ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 907/385/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
секретар судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників учасників:
Офісу ГП - Цимбалістий Т.О.,
відповідача-1 -Ільницький М.П. (адвокат), Ламбрух О.С. (адвокат),
відповідача-2 - не з`явився,
третьої особи 1- не з`явився,
третьої особи 2- не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 (у складі колегії суддів: Малех І.Б. (головуючий), Гриців В.М., Зварич О.В.)
та рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.05.2023 (суддя Андрейчук Л.В.)
за позовом Керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради
до: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Парк",
2. Виконавчого комітету Ужгородської міської ради
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокартинг",
2. Лазаренко Олексій Вікторович
про визнання незаконним та скасування рішення виконкому,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. Керівник Ужгородської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі позивача Ужгородської міської ради (далі - Рада, Позивач) звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Парк" (далі - ТОВ "Форест Парк", Відповідач 1) та до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (далі - Відповідач 2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальності "Автокартинг" (далі - ТОВ "Автокартинг"), Лазаренко Олексій Вікторович, з вимогами:
усунути перешкоди права користування та розпорядження земельною ділянкою за кадастровим номером 2110100000:25:001:0005, що розміщена за адресою: м. Ужгород, вул. Воз`єднання, 56, шляхом визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 23.05.2007 №198, в частині затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта на автодром після реконструкції існуючого автоатракціону "Екстрім+", господарських та споруд по вул. Боздоська дорога, 5, загальною площею 439,9 кв.м. та
зобов`язання комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода" внести зміни в інвентарні справи і зареєструвати право власності на автодром після реконструкції існуючого автоатракціону "Екстрім+", господарських будівель та споруд по вул. Боздоська дорога за приватним підприємцем Лазаренком Олексієм Вікторовичем; усунути перешкоди права користування та розпорядження земельною ділянкою за кадастровим номером 2110100000:25:001:0005, що розміщена за адресою: м. Ужгород, вул. Воз`єднання, 56, шляхом скасування державної реєстрації права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Форест парк", на автодром після реконструкції існуючого автоатракціону "Екстрім+", господарських будівель та споруд загальною площею 439,9 кв.м., з одночасним припиненням права власності на нього та
зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю "Форест парк" звільнити земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:25:001:0005, що розміщена за адресою: м. Ужгород, вул. Возз`єднання, 56, шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна, а саме: залишків автодрому після реконструкції існуючого автоатракціону "Екстрім+", господарських будівель загальною площею 439,9 кв.м.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема тим, що Ужгородською окружною прокуратурою в ході здійснення організації і процесуального керівництва досудовим розслідування розпочато кримінальне провадження за № 42021072030000091 від 05.08.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та за № 42022071030000018 від 10.02.2022 розпочатого, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, встановлено факт порушення інтересів держави під час реконструкції території містечка ДАІ в парку "Боздоський" у м. Ужгороді.
2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.05.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023, у позові відмовлено.
2.2. Зазначені рішення і постанова обґрунтовані тим, що територіальною громадою міста Ужгорода, в особі уповноваженого нею органу управління майнової політики Ужгородської міської ради, відведено приватному підприємцю Лазаренку О.В. земельну ділянку для будівництва автодрому, шляхом реконструкції існуючого автоатракціону "Екстрім+", що співвідноситься із спорудженням нерухомого майна та подальшим прийняттям його державною приймальною комісією в експлуатацію.
Також суди зазначали, що із акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта автодрому після реконструкції існуючого автоатракціону "Екстрім+" загальною площею 439,9 кв.м., що затверджений Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 23.05.2007 за №198 випливає, що споруджений приватним підприємцем Лазаренком О.В. по земельній ділянці (кадастровий номер 2110100000:25:001:0005), автодром, шляхом реконструкції існуючого автоатракціону "Екстрім+", здійснено на підставі виданих виконавчим комітетом Ужгородської міської ради дозволів.
Окрім цього, матеріали справи не містять відомостей та доказів, що спорудження вказаного об`єкту проведено приватним підприємцем Лазаренком О.В. за відсутності проекту, що затверджений належним чином.
2.3. Господарські суди також дійшли висновку, що Позивачем не доведено, що належний Відповідачу 1 автодром після реконструкції існуючого автоатракціону "Екстрім+", загальною площею 439,9 кв.м., є самочинно спорудженим об`єктом нерухомого майна в розумінні ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України. Однак, окрім посилання на самочинність спорудження належного Відповідачу ТОВ "Форест Парк" об`єкту нерухомого майна, позовна заява не містить інших доводів і обставин на предмет протиправності спірного рішення міської ради.
