ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2024 року
м. Київ
справа № 206/2485/22
провадження № 61-10540 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Довгопола Олена Олексіївна,
відповідачі: Дніпровська міська рада, Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради,
третя особа - комунальне підприємство "Жилсервіс-5" Дніпровської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2023 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Зайцевої С. А., Максюти Ж. І. та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2023 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Зайцевої С. А., Максюти Ж. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа - комунальне підприємство "Жилсервіс-5" Дніпровської міської ради (далі - КП "Жилсервіс-5"), про визнання наймачем квартири, внесення змін до договору найму та особового рахунку.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що її дідусем - ОСОБА_2 було отримано з державного житлового фонду квартиру АДРЕСА_1 на підставі ордеру
від 23 березня 1970 року № 5095 на родину з чотирьох осіб: ОСОБА_2 (дідусь - основний квартиронаймач), ОСОБА_3 (жінка дідуся), ОСОБА_4 (син ОСОБА_2
та ОСОБА_3 ) і ОСОБА_5 (донька ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ).
За життя ОСОБА_2 до спірної квартири, як члени його родини, вселилися ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_6 ) - рідна донька ОСОБА_3
та ОСОБА_2, разом із нею, її донькою - ОСОБА_1 (нині ОСОБА_1 - позивач). Вона офіційно зареєструвала своє місце проживання за адресою спірної квартири лише ІНФОРМАЦІЯ_7, коли їй виповнилося 18 років.
ІНФОРМАЦІЯ_6, за час перебування у зареєстрованому шлюбі
з ОСОБА_9, у неї народився син - ОСОБА_10, місце проживання якого було також зареєстровано за адресою спірної квартири 21 листопада 2006 року .
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її матір - ОСОБА_6 .
Рішенням виконавчого комітету Самарської районної у м. Дніпропетровську ради від 16 квітня 2010 року № 123 було вирішено комунальному виробничому житловому ремонтно-експлуатаційному підприємству Самарського району переукласти договір найму шляхом переоформлення особистого рахунку
на займану житлову площу: на трикімнатну квартиру
АДРЕСА_1, загальною площею
59,2 кв. м, у зв`язку зі смертю наймача ОСОБА_2 на його доньку ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 ), склад сім`ї шість осіб, у тому числі: ОСОБА_12 (донька ОСОБА_5 та ОСОБА_13 ), ОСОБА_3 (матір ОСОБА_5 ), ОСОБА_6 (сестра ОСОБА_5 ), вона, ОСОБА_14 (племінниця ОСОБА_5 )
та ОСОБА_10 (син племінниці - син позивача).
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її бабуся - ОСОБА_3 .
Також до спірної квартири згодом вселилися її сини від різних шлюбів:
ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Станом на 2017 рік фактично в спірній квартирі залишились проживати вона,
її неповнолітні сини та її чоловік - ОСОБА_17 (без реєстрації). ОСОБА_5
та її донька - ОСОБА_12 переїхали в інше житло, тому за взаємною згодою
з наймачем вона одноособово дбала про спірне житло та сплачувала комунальні послуги, що підтверджується відповідними доказами (квитанції про сплату комунальних послуг, договори, укладені між нею та підприємствами, які надають відповідні комунальні послуги). Посилалася на відповідні норми ЖК України.
18 серпня 2020 року між нею, ОСОБА_5 та ОСОБА_12 була складена розписка-договір про те, що ОСОБА_12 та ОСОБА_5 знімаються з реєстрації
у спірній квартирі, отримують грошову компенсацію в сумі 3 600 доларів США,
а вона набуває статус наймача цієї квартири. Указане, на думку позивача, свідчить про надання згоди ОСОБА_5 на зміну умов договору найму на її користь.
Оскільки вказана квартира неприватизована та перебуває в комунальній власності, були підстави для приведення договору найму, укладеного з ОСОБА_5, відповідно до законодавства, а тому вона неодноразово зверталася
із відповідними заявами до Дніпровської міської ради, надаючи при цьому всі необхідні документи. Проте, 02 лютого 2021 року у листі за № 3/16-423 Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради повідомив про відсутність правових підстав для підготовки проєкта рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради про зміну умов договору найму. На всі інші заяви відповіді вона не отримала.
Крім того, позивач зазначала, що попередній (орієнтований) розрахунок витрат,
які вона понесла й які очікує понести у зв`язку з розглядом справи складає:
992,40 грн - судовий збір, 1 961,40 грн - послуги КП "Реформжитло", а також витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 22 300,00 грн.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд визнати її наймачем квартири АДРЕСА_1 за раніше укладеним договором найму замість попереднього наймача ОСОБА_5, внести відповідні зміни до договору найму спірної квартири та особового рахунку № НОМЕР_1,
а також стягнути понесені нею судові витрати.
