ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня2024 року
м. Київ
справа № 638/5481/20
провадження № 61-2429 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
третя особа - акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Харківське обласне управління акціонерного товариства "Ощадбанк" - на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2021 року у складі судді Хайкіна В. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 19 січня 2023 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.
Позовна заява обґрунтована тим, що з 12 грудня 2008 року вона перебувала із ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2015 року було розірвано.
За час шлюбу було придбано нерухоме та рухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 та транспортний засіб -автомобіль Hyundai I30, 2013 року випуску, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, VIN НОМЕР_2 . Вказане майно було зареєстровано на ОСОБА_2 .
Згоди щодо поділу рухомого та нерухомого майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, сторони не дійшли.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь компенсацію вартості спільного майна подружжя, а саме: автомобіля моделі Hyundai I30 1396, 2013 року випуску, у розмірі 111 821 грн; визнати за собою право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, як на спільне майно подружжя.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2021 року до участі у справі третьою особою залучено акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк").
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки відчуженого автомобіля Hyundai І30, VIN НОМЕР_2, в розмірі 111 821 грн.
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що квартира АДРЕСА_1 та автомобіль Hyundai I30, реєстраційний номер НОМЕР_1, набуто сторонами за час шлюбу, це майно є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а тому частки майна сторін є рівними.
Врахувавши принцип рівності часток, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання за позивачкою права власності на 1/2 частку спірної квартири.
При цьому суд зауважив, що перебування спірної квартири в іпотеці не перешкоджає поділу спільного майна подружжя, оскільки гарантії АТ "Ощадбанк" як іпотекодержателя щодо спірного майна визначені частиною другою статті 23 Закону України "Про іпотеку", згідно з якою особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором, у тому ж обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Встановивши, що у порушення вимог частини другої статті 65 СК України автомобіль Hyundai I30, реєстраційний номер НОМЕР_1, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, відчужено відповідачем без згоди ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки компенсації вартості 1/2 частини цього майна.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Харківського апеляційного суду від 19 січня 2023 року апеляційну скаргу АТ "Ощадбанк" в особі філії - Харківське обласне управління АТ "Ощадбанк" залишено без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що банк оскаржив рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . У іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось, а тому його законність та обґрунтованість в цій частині апеляційний суд не переглядав.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині та зазначив, що суд першої інстанції з урахуванням положень статей 60, 69, 70 СК України дійшов правильного висновку, що спірна квартира сторонами набута за час шлюбу, а тому є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу у рівних частках.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2023 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку АТ "Ощадбанк" в особі філії - Харківське обласне управління АТ "Ощадбанк" - подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 січня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказує, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 750/9693/15-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 717/1140/15-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 726/831/15-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16, від 22 жовтня 2018 року у справі № 654/1528/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф., Синельникова Є. В., Шиповича В. В. від 27 квітня 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 638/5481/20 із Дзержинського районного суду м. Харкова.
У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 серпня 2023 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.; судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В, Сакара Н. Ю.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанції порушують права та законні інтереси АТ ""Ощадбанк", як іпотекодержателя нерухомого майна, що є предметом спору між подружжям, поділ вказаного майна є зловживанням правами стосовно кредитора.
Так, спірна квартира АДРЕСА_1 була передана в іпотеку банку за іпотечним договором від 16 жовтня 2013 року, укладеним між банком та ОСОБА_2 . Станом на 29 січня 2021 року у ОСОБА_2 існує заборгованість за кредитним договором, а тому початок застосування заходів з примусового стягнення заборгованості унеможливлює розгляд судом вимог щодо поділу майна, яким забезпечено виконання зобов`язань за кредитним договором. Унаслідок ухвалення оскаржуваних судових рішень про поділ майна подружжя відбудеться порушення прав банку, як іпотекодержателя, оскільки відбудеться відчуження частини предмету іпотеки і заміна боржника без згоди банку, що суперечить статті 9 Закону України "Про іпотеку" і порушує приписи статті 5 Закону України "Про іпотеку"
Також зазначає, що поділ майна подружжя не може використовуватись учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. При цьому посилається на відповідні судові рішення Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 грудня 2008 року по 17 лютого 2015 року, який рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2015 року у справі № 638/22520/14-ц було розірвано (а. с. 13, 14, т. 1).
Згідно договору купівлі-продажу майнових прав від 07 жовтня 2013 року № 07/10/13-75, укладеного між публічним акціонерним товариством "Трест Житлобуд-1" та ОСОБА_2, останній придбав майнові права на об`єкт нерухомості в об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_2, а саме 3-кімнатну квартиру, загальною площею 97, 37 кв. м (а. с. 100-108, т. 1).
Вищевказане нерухоме майно набуте за рахунок договору про іпотечний кредит від 16 жовтня 2013 року № 232, укладеного між ПАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2, про надання кредиту у розмірі 365 000 грн та передане в іпотеку банку ОСОБА_2 відповідно до іпотечного договору від 16 жовтня 2013 року № 232/1 (а. с. 170-182, 191-198, т. 1).
Згідно договору поруки від 16 жовтня 2013 року № 232/3, укладеного між ПАТ "Ощадбанк" (кредитором), ОСОБА_2 (боржником) та ОСОБА_1 (поручителем), поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору, а саме договору про іпотечний кредит від 16 жовтня 2013 року № 232, та додаткових договорів до нього (а. с. 44-55, т. 1).
Згідно договору про внесення змін № 1 від 28 травня 2014 року до іпотечного договору № 232/1, посвідченого 16 жовтня 2013 року Палєвою О. М., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 3059, внесено зміни про предмет іпотеки та договірну вартість предмету іпотеки, зокрема визначено, що предметом іпотеки є трикімнатна квартира, загальною площею 98, 6 кв. м під АДРЕСА_1 (а. с. 199-200, т. 1).
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 206245131 від 07 квітня 2020 року, власником квартири АДРЕСА_1 з 29 квітня 2014 року є ОСОБА_2, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності серії та номер НОМЕР_3, видане реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області. Також, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься актуальна інформація про державну реєстрацію іпотеки та державну реєстрацію обтяжень. Обтяжувач: ПАТ "Ощадбанк" (а. с. 24-26, 110, т. 1).
Згідно довідки ВАТ "Житлобуд-1" від 12 червня 2014 року № 968, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2, ОСОБА_1 та діти - ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а. с. 131, т. 1).
Факт реєстрації сторін ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за вказаною адресою підтверджується також довідками відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області (а. с. 80, 81, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга АТ "Ощадбанк" в особі філії - Харківське обласне управління АТ "Ощадбанк" - задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).