ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 489/742/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.,
секретар судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників учасників:
позивача - не з`явився
відповідача - 1 - Бортик Р.О. (адвокат)
відповідача - 2 - не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 (у складі колегії суддів: Колоколов С.І. (головуючий), Савицький Я.Ф., Ярош А.І.)
та рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.07.2023 (суддя Семенчук Н.О.)
за позовом Миколаївської міської ради
до: 1. ОСОБА_1
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Естетик-1"
про скасування записів про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. 14.02.2020 Миколаївська міська рада (далі - Позивач) звернулася до Ленінського районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, Відповідач- 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Естетик-1" (далі - ТОВ "Естетик-1", Відповідач- 2) про скасування записів про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути земельну ділянку.
1.2. Позовну заяву мотивовано тим, що 10.10.2016 між Миколаївською міською радою та ТОВ "Естетик-1" укладено договір оренди землі № 11202, відповідно до якого Відповідачу- 2 надано земельну ділянку площею 1170 кв.м, кадастровий номер 4810136900:02:002:0095, для обслуговування логістичного центру з автостоянкою, за умови збереження зелених насаджень, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно, строком на 3 роки.
1.3. У 2018 році ТОВ "Естетик-1" на цій земельній ділянці здійснило будівництво нежитлового об`єкта нерухомості, зокрема логістичного центру з автостоянкою, без дозволу Миколаївської міської ради як орендодавця та власника орендованої земельної ділянки, а також 03.07.2018 оформило на нього право власності, чим фактично порушило умови укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки.
1.4. 10.05.2019 між ТОВ "Естетик-1" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу логістичного центру з автостоянкою за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Горобченко С. Г. та зареєстрований в реєстрі за № 912 (далі - Договір купівлі-продажу), та зареєстровано за Відповідачем- 1 речове право на нерухоме майно логістичного центру з автостоянкою, номер запису про право власності 31490431.
1.5. Миколаївська міська рада вважає, що ТОВ "Естетик-1" здійснило самочинне будівництво логістичного центру з автостоянкою на належній їй земельній ділянці без її згоди, зареєструвало право власності на зазначений об`єкт, а згодом здійснило його відчуження на користь ОСОБА_1, що призвело до самовільного зайняття останньою земельної ділянки та порушення прав територіальної громади міста.
1.6. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27.10.2020 позов Миколаївської міської ради задоволено.
Скасовано запис про право власності від 03.07.2018 № 26904111, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію за ТОВ "Естетик-1" права власності на логістичний центр з автостоянкою загальною площею 13,6 кв.м на АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним Договір купівлі-продажу.
Скасовано запис про право власності від 10.05.2019 № 31490431, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на логістичний центр з автостоянкою загальною площею 13,6 кв.м на АДРЕСА_1 .
Зобов`язано ОСОБА_1 повернути Миколаївській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 1170 кв.м, кадастровий номер 4810136900:02:002:0095, на Херсонському шосе, ріг вул. Будівельників у м. Миколаєві Миколаївської області у придатному для використання стані шляхом звільнення її від будівель та споруд, у тому числі від будівель та споруд логістичного центру з автостоянкою, загальною площею 13,6 кв.м.
1.7. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22.12.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27.10.2020 скасовано, провадження у справі за позовом Миколаївської міської ради закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України.
1.8. Постановою Верховного Суду від 20.10.2021 касаційну скаргу Миколаївської міської ради залишено без задоволення, а постанову Миколаївського апеляційного суду від 22.12.2020 - без змін.
1.9. Справу № 489/742/20 за позовом Миколаївської міської ради до ОСОБА_1, ТОВ "Естетик-1" про скасування записів про право власності, визнання недійсним Договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути земельну ділянку 02.12.2021 з Миколаївського апеляційного суду згідно ухвали від 25.11.2021 передано для продовження розгляду до Господарського суду Миколаївської області.
1.10.Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.12.2021, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2022, частково задоволено заяву Миколаївської міської ради про забезпечення позову та накладено арешт на логістичний центр з автостоянкою загальною площею 13,6 кв.м, належний ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі - продажу.
1.11. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
1.12. 09.02.2022 року Миколаївська міська рада подала до Господарського суду Миколаївської області заяву від 28.01.2022 про зміну предмета позову, в якій просила суд позовні вимоги у справі №489/742/20 вважати заявленими в наступній редакції:
- скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Естетик-1" право власності на логістичний центр з автостоянкою загальною площею 13,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1591156548101, державна реєстрація від 03.07.2018 №26904111);
- визнати недійсним договір купівлі-продажу логістичного центру з автостоянкою від 10.05.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Естетик- 1" та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горобченко С.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 912;
- скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за ОСОБА_1 право власності на логістичний центр з автостоянкою загальною площею 13,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1591156548101, державна реєстрація від 10.05.2019 №31490431);
- зобов`язати ОСОБА_1 повернути Миколаївській міській раді земельну ділянку площею 1170 кв.м, кадастровий номер 4810136900:02:002:0095, по Херсонському шосе, ріг вул. Будівельників у м. Миколаєві у придатному для використання стані шляхом звільнення її від будівель та споруд, у т.ч. будівель та споруд логістичного центру з автостоянкою загальною площею 13,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.07.2023 у справі №489/742/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023, позов задоволено частково, зобов`язано ОСОБА_1 повернути Миколаївській міській раді земельну ділянку площею 1170 кв.м, кадастровий номер 4810136900:02:002:0095, по Херсонському шосе, ріг вул. Будівельників у м. Миколаєві у придатному для використання стані шляхом звільнення її від будівель та споруд логістичного центру з автостоянкою загальною площею 13,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Херсонське шосе, 1Г, м. Миколаїв, Миколаївська область. В решті позову відмовлено.
