ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2024 року
м. Київ
справа №460/45232/22
адміністративне провадження № К/990/23592/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Губської О.А., Єресько Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 460/45232/22
за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Національного агентства з питань запобігання корупції на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року (суддя - Щербаков В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року (суддя-доповідач - Гудим Л.Я., судді: Довгополов О.М., Святецький В.В.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (надалі - НАЗК, відповідач) у якому просив:
- визнати протиправними дії НАЗК щодо відмови у видаленні з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (надалі - Реєстр) щорічної декларації ОСОБА_1 депутата Рівненської обласної ради за 2021 рік, подану 01 вересня 2022 року, як помилкової (код b993bdb7-9c00-431c-8677-76f705d2223e);
- визнати протиправними дії НАЗК щодо відмови у наданні ОСОБА_1 як суб`єкту декларування технічної можливості подати виправлену щорічну декларацію за 2021 рік;
- зобов`язати НАЗК видалити з Реєстру щорічну декларацію ОСОБА_1 як депутата Рівненської обласної ради за 2021 рік, подану 01 вересня 2022 року (код b993bdb7-9c00-431c-8677-76f705d2223e);
- зобов`язати НАЗК надати ОСОБА_1 як суб`єкту декларування технічну можливість подати до Реєстру виправлену щорічну декларацію за 2021 рік.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 просив зобов`язати відповідача видалити помилкову подану декларацію та надати можливість повторно подати виправлену декларацію за 2021 рік (як депутат Рівненської обласної ради), оскільки 01 вересня 2022 року він не подавав щорічну декларацію, а така була подана (відобразилася в Реєстрі) внаслідок технічної помилки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року, позов задоволено частково.
Зобов`язано НАЗК видалити з Реєстру щорічну декларацію ОСОБА_1 як депутата Рівненської обласної ради за 2021 рік, подану 01 вересня 2022 року (код b993bdb7-9c00-431c-8677-76f705d2223e) та надати йому як суб`єкту декларування технічну можливість подати до Реєстру виправлену щорічну декларацію за 2021 рік. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань НАЗК судовий збір.
Ухвалюючи це рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Реєстру визначається як нормами Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII "Про запобігання корупції" (далі - Закон № 1700-VII), так і Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI).
Закон №1700-VІI, та Порядок формування, ведення та оприлюднення інформації Реєстру (№448/21) не містять в собі положення щодо видалення інформації з Реєстру, а визначає лише загальне поняття - "ведення реєстру". Разом з тим, приписами пункту 3 частини першої статті 10 Закону №2939-VI визначено, що кожна особа має право вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону.
Ураховуючи, що позивачем виявлено неповні/неправильні відомості в поданій ним 01 вересня 2022 року декларації (про що позивач повідомив НАЗК), суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вважав, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 10 Закону №2939-VI є підстави для задоволення позовних вимог про видалення відомостей про ОСОБА_1 у Реєстрі та надання йому можливості подати виправлену щорічну декларацію за 2021 рік.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
НАЗК звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року, у якій просить скасувати вказані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволені позову у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень відповідач визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України) та зазначив, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості видалення (вилучення) інформації НАЗК з Реєстру декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (частина друга статті 47 Закону № 1700-VII).
Також, скаржник зазначає, що відсутній правовий висновок суду касаційної інстанції щодо розмежування зазначених в статті 45 Закону № 1700-VII передумов для подання суб`єктом виправленої декларації (упродовж семи днів після подання декларації) та декларації з достовірними відомостями (у випадку позивача більше одного місяця після подання декларації), які не є тотожними.
У касаційній скарзі відповідач наполягає на тому, що вимоги позивача щодо видалення з Реєстру щорічної декларації депутата Рівненської обласної ради ОСОБА_1 за 2021 рік, поданої 01 вересня 2022 року суперечить положенням чинного законодавства, оскільки відповідно до частини другої статті 47 Закону № 1700-VII інформація про особу в Реєстрі, зберігається упродовж всього часу виконання цією особою функцій держави або місцевого самоврядування, а також упродовж п`яти років після припинення виконання нею зазначених функцій, крім останньої декларації, поданої особою, яка зберігається безстроково.
