УХВАЛА
18 січня 2024 року
м. Київ
Справа № 580/4531/23
Провадження № 11-176апп23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачки Усенко Є. А.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.
перевірила наявність підстав для прийняття до розгляду справи № 580/4531/23 за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Транс Логістик", Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове Об`єднання "Ірві Спецтехніка Груп" про визнання недійсним договору, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Черкаській області на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 (суддя Бабич А. М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2023 (головуючий суддя Мєзєнцев Є. І., судді Епель О. В., Файдюк В. В.),
УСТАНОВИЛА:
1. У червні 2023 року Головне управління ДПС у Черкаській області (далі - ГУ ДПС, позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "А-Транс Логістик" (далі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове Об`єднання "Ірві Спецтехніка Груп" (далі - відповідач 2), у якому просило:
- визнати недійсним договір від 22.11.2021 № 47 на перевезення автомобільним транспортом, укладений відповідачем 1 з відповідачем 2;
- застосувати до сторін цього договору наслідки недійсності правочинів, передбачені частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), та стягнути з
ТОВ "А-Транс Логістик" на користь ТОВ "Промислове Об`єднання "Ірві Спецтехніка Груп" 472 078,10 грн, а з ТОВ "Промислове Об`єднання "Ірві Спецтехніка Груп" на користь держави 472 078,10 грн.
Обґрунтовуючи підставу позову, ГУ ДПС посилалося на те, що договір від 22.11.2021 № 47 відповідачі уклали без наміру його виконання; виписані на підставі цього договору документи (акти надання послуг, товарно-транспортні накладні) позбавлені фактичного змісту [господарські операції на виконання договору не відбулися], а були використані виключно в податковому обліку з метою заниження сум податкових зобов`язань, у тому числі з використанням ланцюга безтоварних поставок зернових за участю ТОВ "А-Транс Логістик" і ТОВ "Кернел-Трейд" [реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаних ТОВ "А-Транс Логістик" на операції з поставки зерна, була зупинена рішеннями комісії з питань зупинення реєстрації податкових накладних ГУ ДПС].
Правовою підставою позову ГУ ДПС зазначило, зокрема, норми статей 203, 215, 228 ЦК, доводячи, що договір від 22.11.2021 № 47 укладено з метою ухилення від оподаткування та отримання незаконної податкової вигоди, що завдає шкоди державі, а відтак правочин між відповідачами суперечить інтересам держави і суспільства.
2. Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 12.06.2023, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2023, відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Суди визнали необґрунтованими доводи ГУ ДПС про те, що спір має публічно-правовий характер і має розглядатися в адміністративному судочинстві, зазначивши, що норми Податкового кодексу України (далі - ПК), наділяючи органи державної податкової служби правом звернення до суду з позовами до юридичних та фізичних осіб про визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, повʼязаних із визнанням правочинів недійсними, не визначають, який суд повинен розглядати такий спір. Правила ж предметної юрисдикції та підвідомчості справ визначаються виключно процесуальними кодексами України. Оскільки правовідносини щодо укладання договорів на принципах вільного волевиявлення, свободи договору та вибору контрагента, юридичної рівності, майнової самостійності їх учасників, а також визнання їх недійсними належать до сфери приватного права, що відповідає юрисдикції господарських судів згідно зі статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), та враховуючи, що відповідачі, укладаючи і виконуючи договір від 22.11.2021 № 47, діяли як самостійні господарюючі суб`єкти, юридичний спір щодо цього договору підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
3. ГУ ДПС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) касаційну скаргу на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2023, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (згідно з доводами ГУ ДПС це призвело до неправильного застосування норм матеріального права), просить скасувати зазначені судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що ГУ ДПС ініціює позов не як юридична особа, яка здійснює господарську діяльність, а як контролюючий орган. Відповідно подання позову слід розглядати як виконання покладених на контролюючий орган повноважень задля забезпечення публічно-правового інтересу у сфері оподаткування.
Посилаючись на постанови Касаційного адміністративного суду від 06.06.2023 у справі № 580/643/23, від 12.03.2020 у справі № 2а-0770/2208/12, від 04.12.2018 у справі № 2а-0770/2203/12, від 02.10.2018 у справі № 817/274/17, а також Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 911/1834/18, від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20, ГУ ДПС вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про підвідомчість цього спору судам господарської юрисдикції.
4. Ухвалою Касаційного адміністративного суду від 10.10.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС, а ухвалою від 16.11.2023 справу № 580/4531/23 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин третьої, шостої статті 346 КАС.
Згідно із частиною третьою статті 346 КАС суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:
1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;
2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах (частина шоста статті 346 КАС).
Відповідно до частини першої статті 347 КАС питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу (частина четверта статті 347 КАС).
5. Обґрунтовуючи підставу для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачену частиною третьою статті 346 КАС, Касаційний адміністративний суд виходив з того, що під час касаційного перегляду справи № 580/4531/23 було встановлено, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) розглянув справу за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", компанії "А/О RIGAS KUGU BUVETAVA" про визнання недійсним контракту (справа № 910/5958/20).
В ухваленій у цій справі постанові від 29.08.2023 Касаційний господарський суд, зокрема зазначив, що під час розгляду позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягає встановленню не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення. Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною й достатньою підставою для відмови у позові. Вказавши, що Головне управління ДПС у м. Києві не є стороною спірного контракту і не довело, що, крім обов`язку вчинити дії щодо відшкодування АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" за рахунок коштів державного бюджету сум податку на додану вартість, його права внаслідок укладення контракту були порушені, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність порушення оспорюваним правочином прав і законних інтересів позивача та відмовив у задоволенні позову.