Протокольною ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська
від 16 січня 2023 року за клопотанням представника позивача залучено до участі
в справі в якості співвідповідача - Дніпровську міську раду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня
2023 року у складі судді Сухорукова А. О. в задоволенні позовних вимог
ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач пред`явила позов
до неналежних відповідачів, оскільки надання дозволу на зміну умов договору найму здійснюється шляхом прийняття відповідного рішення саме виконавчим комітетом Дніпровської міської ради, а не відповідача, тому суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 . При цьому суд послався на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Довгополу О. О., оскаржила рішення районного суду.
В поданій апеляційній скарзі адвокат повідомила, що позивач очікує понести
у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 13 900,00 грн, докази на підтвердження чого будуть подані у строки, визначені частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Довгополої О. О., задоволено. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2023 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_1 наймачем квартири
АДРЕСА_1 за раніше укладеним договором найму замість попереднього наймача ОСОБА_5, змінено договір найму квартири
АДРЕСА_1 та особовий рахунок № НОМЕР_1
на наймача ОСОБА_1 .
Стягнуто з Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір 2 481,00 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам справи, доводам позивача та наданим нею доказам, як і не врахував, що: фізична особа незалежно від наявності зареєстрованого місця проживання (місця реєстрації) має можливість
на здійснення своїх прав та інтересів; відсутність вмотивованої відмови виконавчого органу місцевого самоврядування, в контексті положень статті 106 ЖК України, не позбавляє права особи звернутися за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права до суду та не є підставою для залишення позову без задоволення; наявність у ОСОБА_1 права користування спірною квартирою, яке ніким не оспорюється.
Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає у спірній квартирі, ОСОБА_5, яка тривалий час за спірною адресою не проживає, має інше зареєстроване у встановленому порядку місце проживання та письмово,
що не спростовано відповідачами, погодилась про перехід від неї до позивача статусу наймача у спірній квартирі, тому позивач має право на зміну договору найму, однак відповідачі ухиляються від розгляду її заяв, чим порушують
її конституційні права.
Суд апеляційної інстанції вважав, що позивач пред`явила позов до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради та Дніпровської міської ради, які є належними відповідачами у цій справі.
Застосувавши статтю 141 ЦПК України, апеляційний суд стягнув із Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1, сплачений нею за подання позовної заяви
та апеляційної скарги судовий збір у загальному розмірі 2 481,00 грн.
09 червня 2023 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Довгополої О. О., про стягнення судових витрат, в якому просила ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути
з Дніпровської міської ради на користь позивача понесені нею судові витрати
на правничу допомогу в сумі 25 600,00 грн, надавши до клопотання відповідні докази.
Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Довгополої О. О., про ухвалення додаткової постанови задоволено. Стягнуто з Дніпровської міської ради
на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу
в розмірі 25 600,00 грн.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 сплатила в повному обсязі на виконання умов договору від 18 жовтня 2021 року
№ 78 про надання правової допомоги у загальному розмірі 25 600,00 грн за надані адвокатом послуги, а саме: складання та подання позовної заяви, відповіді
на відзив, апеляційної скарги, складання процесуальних заяв, підготовка та участь в судових засіданнях у судах першої та апеляційної інстанцій, а тому, врахувавши складність справи, час затрачений на надання правової допомоги, обсяг виконаних робот, апеляційний суд уважав можливим стягнути заявлений позивачем розмір таких витрат, який є співмірним, пропорційним та розумним, й узгоджується
з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові
від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції
У касаційній скарзі, поданій у липні 2023 року до Верховного Суду, Дніпровська міська рада, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 червня
2023 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2023 року, й залишити в силі рішення Самарського районного суду
м. Дніпропетровська від 03 квітня 2023 року.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень апеляційного суду заявник посилається на те, що: апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; а також належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2023 року, після усунення недоліків, визначених в ухвалі від 24 липня 2023 року, відкрито касаційне провадження
у вказаній справі.Витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга Дніпровської міської ради мотивована тим, що судом апеляційної інстанції безпідставно не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 15 липня
2020 року у справі № 521/1314/18, від 19 травня 2021 року у справі № 756/2298/18, від 06 серпня 2021 року у справі № 127/4954/19 щодо належності відповідачів.