НАЗК акцентує увагу, що судова практика на яку послалися суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях (постанова від 26 червня 2019 року у справі № 826/13937/17) сформована Верховним Судом не у подібних правовідносинах, а відтак була помилково ними застосована під час розгляду цієї справи та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Касаційна скарга, як указує скаржник, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, має виняткове значення для НАЗК, має публічний характер, оскільки стосується широкого кола суб`єктів на яких покладається обов`язок подання щорічних декларацій.
Відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій, в порушення норм процесуального права (статті 245 КАС України), не встановивши протиправність дій НАЗК щодо відмови у видаленні з Реєстру декларації, зобов`язали його вчинити відповідні дії, що беззаперечно є самостійною підставою для скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій.
Ухвалою від 17 липня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини
Позивач є депутатом Рівненської обласної ради, а тому на виконання вимог Закону № 1700-VII, подавав декларацію за 2021 рік.
01 вересня 2022 року ОСОБА_1 створив декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування як чернетку на основі декларації за 2020 рік та через відсутність необхідних документів не вніс необхідні відомості за 2021 рік у декларацію.
Більше ніж через місяць (3 жовтня) позивач продовжив заповнювати декларацію та намагався її подати, однак, внаслідок технічної помилки щорічну декларацію за 2021 рік вже було подано, ще 01 вересня 2022 року, а тому була відсутня технічна можливість подати нову декларацію .
Позивач звернувся до НАЗК із запитом, в якому просив видалити з Реєстру щорічну декларацію подану 01 вересня 2022 року, як помилкову, оскільки вона містить неточні відомості про нього як депутата органу місцевого самоврядування та є публічною. У зверненні зазначив, що повністю заповнена ним декларація, яку він має намір подати як щорічну за 2021 рік, зареєстрована за кодом 097dfbfc-16ec-493e-a80c-d34bb36a2e4c та збережена як чернетка.
НАЗК відмовив у видаленні з Реєстру поданої 01 вересня 2022 року щорічної декларації та повідомив, що правові підстави для видалення декларації відсутні (лист від 05 жовтня 2022 року №92-05/21457-22).
У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги НАЗК та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, виходить із такого.
Предметом оскарження в межах вказаного провадження є дії НАЗК, що полягають у відмові у видаленні з Реєстру щорічної декларації депутата Рівненської обласної ради ОСОБА_1 за 2021 рік, поданої 01 вересня 2022 року та ненадані йому можливості подати, більше ніж через місяць, виправлену щорічну декларацію.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково виходив з того, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 10 Закону №2939-VI у зв`язку з виявленням у поданій декларації недостовірних відомостей до завершення граничного терміну подання декларації та початку здійснення відповідачем заходів контролю, позивач має право на видаленням недостовірних відомостей щодо нього.
Відтак цей суд вважав, що наявні підстави для видалення декларації з недостовірними відомостями та надання можливості подати іншу виправлену щорічну декларацію за 2021 рік.
Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору погодився з таким висновком суду першої інстанції, вказавши, що ні Закон № 1700-VII, ні Порядок не містять положення щодо видалення інформації з Реєстру, за винятком спливу 5 років після припинення виконання особою функцій держави або місцевого самоврядування, а визначає лише загальне поняття "ведення реєстру".
При цьому, суди уважали, що при вирішені спірних правовідносин застосуванню підлягає саме пункту 3 частини першої статті 10 Закону №2939-VI за висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 826/13937/17.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Як установлено судами попередніх інстанцій ОСОБА_1 є депутатом Рівненської обласної ради, тобто позивач є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону № 1700-VII.
У частині другій статті 47 Закону №1700-VІI закріплено, що інформація про особу в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігається упродовж всього часу виконання цією особою функцій держави або місцевого самоврядування, а також упродовж п`яти років після припинення виконання нею зазначених функцій, крім останньої декларації, поданої особою, яка зберігається безстроково.
Тобто, зміст цієї статті вказує на те, що відсутні підстави для видалення інформації з Реєстру, за винятком спливу 5 років після припинення виконання особою функцій держави або місцевого самоврядування.
Упродовж семи днів після подання декларації суб`єкт декларування має право подати виправлену декларацію, але не більше трьох разів (частина четверта статті 45 Закону №1700-VІI).