2.2. При цьому суди встановили, що ТОВ "Естетик-1" здійснено самочинне будівництво нерухомого майна на орендованій земельній ділянці, оскільки остання не була відведена для забудови, а надавалась Відповідачу-2 виключно для обслуговування логістичного центру з автостоянкою.
2.3. Так, судами враховано, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка таке будівництво здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного. Отже, за висновками судів, скасування державної реєстрації права на таке будівництво не є належним та ефективним способом захисту права власника земельної ділянки.
2.4. Господарські суди попередніх інстанцій, беручи до уваги характер спірних правовідносин, обраний Позивачем спосіб захисту та усталену судову практику, прийшли до висновків, що вимоги про визнання недійсним Договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності на логістичний центр з автостоянкою загальною площею 13,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, як за Відповідачем- 1, так і за Відповідачем-2, задоволенню не підлягають, а ефективним способом захисту прав Позивача як власника земельної ділянки є виключно позов про усунення перешкод у користуванні нею.
2.5. При цьому судами враховано обставини, встановлені у інших справах між тими ж сторонами.
2.6. У жовтні 2018 року ТОВ "Естетик-1" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради, в якій просило суд спонукати останню укласти з позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.02.2019 у справі №915/1122/18, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 та постановою Верховного Суду від 30.07.2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Судові рішення мотивовані тим, що за умовами укладеного між сторонами договору оренди земельна ділянка надана ТОВ "Естетик-1" для обслуговування логістичного центру з автостоянкою за умови збереження зелених насаджень без права забудови та оформлення права власності на нерухоме майно, що за відсутності відповідної письмової згоди органу місцевого самоврядування виключає можливість здійснення позивачем нового будівництва на вказаній земельній ділянці та свідчить про відсутність підстав для укладення між сторонами договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста.
Судовими рішеннями у справі №915/1122/18 встановлено, що надана в оренду земельна ділянка має низку обмежень у її використанні, передавалася вільною від забудови та за умови збереження зелених насаджень, і мала повертатися з оренди також вільною від будь-яких споруд. У переліку прав орендаря, наведених в розділі 9 договору оренди, відсутні положення, які б передбачали можливість здійснення будівництва нових об`єктів на земельній ділянці. Доказів внесення змін до договору оренди чи зміни цільового призначення орендованої земельної ділянки ТОВ "Естетик- 1" не надано.
Тобто при розгляді вказаної справи судами встановлено факт самочинного будівництва Відповідачем-2 нежитлових будівель, які у подальшому були продані Відповідачу-1.
2.7. У листопаді 2018 року Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до ТОВ "Естетик-1", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, в якій просила суд розірвати договір оренди землі від 10.10.2016 року № 11202.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2019 року у справі №915/1305/18, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що 10.05.2019 року між ТОВ "Естетик-1" та ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу, за яким Відповідач-2 передав у власність Відповідачу-1 нерухоме майно, тобто з 10.05.2019 року (день купівлі-продажу нерухомості) право оренди за спірним договором у ТОВ "Естетик-1" автоматично припинилося, а у ОСОБА_1 автоматично виникло. При цьому, спірний договір оренди землі не припинив 10.05.2019 року свою дію в цілому, а в цей день відбулася заміна сторони в зобов`язанні, а саме орендаря, з ТОВ "Естетик-1" на ОСОБА_1 . З огляду на зазначене та відсутність у матеріалах справи клопотань щодо залучення співвідповідача або заміну первісного відповідача належним відповідачем, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки на час розгляду справи право оренди спірної земельної ділянки у ТОВ "Естетик-1" припинилося у зв`язку із переходом до ОСОБА_1 права власності на майно, розташоване на зазначеній земельній ділянці.
У подальшому, при перегляді вказаного рішення у апеляційному порядку Південно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 25.11.2019 зазначив, що станом на дату винесення постанови у даній справі дія оскаржуваного договору оренди припинилася у зв`язку з закінченням строку його дії.
2.8. Рішення у справах № 915/1122/18 та № 915/1305/18 набрали законної сили і є преюдиціальними для вирішення спору в даній справі в частині вищевказаних висновків згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України, оскільки обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі Відповідач-1 просить скасувати судові рішення у справі та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
3.2. Зазначена скарга обґрунтована тим, що судами задоволено позов, який містить одночасно як віндикаційну (повернути земельну ділянку), так і негаторну (звільнення земельної ділянки від будівель і споруд, що фактично є вимогою про знесення нерухомого майна) вимоги, які спрямовані на усунення різних за змістом порушень права власності. При цьому ОСОБА_1 посилається на неврахування судами висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17.
3.3. Скаржник також зазначає, що внаслідок невірного застосування судами статті 376 Цивільного Кодексу України саме його зобов`язано звільнити земельну ділянку від будівель та споруд логістичного центру, адже він не є особою, яка здійснила їх будівництво. У цій частині оскаржувані рішення суперечать, на думку скаржника, правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.02.2022 у справі № 712/9407/22.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу Миколаївська міська рада просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін з підстав, викладених у позовній заяві.
4. Розгляд справи Верховним Судом
4.1. Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.07.2023 у справі № 489/742/20 і призначено її розгляд у судовому засіданні 10.01.2024.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представника Відповідача-1, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування місцевим і апеляційним судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено право юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
5.3. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 Господарського процесуального кодексу України).
5.4. За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
5.5. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
5.6. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
5.7. При цьому позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
5.8. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
5.9. Таким чином, з огляду на положення процесуального закону суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладених в позові вимог.
5.10. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
5.11. Водночас обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Такі висновки наведено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155).