2.4. Також, суди попередніх інстанцій виснували, що матеріалами справи не підтверджено наявності будь яких обставин, які б вказували, що спірне рішення винесено з порушенням законних прав та інтересів Ужгородської міської ради. Прокурором та Позивачем не наведено, а місцевим господарським судом не встановлено, яке суб`єктивне цивільне право або інтерес територіальної громади, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, існувало та порушено на момент ухвалення спірного рішення міської ради.
2.5. За наведеного вище, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що негаторні вимоги направлені на скасування рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 23.05.2007 року за № 198 не співвідносяться із правовідносинами, які існували станом на 2007 рік, а тому відмовили у задоволенні позову.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі Прокурор просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій:
висновків Верховного Суду викладених у постанові від 30.06.2020 у справі №727/9974/17 щодо застосування до даних спірних правовідносин вимог частин 1 та 2 статті 376 Цивільного кодексу України, статей 27, 29-31, 34, 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт);
висновків Верховного Суду в постановах від 29.01.2020 у справі №822/2149/18 та від 20.06.2023 у справі №260/2688/20 щодо застосування до даних спірних правовідносин частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України (зведення будівництва без дозволу та відведення земельної ділянки);
висновків Верховного Суду у постановах від 10.05.2022 у справах №495/2183/16-ц та від 20.05.2020 у справі №911/1603/19 щодо застосування статті 319 Цивільного кодексу України та статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (не зареєстроване у Державному реєстрі речових прав за державою в особі компетентного органу право власності на спірне майно не спростовує факту набуття державою такого права до початку функціонування вказаного реєстру);
висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 05.06.2018 року у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 щодо застосування вимог статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України (право чи інтереси мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, відповідати принципу процесуальної економії);
висновків Великої Палати Верховного суду від 20.07.2022 у справі №923/196/20 та Верховного Суду від 24.03.2021 у справі №200/2192/18, постанови від 07.04.2020 у справі №916/2791/13 та від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц щодо застосування вимог статей 182, 331, 332, 376 Цивільного кодексу України;
висновків Верховного Суду у постановах від 20.01.2021 у справі №442/302/17 та від 13.03.2019 у справі №910/22575/17 щодо застосування вимог статей 152, 212 Земельного кодексу України, статей 15, 16, 376, 391 Цивільного кодексу України (задоволення вимоги власника земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення є належним та ефективним способом захисту прав власника);
висновків, які сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі №477/2330/18 від 14.12.2022, Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №461/3675/17,від 19.12.2019 у справі №307/454/18 (процесуальне законодавство не встановлює заборону можливості використання під час розгляду справи доказів, отриманих в межах інших проваджень);
висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 14.12.2022 у справі №477/2330/18,від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц, від 20.07.2020 у справі №923/196/20, від 11.11.2019 у справі №337/474/14-ц щодо застосування частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України (дотримання учасниками правовідносин принципів справедливості, розумності та добросовісності);
висновків Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі №9901/172/20, від 01.07.2021 у справі №9901/381/20, від 26.10.2021 у справі №766/20797/18, від 01.02.2022 у справі №750/3192/14, від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі №233/4365/18 щодо застосування вимог статей 2, 13 Господарського кодексу України (забезпечення ефективного захисту порушених прав і законних інтересів держави);
висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №554/10517/16-ц від 20.06.2023 щодо застосування вимог статей 150 Земельного кодексу України;
висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20) щодо застосування частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (щодо неправомірних дій особи, яка зазначена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник).
3.3. Крім того, скаржник вказує на те, що суд першої інстанції прийняв рішення про права, інтереси та обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі - КП "Парк культури і відпочинку Боздоський", яке безпосередньо укладало договір про співпрацю № 67 від 04.04.2002 з ПП Лазаренком О.В.
3.4. Також касатор зазначає, що суди обох інстанцій не навели мотивів відхилення аргументів прокурора з посиланням на норми права стосовно порушення ПП Лазаренком О.В. норм чинного земельного законодавства та законодавства про природно-заповідний фонд, в частині самочинного будівництва на території парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва "Боздоський", що впливає на встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Тому Львівська обласна прокуратура у касаційній скарзі посилається, зокрема, також на приписи пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.5. Від ТОВ "Форест Парк" надійшло клопотання про закриття касаційного провадження, у якому Відповідач 1 просить: закрити касаційне провадження по справі №907/385/22 в частині підстав оскарження визначених пунктом першим частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з мотивів викладених у пункті п`ятому частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України; закрити касаційне провадження у даній справі в частині підстав оскарження визначених пунктом четвертим частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з мотивів передчасності висновків про наявність підстав для касаційного оскарження згідно пункту першого частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а також виходячи із положень пунктів третього та п`ятого частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
3.6. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Форест Парк" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
4. Обставини встановлені судами
4.1. 04.04.2002 між приватним підприємцем Лазаренком О.В. та комунальним підприємством "Боздоський парк" укладено договір про співпрацю за № 67.
