В. на підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д. відповідно до підпунктів 2.3.25 та 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 зі змінами та доповненнями, розділу 4.2 тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, та рішень зборів суддів Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року № 9 "Про обрання суддів до Великої Палати Верховного Суду" призначено повторний автоматизований розподіл судової справи за касаційним провадженням № 61-16216ск23.
11 січня 2024 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 162/672/22 (провадження № 61-16216ск23) призначено судді-доповідачу Ситнік О. М., судді, які входять до складу колегії: Калараш А. А., Пророк В. В.
16 січня 2024 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 162/672/22 (провадження № 61-16216ск23) призначено судді-доповідачу Ситнік О. М., судді, які входять до складу колегії: Грушицький А. І., Пророк В. В.
Підстава здійснення повторного перерозподілу: у зв`язку із увільненням від роботи судді Калараша А. А. на період мобілізації до Збройних Сил України в Сили територіальної оборони.
19 січня 2024 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 162/672/22 (провадження № 61-16216ск23) призначено судді-доповідачу Ситнік О. М., судді, які входять до складу колегії: Грушицький А. І., Петров Є. В.
Підстава здійснення повторного перерозподілу: у зв`язку з відпусткою судді Пророка В. В.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що у період з 04 червня 2011 року до 10 травня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі (т. 1, а. с. 9, 15, 16).
09 червня 2009 року відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 354784 ОСОБА_2 на підставі договору дарування земельної ділянки від 20 червня 2008 року набув право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_3, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель (т. 1, а. с. 32).
29 квітня 2013 року ОСОБА_2 подав до Інспекції ДАБК у Волинській області повідомлення ВЛ 062131200657, в якому повідомив про початок будівельних робіт, а саме про будівництво індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_3 та зазначив вид будівництва - нове будівництво, будівельний паспорт № 23, виданий відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Любешівської районної державної адміністрації 13 червня 2012 року (т. 1, а .с. 33).
У повідомленні про початок виконання будівельних робіт зазначено, що будівельний паспорт на будівництво житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами виданий відділом містобудування, архітектури та житлово - будівельних послуг Любешівської районної державної адміністрації 13 червня 2012 року.
18 червня 2013 року Інспекція ДАБК у Волинській області склала акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, відповідно до якого за результатами перевірки встановлено, що дані, зазначені ОСОБА_2 у повідомленні про початок виконання будівельних робіт ВЛ 062131200657 з будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_3, зареєстрованого Інспекцією ДАБК у Волинській області 30 квітня 2013 року, відповідають даним, зазначеним в оригіналах будівельного паспорта на забудову земельної ділянки № 23, виданого відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Любешівської районної державної адміністрації 13 червня 2013 року та державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 354784, виданого Любешівською селищною радою Волинської області, та договору дарування земельної ділянки від 20 червня 2008 року, серії ВКО № 824239 (т. 1, а. с. 34).
22 листопада 2016 року право власності на вказаний житловий будинок зареєстроване за ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 17, зворот).
26 липня 2019 року на замовлення ОСОБА_2 начальником Відділу містобудування та архітектури Любешівської районної державної адміністрації видано дійсний до 26 липня 2022 року паспорт прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 36).
18 грудня 2019 року між Любешівською селищною радою і ОСОБА_2 укладено договір про встановлення земельного сервітуту, за умовами якого власник Любешівська селищна рада відповідно до рішення від 17 грудня 2019 року № 2-34/55 надала сервітуарію ОСОБА_2 право обмеженого платного користування земельною ділянкою площею 0,0038 га з кадастровим номером 0723155100:01:001:2048, цільове призначення: КВЦПЗ-В.03.07 для будівництва та обслуговування будівлі торгівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 для розміщення тимчасових споруд згідно з комплексною схемою розміщення тимчасових споруд строком на 3 роки (т. 1, а. с. 125-127).
10 листопада 2020 року сторони за час шлюбу придбали транспортний засіб - автомобіль марки "Renault Megane", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру транспортних засобів та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 42, 43).
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження у справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Аналогічні положення закріплені у статті 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У разі поділу майна, що є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України).
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) вказано, що презумпцію спільності майна подружжя спростовує той із подружжя, який заперечує, що майно набуте у період шлюбу, є спільним сумісним майном.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, яке перебувало у шлюбі у період з 04 червня 2011 року до 10 травня 2022 року, і просила суд визнати об?єктом права спільної сумісної власності подружжя житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності та транспортний засіб, а також просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та на 1/2 частку тимчасової споруди та стягнути з відповідача в її користь грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності подружжя на транспортний засіб.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон № 3038-VI, який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.