ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/3419/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2023 (головуючий - Коваль Л.А., судді: Мороз В.Ф., Чередко А.Є.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто"
до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"
про визнання договору оренди від 31.01.2018 продовженим
Короткий зміст поданої заяви
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" (далі - ТОВ "Бізнес-Авто", позивач) звернулось до суду з позовом до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ "Приватбанк", відповідач) про визнання договору оренди від 31.01.2018 продовженим.
2. Позивач також звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу, а також будь - яким іншим особам до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, вчиняти будь-які дії, спрямовані на унеможливлення користування позивачем приміщенням, розташованим за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 32; літ. А-6, А1-4, Б-1, В-1 (яке є предметом укладеного між сторонами договору оренди, далі - орендоване приміщення), для здійснення господарської діяльності, в тому числі, але не виключно шляхом блокування доступу до приміщення, перешкоджання користуванню комунікаціями, наявними у приміщенні, звільнення вказаного приміщення від майна позивача та інших осіб, що зберігається в зазначеному приміщенні.
3. В обґрунтування поданої заяви зазначав про існування загрози вчинення відповідачем перешкод у здійсненні господарської діяльності позивача в орендованому приміщенні, про що свідчить звернення відповідача до органів поліції із заявою, в якій було зазначено про розташування в орендованому приміщенні СТО без відома АТ "Приватбанк".
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
4. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2023 заяву позивача задоволено. Заборонено відповідачу, а також будь - яким іншим особам, які діють в інтересах або за дорученням відповідача до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, вчиняти будь-які дії, спрямовані на унеможливлення користування позивачем орендованим приміщенням для здійснення господарської діяльності, в тому числі, але не виключно шляхом блокування доступу до приміщення, перешкоджання користуванню комунікаціями, наявними у приміщенні, звільнення вказаного приміщення від майна позивача та будь-яких інших осіб, що зберігається в зазначеному приміщенні.
5. Суд першої інстанції зазначив, що позивач веде господарську діяльність в орендованому приміщенні на підставі укладеного з відповідачем договору оренди від 31.01.2018. Однак матеріали справи містять звернення відповідача до органів поліції щодо розташування на його території СТО невідомими особами, що дає підстави припускати створення ним перешкод господарській діяльності позивача. За цих обставин суд дійшов висновку, що вжиті заходи забезпечення відповідають критеріям розумності та адекватності заявленим у справі позовним вимогам.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
6. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2023 вказану вище ухвалу суду першої інстанції скасовано, у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.
7. Суд апеляційної інстанції констатував, що звернення відповідача до органів поліції, на яке послався місцевий суд, не є достатньою підставою для висновку про ймовірне створення перешкод позивачу у користуванні орендованим майном, а отже вжиті заходи забезпечення позову не відповідають критеріям адекватності та співмірності з заявленими у справі позовними вимогами.
8. Крім того, судом установлено існування між сторонами іншого судового спору у справі № 904/3212/18 щодо продовження дії договору оренди від 31.01.2018. Судовим рішенням у цій справі, яке набрало законної сили, усунуто перешкоди власнику - АТ "Приватбанк" у користуванні його майном та зобов`язано ТОВ "Бізнес-Авто" звільнити орендоване приміщення. Отже, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову порушують права відповідача, який буде позбавлений можливості виконати рішення суду та поновити свої права власника орендованого позивачем майна.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
9. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
10. Скаржник стверджує про порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 269 ГПК України, яке, на думку позивача, полягає у врахуванні судом нової обставини - судового рішення у справі № 904/3212/18 та пояснень відповідача щодо причин проведення ним огляду орендованого приміщення та встановлення осіб, що у ньому перебувають, тобто нових обставин та доказів, які не враховувались місцевим судом при розгляді заяви про забезпечення позову.
Позиція Верховного Суду
11. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
12. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
13. Відповідно до частини 1, 4 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії.
14. Відповідно до усталених висновків Верховного Суду при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
15. Оскільки ТОВ "Бізнес-Авто" звернулося до суду з позовною вимогою немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.