Згідно з п. 1.1. вказаного договору, сторони зобов`язуються сумісно діяти з метою розвитку діяльності Боздоського парку як центру відпочинку і дозвілля, а саме: розширення видів розважальних послуг парку, відновлення існуючих розважальних об`єктів та споруджень і встановлення нових, розвитку інфраструктури парку, залучення якнайбільше громадян до відпочинку та створення безпечних умов для їх дозвілля.
4.2. З метою реалізації укладеного правочину КП "Боздоський парк" передало у користування підприємцю територію містечка ДАІ парку (у тому числі автодром) (п. 2.11 договору), а той зобов`язаний був здійснити ремонт вказаного містечка, встановити павільйони для роздрібної торгівлі, споруди, необхідні для безпеки відвідувачів та малі атракціони (п. 2.2.1 та 2.2.2 договору).
4.3. 25.07.2002 між сторонами вказаного правочину укладено угоду про зміну і доповнення договору № 67 від 04.04.2002, згідно з якою ПП Лазаренку О.В. передано у користування територію містечка ДАІ парку строком на 25 років, а останній зобов`язувався у період сезону роботи парку вносити до комунального підприємства грошові кошти у розмірі 2 відсотків чистого доходу з 2002 року по 2005 рік.
4.4. Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 07.06.2002 за № 136 приватному підприємцю Лазаренку О.В. надано дозвіл на проведення реконструкції та добудов для влаштування навісу в легких конструкціях над літньою терасою в Боздоському парку строком на два роки.
4.5. На виконання вказаного рішення виконавчого комітету та заяви про надання дозволу Інспекцією ДАБК м. Ужгорода, вказаному підприємцю надано дозвіл на виконання будівельних робіт за № 73 від 23.05.2003 для влаштування навісу в легких конструкціях над літньою терасою в Боздоському парку. Строк дії дозволу визначений до 01.08.2003.
4.6. В подальшому, 15.03.2006 між ПП Лазаренко О.В. та управлінням майнової політики Ужгородської міської ради укладено договір оренди земельної ділянки за адресою: м. Ужгород, вул. Боздоська дорога № 5, для реконструкції існуючого авто атракціону "Екстрім+", господарських будівель та споруд.
4.7. Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 23.05.2007 за №198, затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, після реконструкції існуючого автоатракціону вже з назвою "Екстрім+" загальною площею 439,9 кв.м. та зобов`язано комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода" внести зміни в інвентарні справи і зареєструвати право власності на автодром "Екстрім+" за приватним підприємцем Лазаренком О.В.
4.8. 07.06.2007 комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода" здійснено державну реєстрацію права власності на автодром "Екстрім+" за приватним підприємцем Лазаренком О.В., на підставі чого видано свідоцтво про право власності ЯЯЯ№761290 від 07.06.2007.
4.9. Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно за №15317454 виданого комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгород" Ужгородської міської ради Закарпатської області від 21.07.2007, право власності зареєстровано на нерухоме майно, що складається з літ. А (тераси) площею 211 кв.м., літ. Б (тир-навісу) площею 133,7 кв.м., літ В (навісу) площею 45,3 кв.м., літ. Г (гаражу) площею 20,4 кв.м., літ Д (гаражу) площею 20.4 кв.м. та літ Ж (вбиральні) 2,1 кв.м.
4.10. 14.11.2017 до державного реєстру речових прав внесено відомості про набуття ТОВ "Автокартинг" права власності на автодром "Екстрім+", господарських будівель та споруд, а саме наступні об`єкти: під літ. А (тераса), літ. Б (навіс-тир), літ. В (навіс), літ. Г (гараж); літ. Д (гараж); літ. Ж (убиральня); огорожу № 1-2; проїзд та площадки І; місток - естакаду II; підпірну стіну III загальною площею 439,9 кв.м на підставі внесення Лазаренком О.В. даного майна до статутного капіталу товариства майна за актом прийому передачі від 14.11.2017.
4.11. На підставі договору купівлі-продажу від 21.08.2021 за №141, який посвідчений приватним нотаріусом Дроботя А.В., ТОВ "Автокартинг" продало вказане майно ТОВ "Форест Парк", про що здійснено реєстрацію права власності.
