ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2024 року
м. Київ
справа № 201/12097/21-ц
провадження № 61-10769св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 лютого 2023 року у складі судді Вовка С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Нежури В. А.,
Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про стягнення коштів.
Позов мотивований тим, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року у справі № 201/8704/19 за позивачем визнано право власності в порядку спадкування за заповітом на грошовий вклад АТ КБ "ПриватБанк" за договором від 02 квітня 2013 року № SАМDN 25000734277419
у розмірі 16 097,22 дол. США та відсотків у розмірі 7 264, 60 дол. США. Позивач тричі звертався до відповідача з відповідними заяви для отримання вказаних коштів, однак відповідач коштів не повертає.
ОСОБА_1 просив стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на свою користь грошовий вклад за договором від 02 квітня 2013 року № SАМDN 25000734277419 у розмірі 16 097,22 дол. США та відсотки в розмірі 7 264, 60 дол. США.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 лютого 2023 року позовні вимоги задоволено.
Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором від 02 квітня 2013 року № SAMDN 25000734277419 у розмірі
16 097,22 дол. США та відсотки у розмірі 7 264,60 дол. США.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не надав суду доказів розірвання договору банківського вкладу та взагалі будь-яких доказів з цього приводу,
а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення суми вкладу та процентів за договором. Стосовно доводів АТ КБ "ПриватБанк" про переведення боргу за депозитними договорами на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (далі - ТОВ "ФК "Фінілон") на підставі договору від 17 листопада 2014 року та щодо установленої судами нікчемності цього договору суд першої інстанції вказав, що відсутність згоди кредитора на переведення боргу свідчить про те, що договір про переведення боргу між новим та первісним боржником не породив правових наслідків для кредитора, тобто переведення боргу не відбулося, а тому саме АТ КБ "ПриватБанк" є належним відповідачем у справі.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року,
з урахуванням ували Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року про виправлення описки, апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 лютого 2023 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції.
Додатковою постановою Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2023 року стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 275,00 грн.
Додаткове рішення мотивоване тим, що під час ухвалення рішення у справі, суд не вирішив питання про понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви відповідно до статті 141 ЦПК України. Суд також вказав, що сторона позивача не надала суду детального розрахунку,
а також доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд не встановив правових підстав для їх відшкодування.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
18 липня 2023 року представник АТ КБ "ПриватБанк" - адвокат Штронда А. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що внаслідок укладення 17 листопада
2014 року між АТ КБ "ПриватБанк" і ТОВ "ФК "Фінілон" договору переведення боргу за зобов?язаннями банку щодо виплати коштів за договором, який
є предметом спору у цій справі, АТ КБ "ПриватБанк" не несе жодних зобов?язань за таким договором та є неналежним відповідачем у справі, а ТОВ "ФК "Фінілон" є новим боржником і тому саме воно є належним відповідачем. Суди зробили неправильний висновок про нікчемність договору про переведення боргу.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом
в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі
№ 523/9076/16-ц, постановах Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі № 321/1260/19, від 28 вересня 2022 року у справі № 530/1995/18, від 06 жовтня 2021 року у справі № 263/11275/18, від 10 березня 2021 року у справі
№ 607/11746/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду м. Києва.
Зупинено виконання рішення Печерського районного суду м. Києва
від 07 лютого 2023 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, до закінчення їх перегляду
в касаційному порядку.
04 жовтня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволенняз таких підстав.
Фактичні обставини справи
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року у справі № 201/8704/19 визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на грошовий вклад АТ КБ "ПриватБанк" за договором від 02 квітня 2013 року № SАМDN25000734277419 у розмірі 16 097,22 дол. США та відсотків у сумі 7 264,60 дол. США, після спадкодавця ОСОБА_2 . Стягнено
з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 вклад 16 097,22 дол. США та відсотки 7 264, 60 дол. США.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року змінено, виключено з мотивувальної та резолютивної частин рішення суду висновки щодо вирішення питання про стягнення із АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 вкладу 16 097, 22 дол. США та 7 264,60 дол. США відсотків. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Вказаними рішеннями суду установлено, що 02 квітня 2013 року між АТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_2 укладено договір № SАМDN25000734277419 (вклад "Стандарт на 12 міс."), згідно з яким банк зобов`язався нараховувати проценти в розмірі 9,75 % річних.
27 жовтня 2021 року ОСОБА_1 направив відповідачу заяву про виконання рішення у справі № 201/8704/19, в якій просив перерахувати йому депозитний вклад у розмірі 16 097,22 дол. США та 7 264,60 дол. США відсотків на його рахунок.
Банк в листах від 02 листопада 2021 року та від 16 листопада 2021 року повідомив позивачу про неможливість виконання вимог, викладених в листі позивача від 27 жовтня 2021 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.