Надання дозволу на зміну умов договору найму здійснюється шляхом прийняття виконавчим комітетом Дніпровської міської ради, діяльність якого визначається Законом України "Про місцеве самоврядування", відповідного рішення,
а не Дніпровською міською радою, які є різними органами місцевого самоврядування та відокремленими юридичними особами. Тобто, приймає відповідне рішення та надає дозвіл на зміну умов договору найму саме виконавчий комітет Дніпровської міської ради, який не залучено до участі в даній справі.
Те, що ОСОБА_1 фактично проживала у спірній квартирі разом із наймачем
не свідчить про дотримання нею передбачених законом правил про вселення
в спірну квартиру та про набуття права користування нею. У цій частині посилається на постанову Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі
№ 199/10302/14-ц (провадження № 61-20266св18).
При цьому позивач зверталася до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про зміну умов договору найму, й Департаментом її було повідомлено про те, що нею надано не повний пакет документів, тому її звернення до суду за, нібито, порушеним правом є передчасним і призводить до втручання
до дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування та його виконавчих органів.
Заявник уважає безпідставним стягнення з нього на користь позивача витрат
на правову допомогу у заявленому позивачем розмірі, оскільки при визначенні розміру таких витрат, суд мав виходити з реальності цих витрат, співмірності
та розумності їх розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Довгополої О. О., надійшов відзив на касаційну скаргу Дніпровської міської ради, разом
із клопотанням про поновлення встановленого судом строку для його подання, мотивуючи це тим, що вказаний строк пропущений з поважних причин, оскільки копію ухвали про відкриття касаційного провадження від 28 серпня 2023 року
та копію касаційної скарги з додатками позивач та її представник отримали лише 03 січня 2024 року. Ураховуючи наведене, строк на подання відзиву пропущений
з поважних причин, а тому він підлягає поновленню.
Відзив мотивований тим, що оскаржувані судові рішення суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, тому просить касаційну скаргу залишити
без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Посилається
на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду. Зазначає, що позов пред`явлено до належних відповідачів, а відповідні доводи Дніпровської міської ради є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи та положеннями ЖК України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Крім цього, вказує, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач понесла й які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції складає 7 900,00 грн витрат на правничу допомогу.
Також, у січні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Довгопола О. О., подала до суду касаційної інстанції заяву щодо вирішення питання судових витрат, в якій, посилаючись на положення статей 133, 134, 137, 141, 270 ЦПК України, статей 623, 903 ЦК України, Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", прецеденту практику Європейського суду з прав людини, просила суд стягнути з Дніпровської міської ради на користь позивача понесені в суді касаційної інстанції судові витрати на правничу допомогу у розмірі 7 900,00 грн.
На підтвердження чого надала відповідні докази, а саме: договір про надання правової допомоги від 18 жовтня 2021 року № 78, додаток № 1 до договору № 78 від 18 жовтня 2021 року про надання правової допомоги, акт приймання-передачі виконаних юридичних послуг до договору від 04 січня 2024 року, квитанцію № 78 від 04 січня 2024 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1
частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга Дніпровської міської ради задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів
та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених
у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення суду апеляційної інстанції відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір
не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного
або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Щодо вирішення спору по суті
У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернулася до суду
з позовом про визнання її наймачем квартири АДРЕСА_1, внесення змін до договору найму та особового рахунку, мотивуючи його тим, що вона вселилася до спірної квартири разом із її матір`ю - ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_6 ), яка була донькою ОСОБА_2, основного квартиронаймача, та ОСОБА_3, як члени родини ОСОБА_2 . Після смерті останнього договір найму було переукладено, новим квартиронаймачем стала його інша донька - ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 ). За спільною домовленістю між нею, ОСОБА_5 та ОСОБА_12, останні отримують певну грошову компенсацію та знімаються з реєстрації у спірній квартирі, а вона набуває статус наймача спірної квартири. Крім цього, з 2017 року вона одноособово дбала про спірне житло, сплачувала комунальні послуги, що підтверджується відповідними доказами. У зв`язку з цим, вона неодноразово зверталася
до Дніпровської міської ради з відповідними заявами, разом із всіма необхідними документами, проте рішення про зміну умов договору найму спірної квартири прийнято так і не було, чим порушені її житлові права.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою
та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше
як на підставі закону за рішенням суду (стаття 47 Конституції України).
Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений
із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Частинами першою та другою статті 61 ЖК України закріплено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.
Відповідно до статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом
з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки,
що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями,
що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано
й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.
Згідно з положеннями статті 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди
не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Верховний Суд України у постанові від 11 липня 2012 року № 6-60цс12 зробив висновок про те, що "у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права
й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК України). Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав
і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження".
Повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї,
які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку (частина перша та друга статті 106 ЖК України).