4.12. Звертаючись до суду з даним позовом Позивач стверджував, що під час реконструкції території містечка ДАІ в парку "Боздоський" у м. Ужгороді допущено порушення вимог чинного законодавства, що вказує на самочинність будівництва автодрому "Екстрім+" в Боздоському парку на земельній ділянці комунальної власності.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Скаржник, звертаючись з позовом до суду, просив:
1) усунути перешкоди права користування та розпорядження земельною ділянкою за кадастровим номером 2110100000:25:001:0005, що розміщена за адресою: м. Ужгород, вул. Воз`єднання, 56, шляхом визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 23.05.2007 №198, в частині затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта на автодром після реконструкції існуючого автоатракціону "Екстрім+", господарських та споруд по вул. Боздоська дорога, 5, загальною площею 439,9 кв.м. та зобов`язання комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода" внести зміни в інвентарні справи і зареєструвати право власності на автодром після реконструкції існуючого автоатракціону "Екстрім+", господарських будівель та споруд по вул. Боздоська дорога за приватним підприємцем Лазаренком Олексієм Вікторовичем;
2) усунути перешкоди права користування та розпорядження земельною ділянкою за кадастровим номером 2110100000:25:001:0005, що розміщена за адресою: м. Ужгород, вул. Воз`єднання, 56, шляхом скасування державної реєстрації права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Форест парк", на автодром після реконструкції існуючого автоатракціону "Екстрім+", господарських будівель та споруд загальною площею 439,9 кв.м., з одночасним припиненням права власності на нього;
3) зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю "Форест парк" звільнити земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:25:001:0005, що розміщена за адресою: м. Ужгород, вул. Воз`єднання, 56, шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна, а саме: залишків автодрому після реконструкції існуючого автоатракціону "Екстрім+", господарських будівель загальною площею 439,9 кв.м.
5.2. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
5.3. Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, зосередили увагу на тому, що територіальною громадою міста Ужгорода, в особі уповноваженого нею органу управління майнової політики Ужгородської міської ради, відведено приватному підприємцю Лазаренко О.В. земельну ділянку саме для цілей будівництва, а саме для будівництва автодрому шляхом реконструкції існуючого автоатракціону "Екстрім+", що співвідноситься із спорудженням такого нерухомого майна Лазаренко О.В. та подальшим прийняттям його державною приймальною комісією в експлуатацію.
5.4. Відтак, за оцінкою матеріалів справи та доводів сторін, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що Позивачем не доведено, що належний Відповідачу автодром після реконструкції існуючого автоатракціону "Екстрім+", загальною площею 439,9 кв.м., є самочинно спорудженим об`єктом нерухомого майна в розумінні частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України.
Так, господарські суди виснували, що окрім посилання на самочинність спорудження належного відповідачу ТОВ "Форест Парк" об`єкту нерухомого майна, позовна заява не містить інших доводів чи обставин на предмет протиправності такого рішення.
5.5. Натомість Суд касаційної інстанції, з урахуванням доводів касаційної скарги, позиції учасників справи, а також матеріалів справи вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними.
Так, застосуванню судами при розгляді справи підлягала стаття 376 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) за змістом якої житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
5.6. При цьому відповідно до усталеної практики Верховного Суду щодо застосування статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної вище норми права державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка здійснила самочинне будівництво, у силу наведених положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.
Зазначені висновки містяться, зокрема, але не виключно у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16, від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 та інших.
5.7. Таким чином, судам при розгляді справи необхідно було з урахуванням темпоральності юридичних дій у справі, на підставі наданих учасниками доказів встановити обставини як законності набуття права на земельну ділянки, так і спорудження та подальшої державної реєстрації спірного нерухомого майна.
5.8. Водночас, судами фактично було проігноровані доводи що спірне нерухоме майно знаходиться на території парку "Боздоський" у м. Ужгороді, відносини щодо користування та подальшої реєстрації мали місце в тому числі з відповідним комунальним підприємством, факт знаходження майна, його подальшої реконструкції підтверджується встановленими судами обставинами.
В свою чергу, прокурор наголошує, що "Боздоський" є парком-пам`яткою садово-паркового мистецтва, що виключає можливість здійснення будівництва спірних об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці, яка знаходиться в користуванні парку.
5.9. До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим ( стаття 18 Земельного кодексу України).
5.10. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша статті 19 Земельного кодексу України).
5.11. Статтею 43 Земельного кодексу України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
5.12. Згідно зі статтею 44 Земельного кодексу України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).